Виставки
КРЕМЕНЕЦЬ, ЩО СТАВ ДЛЯ ПОЕТА «ВІЧНИМ РАЄМ НА ЗЕМЛІ»
Тамара СЕНІНА
3 квітня цього року Кременець вшанував 175-річчя з дня смерті великого польського поета-романтика Юліуша Словацького. Ця подія відбулася в родинній садибі Словацьких, на подвір’ї обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького,
«ХТО Я?» - ПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ПРОЄКТУ ІРИНИ КОРОТИЧ В МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО
«Концепція проєкту полягає в тому, щоб відтворити шлях людини до своєї сутності через гру під назвою «ЖИТТЯ», досліджуючи себе як простір об’єднаної свідомості.
Місія проекту – зрозуміти себе як щось більше, ніж просто людину, і об’єднати науку, психологію, духовність та мистецтво задля нових відкриттів.
Мистецтво має силу пробуджувати, активізувати та трансформувати свідомість, надаючи нові позитивні та творчі рамки для сприйняття світу та нашої ролі у грі Життя.
ІРИНА КОРОТИЧ – сучасна мультидисциплінарна художниця, працює в напрямку Art&Cience та активно розвиваєArt&Well-being як в Україні так і за кордоном на основі свого багатогранного досвіду.
Так, виставка Ірини Коротич поєднала психологію, науку, духовність, мистецтво і стала не лише експозицією її творів, а й дзеркалом для відвідувачів, де вони можуть побачити відображення власної душі та відчути себе частиною більшого, єдиного цілого. Її мистецтво надихає на самопізнання, запрошує до діалогу з власним «я» і тихо шепоче про єдність всього живого. Вона не просто художниця – вона ¬ провідник у світ духовного бачення, де кожна картина стає порталом до іншого виміру розуміння та існування.
Ірина Коротич, через свої роботи та проєкт «Хто я?» відкриває перед нами шлях до внутрішнього зору, де кожен може віднайти своє місце, відчути безмежність свого духу і розгадати таємницю власної сутності. Вона стала символом творчого відродження, яке веде до гармонії між серцем та розумом, між особистим і всесвітнім. Її життєвий і творчий шлях – це оповідь про незламний пошук істини, про мужність змінювати світ, починаючи зміни із себе».
Ірина Коротич із Запоріжжя. У перші дні війни вона виїхала до Іспанії, але майже відразу зрозуміла, що по-справжньому жити і творити може лише в Україні. Тому повернулася на Батьківщину і нині проживає у Хмельницькому. Мисткиня спрагло вивчає українську культуру, сягаючи її витоків, постійно відкриваючи для себе щось нове. На нинішній виставці представлено не лише художні роботи. Виставка інтерактивна, художниця запрошує глядача пограти у гру, аби через гру спробувати збагнути себе, своє місце у всесвіті. Інсталяції схиляють до роздумів над тим, «чи так я живу?», презентований глядачам перформенс сприймався як квінтесенція Любові, і до сліз розчулив присутніх.
7 березня 2024 р., у музеї Словацького, відкрилася прем’єрна виставка мисткині Анни КАЛЕНИК. Її профіль – авторські прикраси із натурального каміння та матеріалів. Анна – випускниця філологічного факультету нашого Кременецького педінституту .
Навчалася у Рівненському міжнародному університеті «Розвитку людини», здобула кваліфікацію: "Спеціаліст з психології". Працювала в садочку психологом, Тепер сконцентрувала свою увагу на сім’ї та улюбленій справі. У її творчому доробку – різноманітні прикраси, але особливо Анна захоплюється етоностилем, вивчає традиції наших предків. Це втілилося у серію її прикрас «ДО ВИШИВАНКИ». Пані Анна - митець, а не ремісник. Вона грунтовно вивчає властивості самовітів, їх енергетику та вплив на людину. Майстриня займає активну громадську позицію, бере участь у благодійних ярмарках на користь ЗСУ. Нещодавно партія її авторських прикрас поїхала на благодійну ярмарку у Португалію і за лічені дні всі прикраси були розкуплені. Це показник! Кожному митцеві важливо, щоб його твори були затребувані. Це не лише матеріальний стимул, а й ознака визнання суспільства. Нинішня виставка викликала чимале зацікавлення. На відкритті були присутні містяни, знайомі та рідні Анни Каленик, студенти медичного коледжу ім. Арсена Річинського, ВПО.
ВИСТАВКА "ШЕВЧЕНКІАНА ІВАНА ГАРАСЕВИЧА" У МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО
Виставка є складовою комплексу заходів з вшанування великого Кобзааря у 210-у річницю народження.
Тут представлені матеріали, зібрані місцевим художиком та поетом Іваном Демяновичем ГАРАСЕВИЧЕМ.
06.02.2024, у музеї Словацького відкрито виставку карикатур. Автор –Віктор ГОЛУБ – знаний митець у жанрі карикатури, член Національної пілки журналістів України та товариства художників-карикатуристів. Учасник десятків конкурсів та виставок у багатьох країнах світу. Призер та дипломант понад 50 конкурсів карикатури.
Від початку повномасштабної російської агресії автор малює виключно на антипутінську, антивоєнну тематику. На виставці у музеї представлені кращі його карикатури за цей період. Деякі з них, разом із роботами інших українських майстрів, експонувалися на антивоєнних виставках в Києві та у інших містах України, а також у Польщі, Нідерландах, Бельгїї, Франції та Японії.
Автор був особисто присутній на відкритті виставки. Цікаво коментував свої роботи, розповів про особливості жанру карикатури, ділився професійними тонкощами виконання робіт. Відкриття виставки було велелюдним. На зустріч із митцем прийшли студенти медичного коледжу ім. Арсена Річинського, учні ліцею ім.. Уласа Самчука, представники ДІАЗу, містяни, ВПО.
Олена ГАСЬКЕВИЧ
На початку нового року, в Обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького в Кременці, завершилося експонування виставки юного художника Олександра Багана «Малюю емоції». Сорок живописних робіт цього 12-річного унікального митця – це зліпок недитячих емоцій, де кожен твір –портал у внутрішній світ генія. Сашко навчається у Тернопільській художній школі м. Михайла Бойчука. Він – лауреат обласної премії ім. Івана Марчука в галузі образотворчого мистецтва для обдарованих дітей
Тернопільської області у номінації «Графіка». У творчому доробку Олександра – ряд персональних виставок, зокрема – у Обласному художньому музеї. Його педагог –Заслужений художник України Микола Дмітрух зазначає, що Сашко надзвичайно вразливий, начитаний, відзначається багатством і вишуканістю мовлення, завжди відстоює власну думку, свій власний погляд на речі і явища. Багата фантазія юного митця є невичерпним джерелом ідей для творчості, він пробує розмаїті техніки і стилі. Експоновані у музеї роботи виконані, переважно, у техніці гуаші, у великому форматі. Домінуючою є тема війни в Україні. Більшість із робіт вражають глибиною осмислення трагедії, зрілістю колористичних рішень, композиційною довершеністю. Девізом мілітарної частини виставки є безсмертні шевченківські слова, виведені підкреслено дитячим почерком угорі однієї з робіт: «Борітеся – поборете!».
Багата уява юного митця втілилася у зображеннях фантастичних звірів, драконів, павичів. Натюрморти Олександра Багана мають яскраву кольорову гамму, сповнені сонячного світла, внутрішньої експресії. Він не змальовує бездумно глечики, чи інші предмети, які стоять перед очима, а, за допомогою колірних співвідношень, виражає себе, своє ставлення до зображуваного. Сашкові поталанило із педагогом. Заслужений художник України Микола Дмітрух – прекрасний вчитель, який, навчаючи основам художнього мистецтва, не «тисне» на учня, даючи простір розвиткові його фантазії, поважає в учневі особистість. Щира подяка мамі юного художника, Тетяні Баган, яка трепетно ставиться до творчості сина, вірить у його талант,та створює умови, аби Сашко міг розвиватися і творити.
Виставка творчості Олександра Багана викликала чималий інтерес у глядачів, особливо у молодої аудиторії – учнів та студентів. На завершення виставки Олександр подарував у фонди свою роботу, за що дирекція музею йому дуже вдячна.
Бажаємо Олексанру Багану яскравої мистецької долі і широкого визнання.
Гол. зберігач фондів
ЛЮДМИЛА ОХОЦЬКА
4 грудня, в обласний літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького у Кременеці, переливаючись відтінками ніжно-сріблястих передзвонів санчат святого Миколая, завітав передріздвяно-новорічний настрій.
Правду кажучи, до створення цього настрою чимало зусиль доклали директор закладу Тамара Сеніна разом із працівниками музею – оформляючи виставку фігурок із повітряного пластиліну. Авторкою виробів є тринадцятирічна Дарина Сорока, учениця 8 класу ліцею ім. Нестора Літописця. Дівчинка ліпить з трьох років. Зі слів мами Дарини – повітряний пластилін з'явився у них дома відразу, як тільки був представлений на українському ринку. Залишається він у чарівних пальчиках дівчини і до нині – чи то вчить параграф з географії, чи читає якусь книгу – в руках розминається пластилінова кулька. Дарина відчуває пальцями кольори. Каже, що кожен із них еманує теплом різного ступеня. Ліпить юна мисткиня героїв з мультфільмів, діснеївських персонажів, тваринок. Є сюжетні роботи. Багато зліплених образів просто прийшло в уяву дівчинки, тому з'явилися не копії персонажів, а свої власні герої. Війна, звичайно, наклала відбиток на тематику творів – велика колекція Дарини поповнилася псом Патроном, каченятами, фігурками дівчаток-українок, що моляться за Батьківщину, віночками, подружньою парою в українському національному вбранні…
Виставку скульптур із повітряного пластиліну «Душа посеред мрій» у музеї Юліуша Словацького вітальним словом відкрила директор Тамара Григорівна Сеніна. Відзначалося, що Дарина досі вже презентувала свою колекцію двічі – у школі. Сьогоднішня ж виставка відкриває роботи юної мисткині вперше для широкого загалу – для відвідувачів музею, кременчан і гостей міста. На адресу талановитої дівчини лунало багато слів захоплення, подяки від родичів та запрошених вчителів і учнів ліцею, в якому навчається Дарина. Особливо цінними були підтримка і визнання молодого обдарування Василем Петровським - кременчанином, відомим українським різьбярем, дизайнером, художником та скульптором, - котрий порадив Дарині не зупинятися на досягнутому та не обмежуватися лише пластиліном, а спробувати попрацювати з новим матеріалом, скажімо, з глиною.
Хочеться побажати Даринці розвитку талантів, впевненого крокування у обраному напрямку та підтримки – від держави, батьків, вчителів, усіх поціновувачів мистецтва – адже підтримуючи таких молодих людей, як Дарина, людей, які вміють і хочуть творити, ми наближаємо перемогу.
УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ "МАМО, Я НЕ ХОЧУ ВІЙНИ!" ТА ФОТОВИСТАВКИ КШИШТОФА ХЕЙКЕ " НЕ ТІЛЬКИ КАТИНЬ"... (польсько-український проєкт).
28 вересня 2023, у музеї Юліуша Словацького урочисто відкрито виставки:
"МАМО, Я НЕ ХОЧУ ВІЙНИ!", що являє собою малюнки польських дітей періоду 1939-1945 рр.
та українських дітей , які нині потерпають від російської агресії. Автори проєкту показали, що в очах дитини війна завжди виглядає однаково, незалежно від місця і часу, це велике зло і дитина в ньому завжди є жертвою.
Друга виставка - світлини відомого польського митця Кшиштофа Гейке "НЕ ТІЛЬКИ КАТИНЬ...", висвітлюють трагічні події Катині, Мєдноє, Биківні, де сталінський режим знищив тисячі польських офіцерів та інтелігенцію, а також нещодавні військові злочини російського агнесора у Бучі, Ірпені та інших українських містах
На відкритті були присутні: депутат Облради Денис Милий, представники обох гілок місцевої влади - очільник військової Райдержадміністрації Віталій Кудлак, заступниця з гуманітарних питань Алла Злочевська, міський голова Андрій Смаглюк, Генеральний Консул Республіки Польща Славомір Місяк, консул Матеуш Маршалек ,представники Генерального Консульства РП у Луцьку, голова польського Товариства ім. Ю. Словацького Мар'ян Каня, представники духовенства, викладачі та студенти КОГПА ім. Тараса Шевченка.
_______________________________________________________________________
25 вересня 2023, у музеї Юліуша Словацького урочисто відкрито виставку авторської ляльки "ДИВО ЛЯЛЬКА". Модератор виставки - Олена ЛОКАТИР, очільниця Кременецького гурту лялькарок "Леля". Окремо демонструється теж арт-проєкт гурту "БОЖЕ, ЯК БОЛИТЬ!" - творче осмислення трагедії перших днів російської агресії.
Виставка "ДИВО ЛЯЛЬКА" охоплює 39 учасниць та містить 100 авторських ляльок. Тут присутні вироби мисткинь із Харкова, Ізмаїла, Львова, Житомира, Миколаєва, Києва із різних міст і сіл України. Широко представлені також роботи кременецьких майстринь: Олени Локатир,
Олена ГАСЬКЕВИЧ
«Кожна дитина – художник.
Труднощі в тому, щоб залишитися художником, вийшовши із дитячого віку».
Пабло Пікассо
Сьогодні, 08.08.2023 у музеї відбулося відкриття персональної виставки мікроскульптури Анни Крушельницької. Аня народилася 26 серпня 2011 року у м. Тернопіль. Вона – учениця Тернопільської загальноосвітньої школи 1-ІІІ ступенів № 26 ім. Д. Заплітного. Окрім того, навчається у 2 класі Тернопільської художньої школі ім. Михайла Бойчука. Викладач – Заслужений художник України Микола Антонович Дмітрух. Спектр її мистецьких зацікавлень вражає Аня – учасниця ансамблю гітаристів, дитячої хорової студії духовної пісні «Фантазія», планує займатись у танцювальній студії.
Закон про відзначення Дня Державності Верховна рада ухвалила з 31 травня 2022 року. Свято це –молоде, натомість спрямоване вглиб віків — для того, аби утвердити спадкоємність понад тисячолітніх традицій українського державотворення.
Мета нового свята – утверджувати зв’язок сучасних українців з багатьма поколіннями нашого народу, нагадати про багатовіковий державотворчий досвід, культуру, самобутність нації.
З нагоди свята у музеї Юліуша Словацького створено інформативну книжкову виставку «Тисячоліття української державності»
Катерина ТКАЧ, наукова співробітниця музею Юліуша Словацького
ОЛЕНА ПОЛІЩУК – ХУДОЖНИЦЯ СВЯТКОВОГО НАСТРОЮ
16 червня цього року в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького запрацювала виставка відомої в Україні художниці Олени Поліщук з Колосови, що на Кременеччині. День її відкриття подарував чимало радісних хвилин, а зокрема зустріч з ювіляркою, яка, завдячуючи своїм полотнам, прагне зберегти народні традиції, обряди, чистоту незайманої природи. Картини художниці наповнені сонячними нотами, радісними моментами спілкування з її душею. І щоразу, коли б вони не демонструвалися в Кременці, чи то поза ним, завжди сприймаються свіжо, по-новому. В наш час, коли російська агресія сіє жах і тривогу в душі кожного українця, картини Олени Поліщук, стали на мить своєрідним лікувальним бальзамом.
У музеї Юліуша Словацького експонується персональна виставка художніх робіт Заслуженого майстра народнеої творчості Тетяни БАЛБУС. Ця самобутня і надзвичайно плідна художниця невтомно шукає все інші, нові шляхи свого творчого вираження. Працює у різних напрямках і техніках. ЇЇ нинішня виставка представлена у серіях: "Дівоча коса","Янгол-охоронець",
Олена ГАСЬКЕВИЧ
Кременецький художник і поет Іван Дем’янович Гарасевич – митець різноплановий і самодостатній, однак на його особистість великий вплив мали два поети-генії : уродженець Кременця польський поет Юліуш Словацький і український геній Тарас Шевченко, який побував на Кременеччині. Їм Іван Гарасевич присвятив цикли лірик та живописних праць. Захоплення Кобзарем вилилося у цикл сонетів, присвячених Шевченку, у вірші-переспіви його поезій.
Напевне усі ми, патріоти «малої вітчизни» – Кременця, розділяємо розчарування, ба, навіть образу Івана Гарасевича, що Шевченко не увічнив красу нашого міста в своїй поезії, не залишив картини, ну, бодай хоч ескізу, із зображенням нашого міста, адже Кременець цього вартий!
Барок ліцейних веж з якого місця зорив?
І котрим яром в гори підіймавсь?
Киплять думки, змагаючись з докором:
Чом, чом він тут й рядка не написав?
Чом, як з Почаєва не залишив ескізу?
Невже його чуття не пройняла
Ця давнина задумана і сиза,
І гір тих мужніх замкнута хвала.
Лиш згадка у «Варнаці». І більш, і більш нічого…
Як мало Генію, Як мало!
У радянські часи Іван Гарасевич зумів глибоко осмислити постать Тараса Шевченка. Це осмислення далеко відходило від нав’язаних плакатних штампів. Зокрема обурювало позиціонування Шевченка як атеїста. Гарасевич доводить, що Шевченко був глибоко віруючою людиною, боровся не з Богом, а з проявами фарисейства та облуди.
Шевченко атеїст…
І пальцем тиче нам у сторінки,
Де задихаючись, наш геній болю криком
Висловлював народних мук віки («ТРИПТИХ»)
Поезії Гарасевича, присвячені Шевченку свідчать про глибоку обізнаність кременецького поета із життям і творчістю українського Генія. Іван Дем’янович вчитувався у «Щоденник» Шевченка, у його біографічну повість «Художник», аби глибше зрозуміти кожен порух шевченківської душі. Божественним гімном звучать рядки поезії «ПОДЯКА ГЕНІЯ», навіяні словами Шевченка із повісті «ХУДОЖНИК»:
«Дякую Тобі, Всемогутній Боже, що ти обдарував мене чуттям людини, що любить і бачить прекрасне, звершене в Твоєму нерукотворному безконечному творінні
(Т. Шевченко «ХУДОЖНИК»)
ПОДЯКА ГЕНІЯ
Як вдячний я Тобі, о Всемогутній Боже,
Що Ти мене обдарував чуттями,
Чуттям краси, яким я бачить можу
Тобою створене, як безконечний храм.
Коли б краса могла би так впливати
Хоч на пів людства, – Іншим був би світ!
Могли б ми на землі у радощах звершати
Христа-Учителя Божественний завіт.
Подумки Гарасевич відслідковував подорож Тараса Шевченка Кременеччиною, до подробиць уявляючи обставини перебування його у нашому рідному місті, те враження, яке мало б справити воно на Кобзаря.
ШЕВЧЕНКО В КРЕМЕНЦІ
Вітер бив в чоло високе,
Віще мислив світлий зір…
У їх стіп, в ярі глибокім
Мріло місто поміж гір.
Осінь княжила велично
У ярах, садах, лісах.
Обіч замок многовічнимй
Позабувсь в глибоких снах.
Іван Гарасевич наче сам подорожував із Шевченком Кременцем, знайомив його із рідним містом, з його непростиою історією, провадив під склепіннями замку королеви Бони.
ШЕВЧЕНКО ПІД СКЛЕПІННЯМИ КРЕМ’ЯНЕЦЬКОГО ЗАМКУ
[…] І серцем я в тих мурах відчуваю
Відлуння зойків давніх тих віків;
Здається, страдники тут тінями блукають,
Й душі моїй розказують без слів.
Любов’ю і сумом продиктований триптих :
ШЕВЧЕНКО ПРИ СКЛАДАННІ БУКВАРЯ
Тривожні сни віщують, що мені
Вже не топтати рясту в цьому світі,
Що вже раховані збігають мої дні,
Туманом чужини холодної повиті.
Що дать лиш міг – я все віддав тобі,
Народе мій, окрадений, нещасний..
У віковій завітній боротьбі
Мій слід в твоїй свідомості не згасне.
Ось ще в закріплення готовлю «Букваря»
Щоб ти, народе,все тримавася Бога
Бо не за горами безбожництва пора–
Багато хто зійде тоді з дороги.
Кладу, в нім батьківську свою пересторогу
Тобі, народе, побіч «Кобзаря».
_______________________________________________________________
«Дороги, що ведуть до мистецтва, сповнені тернів, але на них завжди вдається зривати прекрасні квіти»
Катерина ТКАЧ,
наукова співробітниця музею Юліуша Словацького.
ІННА ГАЛАЙЧУК – МУЗИКАНТ, ХУДОЖНИЦЯ, ВИШИВАЛЬНИЦЯ…
Жорж Санд
Кажуть, що наділена талантом людина, талановита у всьому. Так, до прикладу, обдарована до музичного мистецтва Інна Василівна Михайлів, займалася художньою вишивкою, а від донедавна захопилася написанням картин, котрі ви зможете побачити відвідавши виставку в Обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького.
Народилася і виросла майстриня в селі Зеблази, що на Кременеччині в сім`ї державного службовця. Навчалася в Тернопільському музичному училищі ім. Соломії Крушельницької, потім – у Харківському інституті мистецтв ім. І. П. Котляревського, згодом – у Львівській консерваторії ім. Михайла Лисенка. З 1992 року і по сьогодні, художниця працює викладачем класу гітари, а також художнім керівником ансамблю народних інструментів Великодедеркальської мистецької школи.
Малюванням картин захопилася у 2019 році, відвідавши в Шумську персональну виставку Михайла Грицаюка – художника, декоратора, який пише пейзажі, натюрморти, займається іконописом, розписує стіни і церкви, вивіски, банери і ще багато чого. Надихнувшись ними, Інна Галайчук вже на початку повномасштабної війни, в березні 2022 року, поринула в художнє мистецтво. Частина з її робіт, сорок один твір, нині представлена у виставковій залі нашого музею. В її доробку щонайменше сотня картин. Теми – найрізноманітніші. А це: шевченківська тематика, пейзажі рідного краю, є дві картини присвячені Архипу Куїнджі, в пам’ять знищеного російськими окупантами художнього музею імені Куїнджі в Маріуполі.
На полотнах розмаїття квітів, дерева, танення останнього снігу, поява перших підсніжників, приліт білих лебедів. Крім цього, в Інни Василівни є добріка картин на музичну тематику. В стилі абстракціонізму написана картина на прохання її друга Володимира Посполита – гітариста та звукооператора Золочівського народного дому. Привертають увагу коні – дует Фортуна та Фаворит, написані в класичній шоколадно-чорній манері.
На виставці представлені картини, присвячені Дню Незалежності, які вдало передають українські реалії сьогодення. Дотично до нинішньої реальності є художнє полотно під назвою «Розстріляна осінь», картина-алегорія «Котигорошко», на якій із сарказмом зображений велетень, що відібрав у Котигорошка його булаву і хоче його знищити (тут російсько-українська тема). Інша картина «Володар людських доль» або «Пік Перемоги» написана за мотивами харківського художника Олександра Юрковського, який вилучені кошти за продані роботи передає на підтримку Збройних сил України.
Художниця й сама долучається до волонтерства. На виставці представлено дві картини на тематику «Букет Перемоги» – букети квітів на фоні жовто-блакитного стягу України та червоно-чорного прапора, символізуючого УПА. На створення «Бандерівського букету» Інну Василівну надихнув Віталій Чумакевич. Історія про яку він розповів, донесла до наших днів легенду про одного з учасників бандерівського руху, якого поранили. Кров, що стікала по нашивці синьо-жовтого кольору на рукаві, перефарбувала її на червоно-чорний колір. Так і появився прапор українських повстанців. Інша робота Інни Василівни – букет польових квітів зображений на синьо-жовтому кольорі, була виставлена на аукціон. Всі кошти були передані на потреби ЗСУ. Пізніше написала ще одну подібну картину для виставки у Великих Дедеркалах, яка теж стала виграшним призом лотереї. На зібрані 10 тисяч гривень для ЗСУ закупили бушлати на фабриці «Ватин» (м. Кременець).
Під час виставки Інна Василівна продемонструвала й авторську вишивку. Цей її талант відкрився ще в студентські роки. Тоді, майбутня майстриня захопилася машинною вишивкою, оскільки була натхненна творчістю кременецької вишивальниці Лариси Муляр-Внучкіної, котра вишила їй у свій час випускне плаття.
Привертає увагу в цій експозиції і її випускний альбом із взірцями двадцяти семи видів техніки машинної вишивки. Тут же – демонструється вишита нею золотими нитками скатертина, робота над якою була виконана на колишній ножній швейній машинці «Подольск». Згодом мисткиня опанувала нову техніку. Вишивала до початку карантину. Але саме тоді її мистецький вектор праці активно перейшов на художництво.
Під час відкриття виставки Інни Михайлів, відвідувачі ще могли відчути запах фарби та помилуватися свіжими мазками пензля, написаних нею нових картин. А це: «Зимовий пейзаж», «Осінь у Кременці».
Вінсент Ван Гог писав: «Картини живуть своїм власним життям, народженим душею художника», хоча як це взагалі можливо, адже картини це неживий предмет. Оглядаючи роботи пані Інни, відчуваєш її талант. У кожній з них – світиться душа художниці.
_______________________________________________________________________________
– ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ НАТАЛІ ЮР'ЄВОЇ
12 грудня 2022 року в музеї Словацького відбулося відкриття довгоочікуваної виставки полотен Наталі Юр'євої, – багаторічної наукової співробітниці музею, нині – киянки. Наталя – поетеса, прозаїк, журналіст. Сьогодні вона відкрила ще одну грань своєї творчої натури, презентувавши свою першу виставку художніх полотен.
У них – душа авторки – щедра, радісна, позитивна. Від її творів черпаєш оптимізм, жагу до життя, віру в перемогу добра. Привітати пані Наталю прийшли її колеги, друзі, сусіди. Першою ж ювілярку привітала директор музею Тамара Сеніна, оповівши присутнім основні віхи становлення творчої біографії Наталі Юр'євої.
Авторка поділилася з присутніми спогадами про свої перші проби в малярстві, неодмінно згадавши людину, якій вона так багато завдячує – свого дідуся.
У музеї Юліуша Словацького - ЛЯЛЬКОВЕ ДИВО! 9 ВЕРЕСНЯ 2022 Р. відкрився всеукраїнський фестиваль-виставка авторської ляльки"УКРАЇНА У ВОГНІ". Ініціаторка і натхненниця дійства - -Олена ЛОКАТИР зібрала роботи 44 учасниць із усіх куточків України - Києва, Харкова, Нікополя, Кривого Рогу, Мукачева, Вінниці,Тернополя і інших міст та сіл України. Широко представлена також група Кременецьких лялькарок, що взяли на себе організаційні клопоти. Це, передусім - Людмила БЛИЩАК, Лідія ЛАПКА, Юлія ЯНЧУК, Марія ШВЕД, Лілія ФУРСИК. Чимало зусиль в оформленні виставки приклала директор музею Тамара СЕНІНА.
«НАМ 20 РОКІВ!" ВИСТАВКА МУЗЕЙНИХ ВИДАНЬ, РІЧНИКІВ "ДІАЛОГУ" ТА ВІРТУАЛЬНИЙ ПРОЄКТ ЕВГЕНІЇ ПЕРЕСКОКОВОЇ "ПРАЦІВНИКИ МУЗЕЮ В QR КОДАХ"
(В РАМКАХ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ ЗУСТРІЧЕЙ "ДІАЛОГ ДВОХ КУЛЬТУР" -2022)
У рамках літературно-мистецьких зустрічей "Діалог двох культур" у музеї
організовано виставку, де експонуються музейні видання за 20 років діяльності, підбірка щорічних збірників "Діалогу" а також віртуальна виставка "Музейники у QR кодах". Авторка проєкту - молода креативна наукова співробітниця музею Євгенія Перескокова
_____________________________________________________
9.11.2022. У Всеукраїнський день працівників культури та народних майстрів, у музеї Юліуша Словацького відбулося урочисте вдкриття персональної виставки знаної кременецької лялькарки Лідії Лапки. Директор музею Тамара Сеніна
привітала авторку та присутніх тут кременецьких мисткинь із професійним святом та вручила подяки за тривалу плідну співпрацю із музеєм. Адже у цей, нелегкий для усіх нас, час випробувань, художниці Ольга Зозуля, Ольга Шевчук, Юлія Янчук, Людмила Блищак, Тетяна Балбус, Світлана Ткачук безкорисно дарували свій час, знання і талант на майстер-класах та заняттях арт-терапії, органзованих у музеї Словацького для дітей та дорослих наших співвітчизників, змушених покинути свої домівки через воєнні дії, які знайшли прихисток у Кременці.
У ході урочистості пані Лідія цікаво й змістовно розповіла про свій творий шлях і представила свій власний доробок та колекцію художньої ляльки, яку зібрала протягом років. Авторку привітали колеги та друзі, було сказано чимало теплих слів на адресу кременецької лялькарки Лідії ЛАПКИ. Присутні змогли оглянути виставку у супроводі авторки.
Виставка поділена за тематикою та налічує понад 400 експонатів.
20.06.2022 "паризька" зала музею Юліуша Словацького розквітла різнобарвною райдугою авторських принтів Заслуженого майстра народної творчості України Тетяни Анатоліївни Балбус. Художниця не перестає дивувати своїх поціновувачів широтою творчого діапазону. Нині – це унікальна виставка авторських принтів, нанесених на одяг та ужиткові речі. Вернісаж цієї надзвичайно креативної і плідної мисткині. Відбувся 20 червня.
Ст. наукова співробітниця
музею Ю.Словацького
Олена ГАСЬКЕВИЧ
20.06.2022 "паризька" зала музею Юліуша Словацького розквітла різнобарвною райдугою авторських принтів Заслуженого майстра народної творчості України Тетяни Анатоліївни Балбус. Художниця не перестає дивувати своїх поціновувачів широтою творчого діапазону. Нині – це унікальна виставка авторських принтів, нанесених на одяг та ужиткові речі. Вернісаж цієї надзвичайно креативної і плідної мисткині.
Відбувся 20 червня. На зустріч із авторкою та її роботами прийшли колеги-художники КОГПА ім. Т. Шевченка та членкині мистецького гурту "Палітра", який пані Тетяна віддавна очолює. Із вітальним словом до авторки звернулась господиня закладу - Тамара СЕНІНА. Тетяна Анатоліївна поділилася секретами втілення свого нового захоплення - проєктування та перенесення на одяг її авторських принтів. У змістовній, цікавій розмові мали можливість висловитися усі колеги пані Тетяни. Як влучно підмітив викладач КОГПА Дмитро Синенький, джерелом творчості пані Тетяни служать українські національні традиції вишитого одягу, які вона подає у сучасній інтерпретації, застосовуючі нові матеріали та техніки. Виставка новаторська, унікальна у своєму задумі і реалізації, позитивна і життєстверджуюча. У час тяжких випробувань, вона покликана вселяти оптимізм, позитив, надію. Віримо, що нація, яка дає світові таких митців – непереможна!
Виставка триваиме у музеї щонайменше протягом 2 тижнів, її можуть оглянути усі бажаючі.
__________________________________________
Сьогодні, 19.05.2022, у Міжнародний день вишиванки, у музеї експоновано виставку, присвячену цій темі. В основному, були представлені вишивки, притаманні нашому регіону. Це - чоловічі, жіночі та дитячі сорочки, рушники, доріжки, серветки. Сучасні й столітньої давності. Особливо цінним надбанням фондів
У музеї Юліуша Словацького триває виставка полотен молодої кременецької художниці Ольги Зозулі. Ольга – випускниця художнього відділу кременецького гуманітарно-педагогічного інституту ім. Траса Шевченка. Членкиня мистецького гурту «Палітра».
04.05. 2022 у музеї Юліуша Словацького відбувся черговий майстер-клас для дітей, вимушено переміщених із зони бойових дій. Заняття проводила, вже знайома нашим учасникам, майтер художніх промислів Ольга ШЕВЧУК.
У музеї Юліуша Словацкого триває виставка майстра народних промислів Ольги Шевчук "ЧУДОВІ РЕЧІ ДЛЯ МАЛЕЧІ". Виставка орієнтована на дітей середнього і старшого шкільного віку. Ольга Шевчук - друг нашого закладу, проводить серію авторських майстер-класів для дітей-вимушених гостей нашого міста.
_____________________________________________________
Олена ГАСЬКЕВИЧ
ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ
ОЛЬГИ ЗОЗУЛІ ТА МАЙСТЕР-КЛАС ІЗ МАЛЮВАНЯ В МУЗЕЇ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО
Сьогодні, 12.04, умузеїЮліушаСловацькоговідкритовиставкунадзвичайнопозитивної, оптимістичної, іскрометноїхудожниціОльгиЗОЗУЛІпідназвою"Хай буде весна!" Художниця недавно буквально "увірвалася" у чисельне і різноманітне середовище кременецьких митців, своїми радісними самобутніми творами. Це друга ії виставка у музеї Словацького. Перша демонструвалася у період пандемії і стала "ковтком свіжого повітря" на тлі загального пригнічення і карантинних обмежень. Як слушно відмітила на відкритті сьогоднішньої виставки директор музею Тамара Сеніна, авторка творить всупереч драматичним обставинам. ЇЇ роботи здатні морально підтримати глядача, вселити надію, радість та змусити усміхнутися, часом навіть крізь сльози. І сьогодні, зали музею наповнилися яскравими, життєстверджуючими полотнами із зображенням квітів та пейзажів. Усі, вони, окрім однієї роботи, були написані ще до війни, тому випромінюють радість буття, захоплення красою навколишнього. Нині споглядання цих полотен служитиме своєрідною арт-терапією, вселятиме оптимізм і віру у швидку перемогу.
Серед запрошених на імпрезу було чимало мимовільних гостей Кременця - сімей, вимушено переміщених із зони бойових дій. Для їхніх дітей Ольга Зозуля провела художній майстер-клас. Майстриня проявила себе як чудовий педагог, і присутні із здивуванням довідалися, що цей майстер-клас був першим її досвідом. Не лише діти, а й дорослі захоплено малювали весняні букетики вербових котиків із синьо-жовтими стрічками. Солодким бонусом стали імбирні пряники ручної роботи у вигляді сердечок у кольорах українського прапора, які для учасників м.к власноруч приготувала родичка мисткині.
1827 року, 21 лютого за старим стилем народився ЛЕОНІД ГЛІБОВ - поет,
байкар, видавець, громадський діяч. З цієї нагоди у День рідної мови, в музеї Юліуша Словацького організовано літературно-біографічну виставку, присвячену постаті відомого усім байкаря.
Одночасно працівники музею започатковують флешмоб із читання байок Леоніда Глібова.
_________________________________________________________________
20 лютого відзначається День Героїв Небесної Сотні та вшанування подвигу учасників Революції Гідності. Саме 18-20 лютого увійшли в історію України як фінальний етап протистояння між Майданом та силовиками, а також як початок масових убивств майданівців. Цього дня в Україні проходитимуть заходи, спрямовані на увічнення подвигу Героїв Майдану. В музеї Юліуша Словацького відкрито локальну виставку, присвячену цій даті: „ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!» Усім українцям важливо знати й пам’ятати про Революцію Гідності й тих, хто тоді загинув. Бо без них наша реальність сьогодні могла б бути зовсім іншою.
____________________________________________
14 лютого 2022, у День закоханих, в музеї Юліуша Словацького відкрито виставку Майстра народних промислів Людмили Блищак. Це - четверта із серії виставок авторської ляльки кременецької мисткині. Людмила Блищак - вірний друг нашого закладу, вона систематично відгукується на знакові події своїми творчими досягненнями.
_____________________________________________________
У січні 2022 р. в музеї демонструвалася віртуальна виставка за результатами фотопленеру.
Музей Юліуша Словацького реалізував у рамках традиційного польсько-українського форуму "ДІалог двох культур" фотопленер "ОСІНЬ У КРЕМЕНЦІ". Дирекція музею висловлює щиру вдячність фотомитцям, які відгукнулися на наше запрошення. Дякуємо Валерію Ольшанському, Олегу Федорчуку, Володимиру Крутевичу, Світлані Ткачук, Юрію Гаськевичу, Володимиру Чумакевичу, Юлі Трачук, Олені Гаськевич, Юлі Янчук, Віктору Созоновському. Їхні роботи будуть опубліковані у річнику "ДІАЛОГ ДВОХ КУЛЬТУР 2022".
____________________________________________________________
Сьогодні, 30 грудня 2021 року, у музеї Юліуша Словацького відкрито виставку авторської ляльки Майстра народних промислів Людмили Блищак. Людмила - вірний друг нашого закладу, неодноразово проводила тут майстер-класи та виставки. Нині у музеї демонструється колекція сніговичків, гномів та інших новорічних казкових персонажів.
Слід сказати, - всі вони, гості із казки, - ті іще бешкетники! Відразу заполонили собою весь музей. Безцеремонно спиналися на шафи і пічки, каталися та шторах, ховалися у запічках та шафках, визирали з-за портьер. І лише "повелителька"- Людмила, змусила їх до дисципліни. Казковий люд вподобав собі великий чорний рояль, гордість нашого закладу, де і вмостився зручно та невимушено.
Незважаючи на передсвяткові дні, виставка тішиться неаби-якою зацікавленістю кременчан, особливо дітей.
_______________________________________________________
Сьогодні, 28.12.2021 р. у виставковій залі музею Юліуша Словацького розпочалось експонування персональної виставки малярства Заслуженого майстра народної творчості України, очільниці мистецького гурту "Палітра", викладачки гуманітарно-педагогічної академії ім. Т.Г. Шевченка Тетяни БАЛБУС. На виставці експоновано 30 робіт у техніці графіки.
_________________________________________________________________________
Олена Гаськевич
У музеї Юліуша Словацького організовано локальну виставку до
«ДНЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ».
6 грудня, в Україні відзначають 30 річницю Збройних сил. Саме в цей день 1991 року був прийнятий Закон "Про Збройні Сили України». Так було покладено
початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невіддільного елемента її воєнної організації. Збройні сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.
6 Грудня — це свято пам’яті тисяч відважних воїнів, які віддали свої життя за незалежність, волю, суверенність та неподільність нашої держави.
День Збройних сил України — це насамперед свято на честь тих, хто нині захищає територію нашої країни від ворогів, піклується про безпеку та зміцнення обороноздатності Української держави. Це свято хоробрих військовослужбовців, завдяки незламному духу яких наша країна є суверенною незалежною державою. День Збройних Сил України — свято справжньої мужності, героїзму і відваги.
_________________________________________________________________
Олена ГАСЬКЕВИЧ
11.11.2021 у музеї Юліуша Словацького відбулося відкриття персональної виставки авторської ляльки Людмили Блищак. На зустріч із казкою прийшли колеги «по цеху», друзі майстрині, а також молодь із регіональної скаутської організації«Пласт». Виставку відкрила директор музею Тамара Сеніна, привітавши авторку із творчим здобутком. Урочистість відбулася у дружній, камерній атмосфері, де кожен із присутніх мав можливість висловити свою думку, сказати добре слово. Це – не перша зустріч музейників із лялькаркою. Рік тому, під час локдауну, вона проводила у музеї майстер-клас із виготовлення ляльки «Берегиня часу». Він демонструвався у соцмережах та на музейному You-Tube каналі, що дало змогу тисячам користувачів оглянути його, та при бажанні самим спробувати випробувати себе у ролі творця.
Людмила закінчила Рівненський Державний гуманітарно-педагогічний університет за спеціальністю «Декоративно-прикладне мистецтво», її першою спеціалізацією є різьба по дереву. На початку 2000 працювала за спеціальністю у Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті. У 2020 році вона здобула звання «Майстер художніх промислів, художнього моделювання». Нині Людмила зосередилась на лялькарстві. І, хоча діапазон її творчості широкий (ляльки-мотанки, ляльки-шкатулки, «тильда», топіарії, художнє декорування), авторка безпомилково впізнавана своїми ляльками у «колготній техніці». Саме ця техніка дозволяє творити ляльки-портрети, образи-шаржі, часом – по-доброму іронічні, подекуди – гротескні.
Митець через своє творіння завжди промовляє до глядача, передає йому своє бачення світу. Людмила Блищак створює неповторні людські типажі, іноді схожі на портрети Тулуз-Лотрека, а «казковість» ляльки дає свободу творити цільний художній образ через пластику малих форм, показати характери, вподобання та пристрасті людей, що нас оточують.
_______________________________________________________________
Початок експонування -29 вересня 2021 року
1.Об’ємна композиція «Шори», 2021 р. 38х138 см.Деревина горіха, об’ємне різьблення, тонування, покриття воском.
2.Скульптура «Магнетична таємничість», 2020 р. 64х46 см. Деревина горіха, об’ємне різьблення, тонування, покриття воском.
3.Панно «Мовчання – золото», 2021р., 48х80 см. Деревина липи, рельєфне різьблення, покриття воском.
4.Панно «Медові яблука», 2021 р.100х100 см. Соснова дошка, рельєфне різьблення, брашування, тонування, покриття воском.
5.Триптих «Час» Майбутнє, Теперішнє, Майбутнє.2021 р.100х100 см. Деревина ялини. Рельєфне різьблення, брашування, тонування, патинування, покриття воском.
6.Панно «Просвіт» 2021 р. 100х54 см. Прорізна різьба, тонування, покриття воском.
7.Різьблене панно «Дім», 2021 р. 100х54 см. Деревина липи, прорізне різьблення, патинування, покриття воском.
8. Скульптура «Ловець ідей», 2021 р. 116х19 см. Деревина липи, різьблення, тонування, покриття олією та воском.
9.Скульптура «Точка зору», 2021 р. 26х45 см. Деревина сосни та липи, різьблення, патинування, покриття воском.
10.Панно «Полотно життя», 2021 р. 118х77 см. Деревина липи, контурне різьблення брашування, тонування, фарбування.
11.Панно «Сад», 2021 р. 52х97 см. Деревина липи, рельєфне різьблення, тонування, покриття воском.
12.Панно «На своїй хвилі», 2021 р. 32х93 см. Деревина дуба, рельєфне різьблення, патинування, покриття воском.
_________________________________________________________________________
Початок експонування -15 вересня 2021 року
Відповідальна: наукова співробітниця Наталя ЮР’ЄВА
15 вересня 2021 року з нагоди вшанування пам’яті жертв примусової депортації українців з їхніх етнічних земель з території Польщі, та поляків із території повоєнної України в літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького була відкрита виставка :
«Стародавні рукописи ХVII-XVIII ст..» - Тернопільський обласний краєзнавчий музей куратор виставки – заст. директора з наукової роботи Наталя Чеканова
Виставка демонструвалася у рамках «ДІАЛОГУ ДВОХ КУЛЬТУР 2021» 4-7 .09.2021
___________________________________________________________________
Оксана Зуб, 24.08.2021
У музеї Юліуша Словацького демонструється стаціонарна ювілейна виставка «Україна – наш дім», присвячена 30-річчю Незалежності України. На виставці представлені книги, буклети, газетні статті, фото, українська державна символіка, тематична сувенірна продукція та інші матеріали. Цікавими експонатами є пам’ятні медалі «30 років Незалежності» (з металевого сплаву золотистого кольору) та «Прапор вільної держави» (зі сплаву сріблястого кольору) із серії «Україна – це ми», виготовлені українським монетним двором «Княжий» до ювілею Незалежності нашої держави, які нещодавно стали надбанням музейних фондів.
Олена Гаськевич
Із 30липня 2021 року у музеї Юліуша Словацького діє виставка художніх робіт Валентина Величка. Виставка, присвячена постаті Лесі Українки, адже 2021 рік – ювілейний рік поетеси. У музеї – це продовження ряду заходів з нагоди 150-річчя народження великої дочки українського народу.
Олена Гаськевич
Тематична виставка до Дня Конституції України у музеї Юліуша Словацького
28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Основний закон – першу Конституцію новітньої Української держави. З прийняттям цього доленосного документа було закріплено правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Конституція врахувала історичний досвід українського народу та кращі світові традиції.
Україна має багатовікові конституційні традиції. Так, понад 300 років тому – 5 квітня 1710 року була укладена Конституція Пилипа Орлика, одна з перших європейських конституцій нового часу, і написав її саме українець. У документі були закладені демократичні принципи парламентаризму, сесійна робота Ради, а держава називалась Україною. Втім, Конституція Орлика так і не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання.
Наступним важливим кроком на шляху конституційного процесу нашої держави стало прийняття 29 квітня 1918 року Конституції Української Народної Республіки (Статуту про державний устрій, права і вільності УНР), яка утверджувала принцип верховенства парламенту, тобто парламентську республіку. У документі також зазначалося, що уся влада в УНР «походить від народу», а її верховним органом мають стати Всенародні збори.
Після урочистого прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України та його затвердження на всеукраїнському референдумі Україна була визнана більшістю країн світу суверенною державою і повноцінним суб'єктом міжнародних відносин. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав й свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування молодої незалежної держави. Відтак, 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України - першу Конституцію незалежної української держави. Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі безперервно 24 години. День схвалення Основного Закону є державним святом в Україні.
Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.
Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, визначило розподіл між гілками влади, зовнішньополітичну діяльність. Це було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, який також сприяв подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Нині Україна проходить чи не найважче за часи своєї незалежності випробування – на єдність та територіальну цілісність.
День Конституції ми не повинні сприймати як свято на честь нормативного акту. Ми повинні його сприймати як день затвердження наших прав і свобод. День ствердження того, − як зазначено у статті 3 Конституції України − що “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.
Оксана ЗУБ
Сьогодні у нашому музеї відбулася презентація виставки "Польські лауреати Нобелівської премії", присвяченої Дню Європи, а також творча зустріч з її автором - тернополянином Юрієм Ковальковим. Автор колекції - знаний у нашому краї філателіст - постать непересічна: інтелектуал, чудовий оповідач, цікавий співрозмовник, невтомний збирач філателічних цікавинок. Особливою пасією колекціонера є марки, присвячені Нобелівській премії та її лауреатам. Не випадковим є рішення експонувати у музеї Юліуша Словацького - польського поета-романтика, уродженця Кременця - тематичну частину збірки "Польські нобелісти". Під час урочистого відкриття виставки зі вступним словом до присутніх звернулася Тамара Сеніна - директор нашого музею. Юрій Федорович розповів про історію Нобелівської премії, її види та лауреатів з Польщі, представлених на зібраних ним марках. Кожна - ціла історія, цікаві знайомства, переписка, зустрічі, емоції...
На презентацію виставки зібрались гості: представники влади, преси (редактор та журналісти районної газети "Діалог" та редактор районного радіомовлення), голова та члени Кременецького Товариства польської культури ім. Ю. Словацького, друзі п. Юрія Ковалькова, музейники. До слова були запрошені: Микола Матвіюк - заступник Кременецького міського голови, Ганна Бобровська - начальник відділу культури КМГ, Алла Злочевська - заступник голови Кременецької районної державної адміністрації, Лариса Антонюк - начальник відділу з гуманітарних питань та комунікацій з громадськістю Кременецької РДА, Божена Пайонк - вчителька польської мови суботньо-недільної школи, що діє при Товаристві польської культури, Валерій Левченко - в минулому багаторічний працівник органів держапарату, друзі та однодумці автора філателічної колекції. Від самого початку подію висвітлювала в прямому ефірі наша невтомна Зоя Карп'юк - головний редактор Кременецького районного радіомовлення. На завершення прозвучав гімн Європи - знаменита "Ода до радості" Людвіга ван Бетховена, сл. Ф. Шиллер
__________________________________________________________________________________________
Польська конституція, ухвалена 3 травня 1791 року вважається першим такого роду документом у Європі та
другим (після конституції США) у світі. Ії творцями стали Ігнаци Потоцький та наш земляк, уродженець Великих Дедеркал, Гуго Коллонтай. До цієї дати, музеї Юліуша Словацького організовано локальну тематичну інформативну виставку. Із виставкою ознайомилися , прибулі на святкування до Товариства відродження польської культури ім.Юліуша Словацького, представники Генерального консульства РП у Луцьку - консул Александра Олейник, консул Піотр Урбанович та супроводжуючі їх особи. Гості ознайомилися також із музейною експозицією.
________________________________________________________________________________
Олена Гаськевич
У передпахальний тиждень в музеї експонувалася виставка великоднього декору молодої кременецької мисткині Олі Шевчук. Авторка також провела у музеї два майстер-класи, які зняті на відео і демонструються нижче: 1. Декорування великоднього кошика. 2. Виготовлення пасхального топіарія із пташечкою. Оля Шевчук, очільниця арт-студії KiWi-art, активно співпрацює із нашим закладом. На початку року нею був продемонстрований у музеї майстер-клас із декорування ємкості для свяченої води. Тоді ж відбулася її перша виставка в музеї Словацького. Юна авторка настільки багатогранна, спектр її зацікавлень такий широкий, що це не дає їй змоги визначитися із основним напрямком творчості. Ми щиро вдячні цій веселій, харизматичній, позитивній мисткині, бажаємо ій невпинного розвитку, творчого неспокою та маємо надію на подальшку співпрацю. Посилання на you tube канал з майстер-класом Ольги Шевчук.
__________________________________________________________________________
Олена ГАСЬКЕВИЧ
Нещодавно один із залів музею Словацького враз перетворився на кімнату казок. Сюди завітала відома кременецька мисткиня Олена Локатир із своїми донечками – Женею та Мілею а з ними – велика компанія різноманітних авторських ляльок. Ляльки: – принцеси, янголи, замріяні романтичні красуні, дівчатка і хлопчики і в українських строях, ба, навіть дівчина-лисичка – зручно повмощувалися на стильних музейних меблях та столах і, здається добре там себе почувають.
Це – виставка творчості однієї із найбільш відомих і перспективних майстринь у своїй галузі. Пані Олена – давня приятелька нашого закладу. Два роки тому, на День Валентина, вона презентувала у музеї свій перший майстер-клас. Можна стверджувати, що дебют був вдалим, а за два роки авторка досягла величезних успіхів. Цього разу мисткиня, разом із своїми донечками, демонстрували у музеї майстер-клас із виготовлення великоднього зайчика. Це виріб – 3х1: «лялька¬– заєць– яйце». Заєць, що являє західну символіку Великодних свят, має тулуб у вигляді писанки і миле дитяче обличчя. Виріб досить легкий для виконання.
Пані Олена постійно розвиває свій талант, вміло опановує різноманітні техніки авторської ляльки. А їх є, як ми довідались, чимало… Спочатку це були текстильні роботи, згодом– інтер’єрні і будуарні ляльки. Виявляється майстриня-лялькарка має володіти ще багатьма суміжними професіями. Вона – і дизайнер, і візажист і історик моди, а також – кравчиня і скульптор. Адже пані Олена власноруч ліпить скульптурні обличчя своїх ляльок. Цей процес особливо відповідальний і таємничий. Авторка часом і сама не знає, який вираз обличчя матиме готовий виріб, наче якась невидима сила змушує майбутню ляльку приймати той чи інший образ. Приступати до процесу творчості слід лише із хорошим настроєм та чистими помислами. Інакше – нічого доброго не вийде. Дивлячись на втілені образи, мимоволі дивуєшся, чому більшість із них має замріяно-журливий вигляд, адже сама пані Олена – самореалізована оптимістка, щаслива дружина і мама чотирьох дітей? Авторка пояснює – усі дівчатка-ляльки- чекають на «удочеріння». Коли вони попадуть у люблячі руки – вмить на їх личках з’явиться легенький усміх і вони стануть талісманом для нової «родини». Інтер’єрна лялька – не дитяча іграшка.
Вона – коштовна прикраса,подруга, член сім’ї та оберіг. Пані Олена розповідає, як творчість змінила її пріоритети, характер, наповнила життя особливим відтінком радості творення, окриленості.
А людина, наповнена світлом, має чим поділитися із близькими, тому родина схвально ставиться до маминого хобі. Пані Олена нещодавно отримала звання «Народний майстер декоративно-прикладного мистецтва. Художнє моделювання». ЇЇ творчість є логічним продовженням здобутої професії. Мисткиня навчалася на факультеті трудового навчання Кременецького інституту ім. Т. Шевченка. За два останні роки авторка неодноразово презентувала свою творчість у індивідуальних і групових виставках. Незабаром візьме участь у найпрестижнішій в Україні виставці даного напряму мистецтва «Модна лялька» у Києві. Побажаймо ж пані Олені успіхів, постійного розвитку, удосконалення , творчого неспокою, та якнайширшого визнання!
_____________________________________________________________________
Олена ГАСЬКЕВИЧ
09.03.2021 камерна виставкова зала музею зарясніла різнобарв’ям яскравих життєстверджуючих картин Заслуженого майстра народної творчості України, викладачки КОГПА ім. Тараса Шевченка – Тетяни Балбус. Мисткиня укотре демонструє свій різноплановий доробок поціновувачам прекрасного – радують око квіткові серії («Лілійне літо», «Алея парку. Пори року». Тут представлено також майстерно декорований посуд, вражає довершеністю композиції розпис декоративних тарелей. Тетяна Анатоліївна «дружить» із нашим закладом вже без малого
20 років. Це – організовані нею числені персональні і групові виставки, участь у традиційному українсько-польському «Діалозі двох культур», спільні українсько-польські пленери і післяпленерні виставки. Пані Тетяна дбає не лише про організацію власних виставок – вона активно промує творчість усього мистецького гурту «Палітра», незмінною очільницею якого вона є. Тетяна Анатоліївна надзвичайно трепетно ставиться до учнівської творчості, неодноразово ініціювала у музеї виставки художніх робіт студентської молоді. Сьогодні, на відкритті виставки, яке традиційно розпочала директор музею Тамара Сеніна, мисткиню прийшли привітати колеги по пензлю – Богдана Гуменюк, Ольга Зозуля, поет, працівник КОГПА, майбутній український філолог – Павло Старух. Слова вдячності та поваги висловили своїй наставниці і студенти ф-ту образотворчого мистецтва КОГПА.
___________________________________________________________________
У переддень річниці народження великого Кобзаря у музеї створено локальну виставку: "ВІЧНО ЖИТИМЕ ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО". Мета її – ознайомити глядача із різними гранями творчого генія поета. Тут представлені портретні зображення Тараса Шевченка, українська атрибутика, ілюстрації до поетичних творів Кобзаря, енциклопедичні видання, що містять інформацію про життя і творчість поета. Окремо висвітлена тема «Шевченко як художник». Демонструються книги із зібрань кременецького митця Івана Гарасевича, твори Тараса Шевченка різних років. Огляд виставки супроводжує музичний аудіоряд із піснями на слова Т. Шевченка у виконанні Василя Жданкіна, - кобзаря, бандуриста, володаря Гран-прі першого фестивалю «Червона рута». Він був перший, хто після багатьох років заборон виконав у 1989 році гімн «Ще не вмерла Україна». На виставці у його виконанні звучать твори «Б’ють пороги», «Заповіт»,»Думи мої…» на слова поезій Тараса Шевченка.
Директор музею Тамара Сеніна докладно опрацювала тему перебування Тараса Шевченка на Кременеччині. Іі розвідка, присвячена цьому факту стала основою для буклету «ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ДОРОГАМИ НАШОГО КРАЮ…», виданого музеєм до 200-річчя народження поета-генія і перевиданого у 2021 році.
___________________________________________________________
25 лютого 2021 року у музеї відкрито виставку, присвячену перебуванні Лесі Українки на Кременеччині. Тут експоновано світлини, ілюстрації до творів Лесі Українки, науково-публіцистичні матеріали. Виставку органічно доповнювали пейзажі художниці Олени Поліщук. Виставка початок масштабного проєкту музею Юліуша Словацького:«Читаємо «Лісову Пісню разом», який охопив понад 1000 кременчан.
______________________________________________________________
МІНІАТЮРНА СКУЛЬПТУРА «ЖІНКА-ВЕСЕЛКА» – НЕЗАБАРОМ ПРИВАБЛЮВАТИМЕ ТУРИСТІВ У ДВОРІ МУЗЕЮ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО.
Тамара СЕНІНА
Днями до музею ЮліушаСловацького завітали представники Асоціації сільських, селищних рад та об’єднаних громад України. Мета приїзду –реалізація проєкту "Розробка методології маркування історичних атракцій в малих містах України. Культурна інтервенція в минуле заради подорожі в майбутнє".Проєкт працює над розробкою методології та створенням навчально-дистанційного курсу, який включатиме менторську підтримку: розробка іміджевого туристичного магніту у вигляді туристичного маршруту маркованого малими пластичними скульптурними формами з QR кодами.
ОКСАНАЗУБ
"Як українець я хочу бути ліпшим. Коли людина себе поліпшить, вона поліпшить долю свого народу. Це моє бажання, і тому я є такий, який є…" ПЕТРО ЯЦИК
Сьогодні, 7 липня 2021 року, минає 100 років з дня народження ПЕТРА ЯЦИКА (1921–
2001) — найбільшого українського мецената в діаспорі, відомого своїм вагомим внеском у фінансування українознавства за кордоном. Його називають однією з найцікавіших постатей ХХ століття. Звичайний бойківський хлопець-сирота із Карпат став успішним канадським підприємцем, започаткувавши будівельну фірму, яка приносила мільйонні статки. Чималі прибутки бізнесмен щедро вкладав у популяризацію України, її історії, мови, науки та культури. Бути чесним і жертовним стало життєвим кредо Петра Яцика, а численні українознавчі наукові проєкти - його нетлінним пам’ятником.
(до річниці виведення військ із Афганістану)
Виставка організована з нагоди відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 32-ої річниці виведення військ з Афганістану
Початок експонування – 15 лютого 2021
Відповідальний: - науковий співробітник – Наталя ЮР’ЄВА
Виставка експонувалася під час зустрічі воїнів-афганців Василя Юр’єва та Василя Онофрійчука із студентами філологічного ф-ту КОГПА ім. Тараса Шевченка на чолі з деканом Романом Дубровським
Всього експоновано 32 предмети
- 1.Особисті речі та світлини учасників зустрічі – 7 шт.
- 2.Військові нагороди – 11 шт.
Друковані матеріали, що висвітлюють перебіг бойових дій та виведення військ з Афганістану. – 14 шт.
_____________________________________________________________________
Напередодні Різдвяних свят, 05.01.2021у музей завітала мисткиня Ольга ШЕВЧУК (APT студія KiWi). Вона презентувала виставку власних рукомислів, зокрема актуальної різдвяної атрибутики – оздоблених вручну баночок для свяченої води. Ольга провела майстер-клас із оздоблення посуду для свяченої води. Ідея, на нашу думку, дуже на часі. Адже, внаслідок пандемічних обмежень, більшість людей не може провести свята так, як би хотілося. Хоча, навіть таку ситуацію можна використати позитивно. Цьому і служить мистецтво юної пані Олі. Перейнявши досить нескладні вміння, можна із користю та естетичним задоволенням провести час разом із дітьми і, в результаті, стати щасливим власником корисної і гарної речі.
Оля закінчила Кременецький педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка за спеціальністю "Образотворче мистецтво", що дало можливість розвинутися її творчим і педагогічним здібностям. Адже у своїй студії вона прищеплює естетичні навички дітям і підліткам. Свою студію мисткиня свідомло назвала KiWi, аби назва не прив'язувала до певного виду рукомислів. Адже творчість Олі - надзвичайно багатогранна. Вона опанувала різні види hand made: гіпсові фігурки, різдвяну та пасхальну атрибутику, обереги, весільну атрибутику, а також - авторські вітальні листівки, прикраси та аксесуари,, художне миловаріння. Мисткиня радо опановує нові види рукомислів. Із захопленням займається скрапбукінгом. Оля - особа надзвичайно харизматична. Вона радо ділиться своїми навичками із друзями нашого музею. Майстер-клас демонструвався на музейному You Tube каналі а так само на страніце Facebook
__________________________________________________________________________________________
20 грудня 2020 у музеї демонструвалася виставка авторської ляльки кременецької мисткині Людмили Блищак. Виставка супроводжувалася майстер-класом з виготовлення домовичка- «Берегиня часу».
___________________________________________________________________________________________________
ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА КРЕМЕНЕЦЬКОЇ МИСТКИНІ ОЛЬГИ ЗОЗУЛІ
Â
Наталя ЮР’ЄВА
23 листопада 2020 виставкова зала музею Юліуша Словацького знову засвітилася барвами. Як пори року змінюють одна одну, так і виставки художніх робіт у нашому закладі змінюються щомісячно, викликаючи нові захоплення та емоції. Новітня виставка, перша персональна,
ВИСТАВКА НОВОРІЧНО-РІЗДВЯНОГО ДЕКОРУ
30.12.2020 в музеї відкрито виставку новорічно-різдвяного декору hand-made, яка знайомить із старовинними та сучасними традиціями декорування осель у зимові свята.
28 листопада працівники музею підтримали акцію «Запали свічку» та організували виставку їжі, яка споживалася під час Великого Голоду» 1932-33 років в Україні. За книгою М.Бондаренка «Україна – 1933: Кулінарна книга. Пам’ять людська.»
– 89 рецептів тих “страв”, які змушені були готувати й їсти українці під час Великого Голоду, щоб вижити. Експонувалися також світлини з сімейного архіву Галини Івашкевич, свідка Голодомору та її щоденник.
ОКСАНА ЗУБ
У сьогоднішню суботу, 28 листопада 2020 року, в Україні вшановують День пам’яті жертв Голодомору. Традиційно щороку, в четверту суботу листопада, не тільки у нашій державі, а і в цілому світі проводять акцію «Запали свічку», присвячену пам’яті мільйонів жертв голодної смерті. А також відслужують поминальні панахиди, організовують виставки, он-лайн конференції та вечори.
Давно відійшли в минуле роки, коли голод 1932-1933 рр. називали випадковим явищем природного і соціального походження, списуючи його причини на економічні наслідки першої світової та громадянської воєн; коли під грифом «секретно» приховували жахливі розпорядження компартійного керівництва, а політичні та бізнесові кола зарубіжних країн мовчазно споглядали за трагедією або взагалі не помічали її, введені в оману сталінською пропагандою. І лише у листопаді 1989 року Міжнародна комісія з розслідування голоду 1932-1933 рр. в Україні під керівництвом професора шведського Інституту публічного та міжнародного права Якуба Сандберга (створена , до слова, з ініціативи Світового конгресу вільних українців) опублікувала свій вердикт: назвала Голодомор 1932-1933 рр. в Україні геноцидом, тобто наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом.
У 2003 р. відбулося міжнародне відзначення 70-ї річниці Голодомору, зініційоване Україною. У вересні того ж року учасники 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН прийняли Спільну заяву делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-33 pp. Цим документом вперше у світовій історії ООН визначила Голодомор як національну трагедію українського народу, висловила співчуття його жертвам та закликала всі держави-члени Організації віддати данину пам’яті тим, хто загинув у цей трагічний період. Співавторами Спільної заяви стали 36 держав-членів ООН та усі 25 країн - теперішніх членів ЄС. Тоді ж в Україні запровадили День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій.
Цей офіційний документ заклав юридичну базу не лише для правового тлумачення і політичної оцінки злочинів проти людства, вчинених організаторами Голодомору, а і його широкомасштабних досліджень. Зокрема, Інститут демографії та соціальних досліджень на основі статистичних даних та за допомогою сучасних методів демографічного аналізу, назвав кількість загиблих від Голодомору українців: 3,9 мільйона людей. Саме цю цифру вважають найбільш науково доведеною, хоча деякі історики називають суттєво більші показники. Інститут національної пам'яті, наприклад, припускає, що загиблих в Україні близько 7 мільйонів, оскільки на загальні цифри смертності вплинуло й віддане тоді владою розпорядження ЗАГСам не реєструвати смерть дітей віком до одного року.
Вражаючим є дослідження французьких демографів, за підрахунками яких внаслідок голодомору в Україні не народився мільйон дітей. Також французькі вчені дійшли висновку, що оскільки у цей період помирали переважно діти й молодь, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 роки у чоловіків і 10,9 років у жінок. За всю історію людства подібних жахливих показників ніде не зафіксовано.
Цьогорічні поминальні заходи проходять під гаслом «Збережи пам`ять! Збережи правду!». Колектив літературно-меморіального музею Юліуша Словацького також приєднався до загальнонаціональної акції скорботи. У вікні закладу запалили свічку пам'яті, вшанували хвилиною мовчання та поминальною молитвою душі жерв Голодомору, духовно єднаючись із поколіннями українців, які постраждали в ті страшні часи від голоду. Щоб той жах ніколи не повторився, ми повинні знати правду і пам’ятати!
_________________________________________________________________________________________
Наталя ЮР’ЄВА
«Я ЇХ ЛЮБЛЮ, Я ЗНАЮ ЇХНЮ МОВУ, Я З НИМИ ТЕЖ МОВЧАННЯМ ГОВОРЮ….»
Багато хто добре знає молоду художницю Олександру Панфілову, так як містечко наше маленьке, а вона мала нагоду саме в ньому не так вже й давно народитись та зрости - в Кременеці, на Тернопільщині. Мальовнича природа нашого унікального краю надихнула дівчину потягнутись до пензля та фарб, хоча вона має відмінну медичну освіту ( а, можливо, мамині гени?). Так уже склалось, що шляхи наші часто перетинались в дитинстві, юності і особливо тепер, коли уже друга персональна виставка красить експозицію виставкової зали музею Юліуша Словацького. З 2004 року Олександра – член жіночого мистецького гурту «Палітра». Працює у техніці олійного живопису, акварелі та розпису на склі. Тільки групових виставок за участю її полотен можна налічити аж 19!, а ще - участь у дев’яти міжнародних пленерах, та персональна виставка 3 грудня 2019 року в Тернопільському обласному художньому музеї, в експозиції якої були представлені 58 творів, То ж сьогодні ми маємо честь та чудову нагоду в рідному місті «Пріми-Алі» доторкнутись до світу прекрасного, пройти крізь призму унікального світосприйняття талановитої мисткині.
Представляючи цю неординарну особу, необхідно зазначити основні штрихи творчої та наукової біографії. Олександра Панфілова - кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри методики викладання мистецьких дисциплін. У 1996 – 2001 роках навчалася в інституті мистецтв Волинського державного педагогічного університету ім. Лесі Українки, одержала диплом з відзнакою за спеціальністю «образотворче мистецтво і креслення».
У спеціалізованій вченій раді Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Олександра у 2009 році захистила кандидатську дисертацію «Мистецьке життя Кременеччини 20-30-х років ХХ століття» за спеціальністю 26.00 01 – теорія та історія культури. Сфера наукових інтересів – взаємовпливи та зв’язки різних культур в ракурсі художнього життя Волині. Публікації науковиці характеризують мистецькі тенденції , які домінували на Кременеччині у першій половині ХХ століття, уточнюють та повертають із забуття імена митців, культурних діячів, які працювали у навчальних закладах міста .
У науковому доробку Панфілової О.Г. понад двадцять наукових праць, в тому числі монографія за темою кандидатської дисертації. Олександра Георгіївна успішно здійснює керівництво кандидатськими роботами двох аспірантів, член вченої ради факультету Основні навчальні курси – «Історія українського мистецтва», «Історія зарубіжного мистецтва», «Рисунок», «Живопис».
Декотрі картини, що демонструються у музеї Словацького, глядачам вже знайомі по циклу 2015 року «Вулицями старого міста», виконані олійними фарбами. До щему вражають красою та мелодійністю архітектурних варіацій, виринають з пам’яті відлунням минулих епох. Авторка розповіла, що лише дві роботи, на яких зображене рідне містечко, вона створила за довоєнними фотографіями, всі інші – з натури. Дуже ніжні та прозорі акварельні ескізи Олександри. Загадковість та незавершеність розкотурхує фантазію, малюючи в уяві бачені колись уривки пейзажів. Олександра Панфілова, мабуть, як і всі жінки, любить квіти, тому увіковічує їх на своїх полотнах. Це іриси, соняхи, мальви, ромашки. Охристі відтінки осінніх натюрмортів із квітами та фруктами ще пахнуть фарбою і чимось таким солодким, медовим,домашнім …
Проте, на мій погляд, особливо вартують уваги цікаві й неординарні твори, виконані в техніці розпис на склі. Їх на виставці декілька. Дві з них створені у 2007 році, інші в 2019-му. Дві картини з циклу «Духи дерев» нагадують задумані людські постаті( в одній із них я впізнала навіть себе!) Споглядаючи чудернацькі вихили стовбурів та сплетіння гілок, мимоволі приходять на пам'ять славнозвісні поетичні стрічки Ліни Костенко:
Мене ізмалку люблять всі дерева,
і розуміє бузиновий Пан,
чому верба, від крапель кришталева,
мені сказала: «Здрастуй!» — крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
на щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю. Я знаю їхню мову
Я з ними теж мовчанням говорю…
«Думки» і «Нудьга» – це асоціації та алегорії авторки. До серії «Духи дерев» входило більше робіт, – каже Олександра Панфілова. – Вони були представлені на виставці під час міжнародного пленеру в Кременці, тож дві з них поїхали до Польщі і там залишилися. Ще один оригінальний вітраж «Молитва». На ньому зображена зажурена Богородиця з Ісусиком на руках. Вона молиться за Україну. На задньому фоні – інтерпретація вишитого рушника з українськими пейзажами. Цей твір пані Олександра присвятила подіям, які відбуваються в нашій державі від 2014 року.
Із відкриттям уже другої персональної виставки у музеї Словацького привітала Олександру Панфілову директор музею Тамара Сеніна, також прийшли з квітами колеги з КОГПА ім. Шевченка Тетяна Балбус, Богдана Гуменюк, Світлана Ткачук, Юлія Янчук, художниця з Почаєва Валентина Сімащук, викладач медичного училища ім.А. Річинського Ольга Біркова, членкиня Товариства відродження польської культури Ядвіга Гуславська, рідні люди – матуся Валентина Григорівна, донечки Яся та Маргаритка, племінниця Ніна Камаєва, подруги, сусіди, студенти. Тішить те, що Олександра Панфілова на сьогоднішній день одна з найцікавіших мисткинь Кременця, чудовий педагог, до якої тягнуться вдячні студенти, авторка численних виставок . А ще, вона - кохана дружина і щаслива мама трьох дітей. Тож бажаємо їй не зупинятися на досягнутому, а завдяки кропіткій праці та неабиякому таланту крок за кроком, рік за роком впевнено підійматися сходинами до свого неповторного творчого Парнасу.
3 вересня 2020 року у музеї експонована книжкова вистава, присвячена лише одному твору Юліуша Словацького - драмі "Балладина". Вона організована в рамках акції "Читаємо Балладину", яка проходила 5.09.2030 у Польщі та полонійних середовищах на всьому світі. У музеї поета акцію підтримали члени Польських товариств із Хмельницького, Тернополя, Борварів та Кременця. Працівники музею також долучилися до акції.
Напередодні Дня Незалежності, 21.08.2020, у музеї створено локальну книжкову виставку: «Україна і ми – незалежні». Тут експонуються цікаві сучасні книги й статті з історії нашої держави, авторські книги що містять хронологічний розвиток подій, інформацію про історичні постаті, які відіграли значну роль на шляху здобуття незалежності України. Присутня також державна символіка: (зображення малого герба, прапор), а також предмети, що уособлюють національний характер ( булава, вишивки, віночки, композиція із польових квітів).
Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі, національного характеру.
Олена ВЕРЕЩАК
Початок експонування:11.08.2020
Трачук Юлія народилася в 1991 році у місті Кременець. Закінчила Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка за спеціальністю "Педагогіка і методика середньої освіти "Образотворче мистецтво".
З 2015 року Юлія працювала асистентом кафедри методики викладання мистецьких дисциплін Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка.Також мала досвід викладання в одній із шкіл Кременеччини. У 2016 році стає учасницею щорічних виставок гурту "Палітра" у Кременці та за його межами. З 2017 року працює керівником гуртків "Писанкарство" та "Мистецво нашого народу" у Кременецькому районному центрі дитячої творчості.
Художниця працює переважно у олійній та графічній техніці, роботи виконані у різних жанрових напрямках. Найчастіше це портрет та архітектурний пейзаж. Як стверджує сама Юлія, вона перебуває у творчому пошуку себе в мистецтві. Кожна картина для неї - це самовдосконалення. Серед її робіт найбільше архітектури Кременеччини( Кременець та Почаїв).
Оскільки Юлія дуже творча та наполеглива, то її життєве кредо : "Помиляйся, тільки не зупиняйся !"
Відкриття виставки відбулося в умовах карантину із дотриманням усіх вимог, проте у дуже теплій та доброзичливій атмосфері. Порадувало і те, що серед гостей нашого закладу була маленька відвідувачка Олександра, яка із захватом розглядала картини Юлії Трачук та ставила багато запитань.
Щоразу ми промовляємо ці слова з надією та посмішкою і в наше оновлення. То ж бажаємо, щоб мир, добро зійшли сьогодні з небес. Здоров’я Вам, радості, умиротворення, спокою в душі, святого натхнення, підтримки близьких, допомоги від друзів, всіх мирських благ і стола святкового, віри в любов, у світлі дні в такий нелегкий для України час! Прекрасного майбутнього - кожному!
"ЖИТИ, РАДІТИ І ВЕСНОЮ ДИХАТИ..." - тема персональної виставки живопису та графіки Катерини Склярук, яка з 11 березня 2020 року почала функціонувати в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького.
Склярук Катерина Олексіївна, народилася 28 квітня 1983 р. в м. Любомль Волинської області, нині проживає в м. Шумськ. З 2004 по 2008 роки навчалася у Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті ім. Тараса Шевченка на відділі "Образотворче мистецтво". З 2008 по 2009 роки працювала викладачем відділу "Образотворче мистецтво" Кременецької школи мистецтв ім. М. Вериківського. Неодноразово брала участь у художніх виставках в Україні та за кордоном. Учасниця міжнародних художніх пленерів, в тому числі в рамках "Діалогу двох культур" у 2009 та 2010 роках. Привітати мисткиню із черговим творчим здобутком прийшли її колишні викладачі - Анна Білецька, Тетяна Балбус, Олександра Панфілова, Богдана Гуменюк, колеги та друзі авторки.
Початок експонування – 18 лютого 2020 року
1.«Дух людський, наповнений хвалою…» Виставка присвячена Маргариті Гецевич – дослідниці життєвого шляху Юліуша Словацького, поетці, перекладачці. Виставка з фондів музею демонструє фотографії, газетні та журнальні матеріали, книги, особисті речі, відзнаки,що характеризують постать Маргарити Гецевич.
2.«Доля оповита поезією» – присвячена журналістові та поету Михайлу Кузі. Демонструвалися друковані матеріали із фондів музею та фотографії, надані сином Мирославом.
3.«Над Кременцем туга в’ється» – пам’яті легендарного кобзаря Василя Жданкіна. Складається із 17 планшетів із фотозображеннями Жданкіна. Надана для демонстрування вдовою Іриною.
4.«Вона напророкувала Україні незалежність» – присвячена репресованій самобутній поетесі Варварі Грень. Складається із друкованих матеріалів із фондів музею.
5.«Ірена Сандецька– посол Польщі у Кременці». Присвячена постаті представниці кременецької полонії: поетки, педагога, громадської діячки. Виставка містить фотографії, друковані матеріали, збірку віршів «Wiersze z-pod Góry Bony» 2012, відзнака «Kustosz pamięci narodowej” та відповідні документи до неї, лижі та інші особисті речі Сандецької.
6.«Дама з палітрою» – Анна Мацега – художниця, авторка циклу пастелей, присвячених Ю. Словацьому. Експонуються: каталоги виставки, пастельний портрет Ю. Словацького Словацький в мальвах», статті про художницю.
7.«Його душа залишилася в полотнах» – пам’яті художника, поета, актора Олега Вартабедяна. Виставка демонструє надані вдовою графіку, ескізи, каталоги та незакінчений олійний портрет Ю. Словацького
8.«Пам’яті Богдана Романюка» – виставка демонструє полотна кременецького художника, члена гурту «Гладущик» Богдана Романюка, його ескізи, особисті речі, пензлі та палітру, вироби із дерева, поезії та фотографії.
З метою вшанування подвигу учасників Революції Гідності 19 лютого 2020 року у музеї організовано виставку. Шість років тому сотні тисяч людей стояли на Майдані протягом 3 місяців холодної зими. Заради незалежності і свободи. За вільну людину у вільній країні. На прикладах Героїв Небесної Сотні виховуватиметься не одне покоління українців. Вони – справжні герої які у нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до України.
Автор концепції виставки – Руслан Сенін
Відповідальна: науковий співробітник музею Наталія Юр’єва
На виставці представлені:
– фотодокументи, відеоматеріали про медсестру Олесю Жуковську;
– світлини, особисті речі та документи окремих учасників Революції Гідності;
– матеріали із виставки «Майдан, що нас змінив» (автор Володимир Шевчук);
– дитячі вірші, присвячені Героям Майдану;
– газетні матеріали.
11 лютого 2020 в музеї Юліуша Словацького відкрилася нова мистецька виставка. Це своєрідна, дещо незвична за тематикою, графіка молодої кременчанки Юлії Янчук. Чим вона цікава? Мабуть, не стільки стилем виконання, як неймовірним злетом фантазії авторки. Базується її техніка на чорних лінійних контурах, подекуди заповнених всередині кольоровою фарбою, що створює ілюзію об’єму. У безумовно талановитої мисткині об’єктив зображення звужується до показу мікросвіту особливих, природніх та надприродних істот, наче відтворених на згущенні мультиплікації та фентезі. Споглядаючи її малюнки, хочеться писати казки чи вірші. Це прекрасні ілюстрації до майбутньої книги, яку Юлія, маючи філологічний нахил (переданий генами відомої освітянки Лілії Следзінської та мами-письменниці Неоніли Кременчанки ) обов’язково невдовзі напише. Чого варті одні назви її робіт! Наведу декілька прикладів: «Про що розмовляють риби», «Коли любов дарує крила», «На дні сарматського моря», «Душа гарбузової насінини», «Легенда про підземну королівну», «Писанкові квіти», «Сніговик, який зустрівся з літом», «Сніговії», «Час мандрівних будинків»…
Юлія Янчук народилася 10 серпня 1983 року в Тернополі. 3 трьох років проживає в Кременці, навчалася в ЗОШ №1 та №3. У 2005 році закінчила з відзнакою гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво» . У 2005 – 2019 роках працює на кафедрі мистецьких дисциплін та методики їх викладання при Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка. З 2017 року Юлія Янчук активна членкиня кременецького жіночого гурту «Палітра». Працює в народних техніках витинанки, писанкарства, декоративного розпису текстильних виробів, кераміки, а також графіки
Юлія учасниця обласних (Кременець. Збараж, Почаїв, Вишнівець), регіональних (Київ, Тернопіль, Остріг) та зарубіжних виставок, пленерів. (Muzeum Kryesow w Lubaczowie, Польща, 2017, 2018 роки ), (Muzeum Narodowe Zieme Przemyskiej, Польща, 2017, 2019 роки). Учасниця Міжнародного мистецько-наукового симпозіуму і волонтерської виставки «Spotkania w Krzemiencu» в 2015-2018 роках. Дипломант обласної мистецької премії ім. Олени Кульчицької у номінації «Графіка» (2018 рік).
Сфера наукових інтересів Юлії Янчук – мистецьке життя Кременеччини XVIII - ХХ століття, дослідження невідомих і маловідомих імен художників української діаспори XIX - XX ст. Вона автор наукових статей мистецького спрямування в українських та зарубіжних виданнях. Окрім цього, Юлія активно займається волонтерською діяльністю. Навіть нагородженна медалью «За жертовність і любов до України» в 2016 році. Член правління РО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка у сфері мистецької діяльності. Юля з дитинства пише чудову поезію. Нині знайомить школярів та студентів з українськими народними промислами на майстер-класах в патріотичних дитячих таборах (табір «Гарт» ім. Олександара Капіноса у 2015-2019 роках), мистецьких заходах місцевого регіонального і всеукраїнського спрямування.
На відкритті виставки будо велелюдно. Привітати мисткиню прийшли колеги по пензлю з гурту «Палітра» Тетяна Балбус, Богдана Гуменюк, Олександра Панфілова, Катерина Поднєжна. Були також начальник відділу екологічної освіти Національного природнього парку «Кременецькі гори» Оксана Тимошенко, представниця Кременецько-Почаївського ДІАЗУ науковий працівник Оля Деревінська та інші. Радо ознайомились з експозицією музею та споглядали виставкові роботи учні 7-а класу ЗОШ №3, однокласники сина Юлії Янчук – Богдана, на чолі з класним керівником Галиною Нечай. Стільки захоплених поглядів та вдумливих облич! А ще – поштовху до власної творчості...
Запрошуючи відвідувачів у виставкову залу нашого музею, хочеться ще раз нагадати про особливий вплив мистецтва на людську свідомість. Здебільшого, образотворча мова графіки дуже проста і стримана. Ми з вами знаємо, що іноді декількома влучними словами можна описати ситуацію краще, ніж під час довгої та нудної розповіді. Але в даному випадку абсолютно неможливо стверджувати, що графіка – «наймовчазливіший» з усіх видів образотворчого мистецтва. У Юлії Янчук вона виразна, красномовна, спонукаюча до роздумів, фантазії, телепартації у інший вимір…То ж, ласкаво просимо зробити крок у цей дивовижний казковий світ!
Науковий співробітник обласного літературно- меморіального музею Юліуша Словацького
Наталія Юр’єва
12 грудня в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького відбулася виставка «Казковий світ» Лілії Фурсик – майстрині, керівника гуртка «Художнє моделювання», що діє в Районному центрі дитячої творчості.
Виставку пані Лілія організувала після того, як у музейному салоні провела майстер-клас «Золоті руки» зі студентами Кременецького медичного коледжу імені Арсена Річинського та учнями Кременецького ліцею імені Уласа Самчука. Майстер-клас був настільки вдалим, що вирішили усе художнє напрацювання Лілії Павлівни, отой дивовижний світ її героїв винести на огляд музейних відвідувачів. Отже, напередодні новорічних свят виставковий зал наповнився барвистими іграшками, казковими героями та сонячними сувенірами. Творчі роботи пані Лілії – справжня ода світу фантазії, радості, сонця та добра. Світло, що ледь помітно ллється з виробів художниці, зачаровує та занурює глядача у світ постійного очікування дива що, до речі, перекликаються із християнськими цінностями та чудом Різдва і через це так органічно сприймаються на передодні свята Різдва Христового.
Скільки себе пам’ятає Лілія Павлівна, усе її свідоме життя пов’язане із творчістю. З раннього дитинства дівчинка щось творила: іграшки, ляльки тощо. Навіть згодом, коли прийшов час обирати професію – поступила на факультет трудового навчання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Згодом тут же і почала викладати.
І вже через деякий час майстриня вирішила відкрити в Кременці невеличку крамничку «Декор», де кожен бажаючий може придбати її вироби.
Персональна виставка майстрині у музеї – її перше відкриття себе для людей. Надзвичайно приємно було бачити їх на презентації та ще й у якій кількості їх прибуло! Серед відвідувачів були представники влади, колеги, друзі та рідні Лілії. У музейному дворі гостей зустрічали казкові герої – білочка, Міккі Маус та клоун. Приємним сюрпризом були виступи, танці та співи від дітей, які відвідують гурток. Також цікаво було спостерігати за сценкою, яку поставив театральний гурток Кременецького районного центру дитячої творчості. Гості обдаровували майстриню найкращими щирими словами і побажаннями.
З вітальним словом прийшли привітати: голова районної ради Володимир Стефанський, заступник міського голови Микола Матвіюк, начальник районного відділу культури Лариса Антонюк, директор Районного центру дитячої творчості Тетяна Шевчук, художниця Тетяна Балбус та інші, серед яких були друзі, близькі та рідні. Лариса Антонюк повідомила, що обласною атестаційною комісією Лілії Фурсик присвоєна кваліфікація "Майстер художніх народних промислів художнього моделювання", що стало приємним сюрпризом для дебютантки та всіх присутніх.
Виставка тривала близько години і завершилася частуванням. То ж запрошуємо усіх бажаючих насолодитися чарівним світом, який так талановито створила Лілія Фурсик!
Олена ВЕРЕЩАК,
науковий працівник
Обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького в м. Кременці
23.11. працівники Музею долучилися до вшанування пам’яті жертв Голодоморів, що пройшли в Україні та багатьох інших країнах світу.
ГОЛОД
Хоч би світало... - Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню в вагоні збились
і мруть голодні втікачі.
І дим їм очі виїдає.
Мороз проходить аж в кістки.
А за вагоном крик і гомін,
обмін, торгівля і свистки.
В лахмітті, в скорбі, у болячках
зігнулась мати. В щось дитя
укутала, та все: ну, спати -
навік засунуло б ти... Життя!
Прийшли сюди, а голод з нами.
Й нема людей поміж людей.
Ти чув?.. недавно десь тут жінка
зварила двох своїх дітей...
Одскочив батько: божевільна!
Мовчи! мовчи! До чого це? -
Схопилась мати й закричала,
а батько плюнув їй в лице...
Павло Тичина (1924)
Початок експонування – 24- жовтня 2019
Відповідальний -старший науковий працівник Олена ГАСЬКЕВИЧ
У виставці брали участь кременецькі художники:
Володимир Стецюк (голова гурту «Гладущик»)
Ніл Зварунчик (гурт «Гладущик»)
Жанна Тріщук (гурт «Гладущик»)
О. Пташкін (гурт «Гладущик»)
Богдана Гуменюк (гурт «Палітра»)
Світлана Ткачук (гурт «Палітра»)
Всього експоновано - 15робіт
1.В. Стецюк. Осіння мелодія Ботанічного саду (ДВП, олія, 40х60)
2.В. Стецюк. Вулиця Б.Харчука (картон, акварель 30х40)
3.В. Стецюк. Будівлі Богоявленського монастиря (ДВП, олія, 50х70)
4.В. Стецюк. Архітектурний комплекс Кременецького Ліцею. (полотно, олія 40х69)
5.Ж. Тріщук. Вид на Бону із Воловиці (полотно, олія 60х40)
6.Ж. Тріщук. Вулиця Шумська (ДВП, олія 40х60)
7.О. Пташкін. Осінній день у с. Бережці. (полотно, олія 50х40)
8.О. Пташкін. Вид із гори Воловиці на Замкову гору (полотно, олія, 40х60)
9.Б. Гуменюк. Букет із шипшини та жовтого листя (картон, акварель 40х50)
10.Б. Гуменюк. «Вечоріє» (картон, акварель, 40х50)
11.С. Ткачук «Осінній вальс» (полотно, олія 40х60)
12.С. Ткачук. Став у с. Бережці. (ДВП, олія, 50х60)
13.С. Ткачук. «Айстри»(картон, пастель, 40х50)
14.С. Ткачук. «Дощ» (картон, акварель, 30х40)
15.С. Ткачук. «Алея у ботанічному саду»(полотно, олія, 40)
11 листопада 2019 року у музеї організовано книжкову виставку, присвячену річниці незалежності Польщі.
Демонструвалися експонати із фондів та книги із бібліотеки музею, по вказаній темі. У тому числі -переданий відомим меценатом Богданом Родзієвичем (Варшава) буклет, що розкриває суть державних символів РП.
Напередодні директор і працівники музею долучилися до святкування Дня незалежності у кременецькому Товаристві відродження польської культури ім. Юліуша Словацького.
4 вересня 2019 року під час «Свята вулиці Словацького», що відбулося у рамках «Діалогу двох культур-2019» демонструвалася виставка-вернісаж кременецьких художників. У ньому взяли участь митці двох творчих гуртів «Гладущик» (керівник – Володимир Стецюк» та «Палітра» (керівник Тетяна Балбус), а також окремі художники, що не належать до творчих об’єднань, такі як Наталія Гринчак та Світлана Ткачук.
Крутевич Володимир Володимирович народився 21 березня 2003 року в м. Кременці. Учень 11 класу Кременецької ЗОШ 1-3 ст. № 4. Неодноразовий переможець різноманітних конкурсів з малювання, призер обласних олімпіад з образотворчого мистецтва у 2018-2019 роках. Живопис вивчає самостійно. Юний художник працюе у жанрі реалізму. В його роботах домінує пейзаж і портрет.
На виставці експонується 30 робіт. Це – акварелі, олійний живопис та графіка.
На відкритті були присутні члени гурту «Гладущик», представники місцевої інтелігенції, численні родичі та друзі автора.
Початок експонування – 17.07.2019
28 травня в музеї Юліуша Словацького відкрито виставку мистецького гурту «Гладущик». Виставка називається «Кременець – місто «Короля Духа» і присвячена Дню міста.
Окрім членів гурту на відкритті були присутні і інші колеги по пензлю – Тарас Лобар, Василь Матвійчук, Василь Горбачов, Аркадій Стадницький, Олександр Крутевич. Привітати митців із черговим творчим здобутком прийшли директор Кременецького ДІАЗу Вадим Микулич, журналіст Борис Федишен, науковий співробітник Почаївського музею Володимир Бондарчук, представники преси, друзі та рідні. Директор музею Тамара Сеніна не шкодувала теплих слів, характеризуючи творчий почерк кожного із представників «Кременецького Парнасу». Урочистість, що пройшла у теплій, камерній атмосфері, переросла у жваву мистецьку дискусію.
Гурт «Гладущик» - найтриваліший серед творчих об’єднань міста. В наступному році він святкуватиме 25 -річчя свого заснування. Безумовно, нинішня виставка приверне увагу поціновувачів мистецтва. Адже кожен із членів гурту випрацював свій оригінальний «почерк», безпомилково впізнаваний. Кожен має багато своїх сталих прихильників, адже твори «Гладущиків» розлетілись по всьому світу, поповнивши музейні фонди і приватні колекції.
Роботи голови гурту Володимира Стецюка, у яких домінують кольори осені та меду – як гарна музика чи витончена поезія, в яких відчувається спокій, умиротворення та ледь-вловимий сум. Засновник та перший голова «Гладущиків» Ніл Зварунчик - митець багатогранний: прекрасний колорист- живописець, різьбяр, автор художніх виробів з глини. Його роботи завжди викликали щире захоплення багатьох суворих дипломованих художніх критиків. На своєму творчому шляху Ніл Григорович пробував себе у найрізноманітніших техніках. Цей раз він презентував серію графіки. У ній – зріле філософське осмислення буття, місця українського етносу в системі духовної культури. Тішить око динамічний, сповнений весняного сонця, лету хмар і буяння садів живопис Олександра Пташкіна. Жанна Тріщук, що майже 10 років тому яскравою пташкою «увірвалася» в чоловічий гурт, цього разу здивувала своїх фанатів, відійшовши від стилю свого покійного батька та вчителя Богдана Романюка. Художниця спробувала себе у жанрі наївного мистецтва, створивши радісні, позитивні композиції сповнені українського колориту. Тут же, на виставці, знаходяться і роботи її батька, відомого кременецького художника. На жаль, на виставці не представлена творчість Валентина Величка, який, що правда, нещодавно демонстрував у музеї свій персональний доробок. Забракло і праць ще одного члена гурту - скульптора Прохорова. Всього у виставковій залі музею експонується 30 робіт. Виставка одразу привернула увагу численних відвідувачів, зокрема із Польщі, які подовгу затримуються у захваті перед роботами наших митців.
Старший науковий працівник музею– Олена Гаськевич
24 квітня, напередодні Великодних свят у музеї відкрито персональну виставку самобутньої мисткині-вишивальниці Раїси Толкач. Тут експонуються вишиті скатертини, рушники, картини, доріжки та серветки. Великодну атмосферу доповнюють композиції із писанок авторства Лесі Токарської.
Раїса Толкач (1956 р.) народилася в с. Шепетин Дубнівського р-ну. Нині проживає в с. Куликів. Пані Раїса неодноразово брала участь у районних, обласних та всеукраїнських виставках народної творчості. Її роботи експонувалися у Київському державному музеї ім. Тараса Шевченка, у музеї етнографії (м. Київ), у музеї Вижниці Чернівецької обл. , у Кременецькому краєзнавчому музеї, де Раїса Толкач тривалий час працювала доглядачем.
Виставку відкрила директор музею Тамара Сеніна, яка дала загальну характеристику творчості Раїси Толкач. Добре слово мисткині мовила викладач КОГПА ім. Т. Шевченка, заслужений майстер народного мистецтва України Тетяна Балбус, яка прийшла на урочисте відкриття разом із студентами Образотворчого мистецтва КОГПА. Своє захоплення висловила художниця, викладач КОГПА Богдана Гуменюк, мисткиню вітали присутні подруги та знайомі.
Виставка присвячена 170 річниці смерті Юліуша Словацького
Початок експонування – 3 квітня 2019 року
Виставка складається із 8 підтем, що розкривають основні віхи життєвого шляху поета:
1.Між Кременцем та Вільно
2.«Квіток Софіївки я бачив дивний чар…»
3.Батьківщина його мислення – Центральна Європа задивлена на Схід
4.«Блукав квітчастими ланами України…»
5.«Дивно мусить тепер виглядати Кременець…»
6.«Уявляю собі ваше родинне коло….»
7.Геній Юліуша Словацького. Таємниці початку та кінця.
8.«Та силу по собі я залишу фатальну…»
ТАРАС ШЕВЧЕНКО …ВІН ІЗ ЕПОХИ РОМАНТИКІВ
Виставка, присвячена 205 річниці народження Тараса Шевченка . Початок експонування – 5 березня 2019
На виставці представлені краєзнавчо-дослідницькі матеріали музею на тему «Тарас Шевченко. Дорогами нашого краю», копії акварелей, виконаних поетом у Почаєві, фотодокументи, книги, енциклопедії, буклети, художні роботи І.Д. Гарасевича.
21 лютого 2019 року у музеї Юліуша Словацького відбулося відкриття виставки юних художниць - студенток 3 курсу факультету образотворчого мистецтва Кременецької КОГПА ім. Тараса Шевченка - ВЕРШЛЕР Ангеліни та ВАСИЛЕВСЬКОЇ Ольги.
Виставку відкрила директор музею Тамара Сеніна. Напутнє слово дебютанткам мовила їх наставниця, Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки народного мистецтва України, викладач КОГПА Тетяна Балбус, з вітальним словом виступили груповий керівник Янчук Юлія, викладач Світлана Ткачук, друзі художниць.
Науковий співробітник музею Наталія Перескокова дала короткий аналіз творчості художниць, зупинившись на портретному жанрі, який домінує на виставці.
Початок експонування - 25 січня 2019 року
ПАМ’ЯТАЙ ПРО КРУТИ
Сто один рік тому відбулась одна з найтрагічніших подій в історії нашої країни. Українські студенти віддали своє життя, аби захистити Київ від наступу більшовиків. Сьогодні складається враження, що історія повторюється. Принаймні так вважає більшість українців. Однак факт залишається фактом, цей бій залишив неабиякий слід в нашій національній пам’яті.
У 2018 році виповнюється 101 рік з дня тієї битви…З нагоди цієї дати, вшановуючи пам'ять загиблих героїв, в літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького була створена стаціонарна виставка «Пам’ятай про Крути». Нажаль, повні відомості про бій під Крутами не встановлені.
Так, залишається нез’ясованою точна кількість учасників битви з обох сторін. За різними даними, задіяними в цій трагічній події були від 300 до 600 гімназистів, студентів і курсантів і від 3 до 6 тисяч війська більшовиків. Передувало події прийняття Українською Центральною Радою IV Універсалу (кінець січня 1917 року), який проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР). УНР сподівалася на федеративні відносини з Росією. Але прийшовши до влади більшовики висунули УНР умови, за якими відділення України було можливо тільки за умови втручання в її внутрішні справи. Більшовики отримали відмову, після якої почався наступ їх військ на Україну. Через рік більшовики взяли під контроль Харківську, Катеринославську і Полтавську губернії і розгорнули наступ на Київ.
29 січня 1918 року на залізничній платформі біля селища Крути і села Пам’ятне більшовицька армія Михайла Муравйова вступила в бій зі студентами, школярами та 20 офіцерами. У розпорядженні українців на той момент були близько 16 кулеметів і одна гармата. За даними Українського інституту національної пам’яті, в Крути на підкріплення направили першу українську юнацьку школу ім. Б. Хмельницького. Також туди вирушили студенти-добровольці і добровольці з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина. Після багатогодинного бою українці організовано відступили від станції “Крути” до своїх ешелонів.. Історія студентської чоти, яка налічувала близько 30 бійців, і яку вважали зниклою, закінчилась трагічно. Блукаючи в темряві бійці вийшли до станції, вже на той час зайнятої радянськими військами.
Всі хлопці потрапили до полону. Одного з офіцерів відразу застрелили. Інших із значними зусиллями вмовили залишити в живих. 31 січня, коли радянський потяг від’їжджав від Крут, його зупинили. Хлопців вивели і розстріляли розривними кулями. Помирали хлопці під слова "Ще не вмерла України..". Всього ж в бою загинули від 70 до 100 чоловік, які воювали на українській стороні. Бій дав можливість на кілька днів затримати більшовиків під Києвом і час для підписання Брест-Литовського миру Що тут залишається сказати. Хочеться вірити, що Україна вже вивчила свій гіркий урок і більше не повторить схожих помилок… День пам’яті Героїв Крут святкується на офіційному рівні після указу президента, виданого 15 січня 2007 року.
Науковий співробітник Наталія Перескокова
«Мир праху твоему, благородный Чацкий. Ты любил мир и просвещение!
Ты любил Человека, как нам Христос его любить заповедал!»
(Тарас Шевченко, «Варнак»)
Виставка присвячена 206 річниці від дня смерті історика, педагога, діяча у галузі освіти, засновника Волинської гімназії (Кременецького ліцею) Тадеуша Чацького.
Містить інформативний матеріал про особу Т. Чацького, його діяльність у Кременці, твори просвітителя та вшанування його пам’яті.
Початок експонування – 8 лютого 2019
Початок експонування виставки – 28 грудня 2018 року
З ІСТОРІЇ ЯЛИНКОВИХ ПРИКРАС
Як не дивно, але, така популярна традиція ялинки як символу Різдва є однією із найновіших на наших теренах.Ялинка прийшла до нас із Європи, а саме із Німеччини, де ще з поганських часів зберігся цей звичай древніх кельтів.
Вони вірили, що у гіллі ялини жили духи, що «відповідали» за врожай та добробут. Згодом «живуча» язичницька традиція, з якою безуспішно боролися, трансформувалася у елемент різдвяних святкувань. За народними віруваннями вічнозелене дерево було символом всеперемагаючої сили життя. Перші прикраси були переважно їстивними – яблука, горіхи, солодощі, ба – навіть яйця й картопля. Підбір їх – не випадковий. Яблука – символізували вроду, здоров’я, райський плід; горіхи – добробут та силу; ланцюжки – зміцнення родинних зв’язків, дзвіночки – добру новину, радість; свічка – перемогу над світом темряви; віфлеємська зірка мала осявати життєвий шлях, прісне печиво – образ причастя. За легендою, в один із неврожайних років (1848) склодуви м. Лауша в Тюрінгії виготовили першу скляну кульку, що мала замінити яблуко. Замінник одразу ж набув популярності і започаткував масове виробництво скляних ялинкових прикрас, а їх асортимент швидко розширювався: це – фігурки, ангели, феї, ліхтарики. Різдв’яна ялинка, що з’явилася на Волині лише в середині 19 ст.cпочатку в проевропейських аристократичних родинах, стрімко «демократизувалася», проникаючи у всі верстви суспільства. Окрім скла з’являються прикраси із вати, тканини, пап’є-маше. На початку ХХ ст. популярним стає тзв. «дрезденський картонаж» - плоскі іграшки із двох половинок тонкого картону. До другої світової війни скляні іграшки були дуже дорогими і доступними далеко не всім. Продавалися вони зазвичай у магазинах поряд із предметами розкоші чи витворами мистецтва. Компромісним варіантом був «напівфабрикат», - наприклад порцелянова голівка ангела, до якої прикріплювалося самостійно виготовлене вбрання. Переважна більшість прикрас виготовлялася власноруч – паперові ланцюжки, ліхтарики, витинанки, голівки клоунів із яєчної шкаралупи і паперу; загорнуті у фольгу горіхи, воскові свічечки. У селах домінували їстивні прикраси – ті ж яблука, горіхи, печиво а також гілочки калини, клаптики вати, що символізували сніг. Ялинка увінчувалася віфлеємською зіркою. На поставстрійських теренах замість зірки часом встановлювався шпиль. Несвідомо це копіювався взірець шолому австрійського вояка. Вигляд ялинки змінювався в залежності від моди, настроїв суспільства, зміни державного устрою та ідеології. Після «золотого вересня» приголомшені кременчани могли спостерігати, як віфлеємські зірки змінювалися на кремлівські, святий Миколай трансформувався у Діда Мороза, замість безідейних анімалістичних фігурок - агресивна тематична агітація : на ялинках з’являлися зображення будьонівців, піонерів, інша радянська символіка. Старожили згадують, що були й прикраси із зображеннями членів політбюро. Однак, цей тренд виявився нестійким. Вішати «вождів народу», хай і на ялинку, було небезпечно. У роки другої світової війни – присутня була військова тематика – солдати, танки, парашутисти, зроблені із вати, бинтів, дроту. У голодні післявоєнні роки в тематиці скляних іграшок, які, однак, по ціні ставали дедалі доступнішими, домінувала їстівна тематика – фрукти овочі, ягоди; в епоху тотального дефіциту - предмети побуту: чайники, самовари, лампи. За хрущовських часів популярною була сільськогосподарська тематика - хто ж не пам’ятає золотаво-зелену кукурузку! Новорічна ялинка жваво реагувала на усі прояви життя суспільства – політ людини у космос, спортивні досягнення, новинки мультиплікації та кіно. Так, після виходу у прокат фільму «Цирк» - ялинки поповнилися скляними негренятами, а зображення годинника поширилося після огляду «Карнавальної ночі». На вітті новорічної ялинки оживали герої мультиків – Карлсони, Умки, Вінні-Пухи, персонажі народних казок та казок Андерсена, Гофмана; засніжені хатки, фігурки в національних костюмах. У 50-х роках дуже популярними були скляні намиста. Справжньою подією стала поява у 60-х роках електричних гірлянд і дощику із фольги. 90-і роки та початок 2000-х ознаменувався в історії ялинкових прикрас лавиною різнобарвних і різноманітних прикрас переважно китайського виробництва, що заполонили новорічний ринок. В оздобленні ялинок (яке з огляду на ціну знову стало предметом розкоші) домінував західний стиль, що полягав у підборі колористичної гами; дуже популярним стало монохромне оздоблення. Ці тенденції і тепер є актуальними, однак, поряд з ними, в останні роки все сильніше відчувається інтерес до справжнього мистецтва, що полягає, передусім, у поверненні до народних традицій. Мегапопулярними є вироби Теребовлянської фабрики ялинкових прикрас, розписані вручну народними майстрами, екологічні мистецькі вироби тернопільської арт-студіі Коза-Дереза та інші.
У новорічно-різдв’яних прикрасах відображається доля багатьох поколінь людей, своєю наївною символікою вони промовисто ілюструють історію народу. У музеї Юліуша Словацького зібрано кілька сотень ялинкових прикрас. Багато із них – дарунок кременецьких родин, для яких вони були мало не сімейними реліквіями. Щороку у переддень свят іграшки оживають. Вони вмощуються на гілках ялини, чекаючи на своїх аматорів. Кожен із відвідувачів може відшукати тут свою улюблену іграшку. Адже «ретро-ялинка» є спогадом про дитинство, коли новорічне дійство було сповнене таємничості, чогось невідомо-прекрасного, трепетного очікування дива.
Олена Гаськевич
Науковий працівник музею Юліуша Словацького
Початок експонування – 14.12.2018
Виставка присвячена життєвому і творчому шляху Адама Міцкевича.
Експонувалася під час заходу, організованого для учнів 21 групи Кременецького ліцею ім. Уласа Самчука «Міцкевич в гостях у Словацького».
На виставці демонструвалися: твори Адама Міцкевича та переклади українською. Літературознавчі видавництва по темі, портрети Адама Міцкевича, фотографії перебування делегації музею Юліуша Словацького у музеї Міцкевича в Новогрудку.
Виставка доповнювалася відео-презентацією музею Адама Міцкевича в Новогрудку.
ПОДІЇ, ЩО ЗМІНИЛИ ДОЛЮ УКРАЇНИ
21 листопада – це день, коли ми думаємо про майбутнє нашої держави і, водночас, згадуємо тих, хто віддав життя в боротьбі за це майбутнє.
Виставка розповідає про революційні події 2013 року, коли сотні тисяч патріотів України, об’єднані бажанням жити у вільній країні із справедливим та світлим майбутнім, пліч-о-пліч стали на захист ідеалів Свободи.
На виставці демонструються світлини, передані музею Володимиром ШЕВЧУКОМ, дитячі вірші, присвячені героям Небесної Сотні, інформативний матеріал.
Початок експонування 20.08.2018
20 серпня у музеї відбулася презентація виставки місцевого художника Валентина Величка, присвячена 60-річчю його творчої діяльності.
Валентин Величко за професією педагог, працює у різноманітних жанрах – графіки, рисунку, олійного живопису та акварелі. Член мистецького гурту «Гладущик». У його творчій біографії - 12 персональних виставок та кілька десятків групових в тому числі закордоном.
Нинішня виставка є підсумком його 60-річної творчої діяльності. ЇЇ концепція дає можливість прослідкувати еволюцію творчості митця. 52 роботи репрезентують усі жанри, в яких працював та працює митець.
Привітати автора на презентацію прийшли його колеги по пензлю та по педагогічній діяльності, численні учні, друзі та просто небайдужі до мистецтва кременчани. Директор музею Тамара Сеніна дала загальний аналіз творчості В. Величка. У презентації взяли також учасники традиційного міжнародного художнього пленеру «Кременецькі зустрічі», який тепер відбувається при Гуманітарно-Педагогічній Академії ім. Т. Г.Шевченка. вітальні звернення переросли у жваву творчу дискусію.
Виставка організована в рамках реалізації правoпросвітницького проекту «Я маю право», оголошеного Указом президента України N 361/2017 та присвячена Дню Конституції України.
Метою виставки є ознайомлення із літературою, спрямованою на захист свобод, прав та інтересів громадян, на підвищення рівня знань щодо гарантованих Конституцією та законами України прав у різних сферах суспільного життя.
Література та газетні матеріали висвітлюють засади та механізми правової системи України, зокрема у галузях захисту прав людини та її свобод.
25 червня відбулось відкриття виставки юнацької творчої групи «Натхнення».
До гурту належать, в основному учні 2 курсу гуманітарно-педагогічного коледжу. Виставка є підсумком пленерної практики. Тут представлені як копії так і самостійні творчі роботи. Керівник – Тетяна Балбус.
12 червня у музеї Юліуша Словацького відбулася виставка Владислава Крупецького,який народився у 1996 році в місті Кременець. Вчився у ЗОШ № 1 ім. Галини Гордасевич, згодом – у Кременецькому ліцеї ім. Уласа Самчука, де і почав цікавитись мистецтвом, малював свої перші картини.
Батько юнака також малює, власне від нього Владислав і отримував натхнення. Зараз навчається у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, за спеціальністю – « Образотворче мистецтво». Хлопець також заховлюється музикою, а саме стилем рок і грає у музичному гурті. Владислав працює у техніці графіки. Його картини несуть у собі містичний, фантастичний і часто потойбічний сенс. Варто сказати, що його малюнки навіть стали ескізами для тату. Хоча така виставка є нетиповою для музею, прото вона викликала багато позитивних вражень та емоцій у гостів та відвідувачів.
Музей Юліуша Словацького демонстрував пересувну виставку під час Міжнародного інвестиційного форуму «Тернопільщина INVEST 2018», що проходив у м. Збараж 24-25 травня.
Працівники музею, одягнені у польські регіональні сценічні костюми, демонстрували видавництва музею, картини учасників міжнародних пленерів, що відбувалися на базі музею у рамках «Діалогу Двох культур», туристично-інформаційну продукцію.
Музей Юліуша Словацького 6 травня був представлений на урочистому відкритті туристичного сезону в Збаражі. Свято приурочено до дня міста Збараж.
Експонувалися музейні видання, інформативно-туристична продукція а також картини учасників пленерів, які відбувалися у рамках «Діалогу двох культур» на базі музею. Виставку відвідали – Голова Тернопільської обласної адміністрації Степан Барна, начальник управління культури Тернопільської ОДА Григорій Шергей, головний спеціаліст управління культури Наталія Собкович, інші офіційні особи, представники турагенств, гості міста.
Володимир Стецюк. 1960 р.н., проживає в м. Кременець. Випускник Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша.
З 2003 року працює у музеї Юліуша Словацького . Голова художнього гурту «Гладущик». Малює натюрморти, картини на історичну тематику, пейзажі. Одним із напрямків його роботи є сакральне мистецтво. Займається також проектуванням інтер’єрів. Брав участь у виставках у Кременці, Тернополі, Збаражі, Рівному і Луцьку. Учасник міжнародних художніх пленерів у рамках «Діалогу двох культур».
Відкриття виставки відбулося 3 травня 2018 р. Директор музею Тамара Сеніна розповіла присутнім про творчий шлях Володимира Стецюка, який з 2003 року працює у ввіреному їй закладі. Вітальне слово художнику мовила представник районного відділу культури Вікторія Касянчук. Поздоровити митця з новим творчим здобутком прийшли колеги по пензлю, музейники, друзі, представник організації "Світло зі Сходу" Ярек Банись та волонтер Корпусу Миру Нік Дуброва
Художня виставка Іванни ПОГОНЕЦЬ
Початок експонування – 17 квітня 2018 р.
Іванна Погонець 1983 року, м. Шумськ. Закінчила Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка, за спеціальністю «Образотворче мистецтво». Нині – викладач педагогічного коледжу Кременецької обласної гуманітано-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. У 2016 році –лауреат обласного туру конкурсу «Учитель року 2016» - образотворче мистецтво. З 2005 року учасниця щорічних виставок у складі гурту «Палітра» у Кременці, Тернополі, Дубно, Бережанах, Збаражі. Учасниця Міжнародних пленерів у рамках «Діалогу двох культур» в 2006, 2008, 2009, та 2012 роках.
Виставка, що демонструє роботи 2006-218 років дає можливість оцінити творчу еволюцію мисткині. Демонструються в основному олійні роботи.