Музей

Обласний літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького в Кременці утворений 26 липня 2002 року. 20 вересня 2004 року відкритий із розгорнутою експозицією на міжнародному рівні з нагоди 195-ої річниці від дня народження та 155-річ-чя смерті геніального польського поета і драматурга, романтика і філософа.

Присвячений життю і творчості Юліуша Словацького, заклад завдячує своєму народженню співпраці обох Міністерств культури — Республіки Польщі та України, Спілкам польських та українських письменників, науковцям музею літератури ім. Адама Міцке-вича у Варшаві, науковцям із Кременця, Товариству польської культури ім. Юліуша Словацького, що діє у рідному місті поета. Великий вклад у загальну справу внесла фірма "Енергополь-ТРЕЙД-Варшава" із Києва, що під керівництвом Міністерства культури та мистецтва Республіки Польща, з участю польських та українських будівельників із Любліна і Кременця здійснила реставрацію будинку Словацьких.

Народження музею — це різностороннє сприяння розвитку справи, що йшло на рівні президентів, урядів і представників народної дипломатії двох країн, яскравий приклад співробітництва в галузі культури двох слов'янських народів ги і взаємодовіри між ними, що відповідає творчому напрямку і глибоким почуттям генія світової літератури Юліуша Словацького.

Музей розташований -у колишній родинній садибі Словацьких, де пройшли перші дитячі роки Юліуша. Народився він у Кременці 4 вересня 1809 року. Тут майбутній поет проводив студентські канікули під час навчання у Вільно, куди батьки переїхали ще в 1811 році. В університеті здобув вищу юридичну освіту. Востаннє побував у Кременці після закінчення закладу і жив тут кілька місяців — від літа 1828 до лютого 1829 року.

У 1830-1831 рр. Юліуш Словацький, перебуваючи у Варшаві, став учасником Листопадового повстання, після придушення якого змушений був виїхати за кордон. Жив у Дрездені, Парижі, Женеві, мігрував іншими країнами Європи та Близького Сходу. Туга поета за рідним краєм безупинно вимальовувала йому далекий Кременець у всіх подробицях. Місто стало для нього символом Батьківщини.

Поет прожив неповних 40 років. У 1849 році французька земля у Парижі, на кладовищі Монмартр, прийняла його прах, який у 1927 році було перенесено до Кракова і поховано у королівському замку Ва-вель. Саркофаг Юліуша Словацького помістили поряд із саркофагом Адама Міцкевича.

Музейна експозиція знаходиться у восьми кім-натах-залах. Завдяки інтерпретації творчості Юліуша Словацького, вона покликана показати його життя і творчість на тлі історичної літературної епохи, дорогу, якою пройшов поет, "шукаючи єдиної правди для людини". Тут Великий Кременчанин представлений у всьому багатстві своєї поезії, в гарячці своїх думок, у, сповненій суперечок, творчій біографії. За своє коротке життя створив більше 25 драм, близько 20 поем і майже 150 ліричних поезій, які увійшли в золотий фонд світової літератури і принесли йому славу та визнання великого національного поета.

Експозиція, не будучи типово біографічною, ставить собі за мету презентацію творів Словацького, які дозволяють представити найважливіші події життя, що складають його творчу біографію.

У залі, присвяченому першим рокам дитинства Юліуша Словацького (1809-1811), — інтер'єр кімнати, що відтворює родинне помешкання Словацьких у Кременці. Тут різноманітні предмети і меблі, виготовлені в стилі ампір та бідермейєр, портрети — малого Юліуша в образі Амура, його батьків, діда і бабуні. Центральне місце належить батькові Юліуша — Ев-зебіушу Словацькому, професору Кременецького ліцею, відомому поету, драматургу, перекладачу. Тему доповнює розповідь про засновників і викладачів згаданого закладу, які бували в гостях у Словацьких.

їх портретні зображення і літографії з видами Кременця по чатку XIX століття теж в експозиції.

Експозиція наступного залу розкриває кілька періодів життя Юліуша у Вільно, куди він переїхав з батьками (1811-1829). Це — розповідь про його дитячі роки, навчання в гімназіі, смерть Евзебіуша Словацького, друге одрркення матері, знайомство у родинному салоні з прогресивною елітою міста, початок поетичної творчості і перша зустріч з Адамом Міцкевичем. Далі — навчання Юліуша в університеті, перші віршовані твори

Українська думка , "Пісня козацької дівчини", закоханість у Аюдвіку Сня-децьку і біль нерозділеного кохання. Водночас — студентські канікули, відвідини Кременця і подорожі по Волині та Поділлі, закінчення університету, прощання з матір'ю і від'їзд до Варшави.

Збагачують експозицію панорама університету, бібліотечна шафа, портрети викладачів і представників віденської еліти. Тут же — предмети побуту, виконані в стилі Варшавського князівства, художні портрети (копії) вітчима і названих сестер Юліуша: Герсилїі та Александри.

Юліуша Словацького. Навколо них і ведеться розповідь про творче життя поета в цей період. Українську тематику в його творчості доповнює поезія про квітчасті луки та степи Волині і Поділля, знайомство з представниками "української школи" в польській поезії.

.Експозиція цього періоду (1830-1831) починається із ознайомлення з автобіографією Юліу- ша Словацького та його вірша "Мати до сина", в якому він напророкував собі дальшу долю. На центральній стіні — панорама Банкової плохці у Варшаві із спорудою Міністерства фінансів, куди Юліуш був призначений на роботу. Поряд — твори поета: "Ода до вольності", "Гімн", "Кулик", написані на поч. 30-их років — підтвердження його участі у Листопадовому повстанні. Тут домінує політична тема. Саме в цей період юний поет із романтика-мрійника перетворився в романтика, який активно бореться за свободу і незалежність своєї батьківщини. Тоді ж Словацький змушений був емігрувати, і з дипломатичною місією 8 березня 1831 року виїхав за кордон.

Дрезден, Лондон, Париж, Женева, Флоренція, Вейту, Неаполь... Звідти, сповнений туги за рідним краєм, Юліуш Словацький писав листи до матері у Кременець. Листи, що дозволяють прослідкувати дорогу, якою пройшов поет після прощання з Кременцем. Упорядковані Саломеєю Словацькою, вони ввійшли у шести- сотсторінковий том його епістолярної творчості. У залі привертають увагу портрети сина і матері, вишита нею макатка, накинута на крісло чорна хустка, що символізує її вдовину та сумну жіночу долю.

В експозиції — перші два томи поезій молодого поета, надруковані у Парижі, поряд — копії портретів жінок, які в різні роки еміграції надихали його на творчість.

П'ятий зал — відтворення салону Словацьких у Кременці, типового польського дому початку XIX століття на Волині. Тут — точні копії меблів Словацьких, а також — оригінальні шафа, стіл, стільці та інші предмети, які доповнюють експозицію: люстри, канделябри, дзеркало, годинник, виконані на поч. XIX ст. у стилях ампір і Чи- пендейл. Окрасою салону є рідкісний клавікорд "Жирафа" поч. XIX століття і рояль "Калісія" (XX ст., подарований музею у 2006 році, згідно заповіту польської письменниці Марії Данілєвіч). В центрі експозиції — оригінальна художня робота Юліуша Словацького "Імлистий ранок над морем", написана ним у Кременці після подорожі в Одесу.

Салон наповнений відчуттям повернення Юліуша в рідний дім, у дороге йому місто, звідки виніс спогади про дитинство, про українську пісню, різдвяні колядки... Це — також і спогад про викладачів Кременецького ліцею, які не раз бували в цьому домі.

"Словацький біля пірамід " "Краєвид подільського степу " худ. М. Гашинський худ. Ю. Хелмонський -Експозиція залу об'єднує дві теми, що зайняли у житті Юліуша Словацького важливе місце. Одна з них відтворює подорожі по Україні, які він здійснив у студентські роки, інша — на Схід (у Грецію, Єгипет, Єрусалим та ін.), де побував у 1836-1838 роках. В експозиції — його листи до матері у Кременець, твори, малюнки, написані під враженням цих подорожей. Тут же копії художніх полотен: "Словацький біля пірамід" худ. М. Гашинського, "Краєвид подільського степу" худ. Ю. Хелмонського, портрет еміра Вацлава Же- вуського — одного з героїв твору

У залі привертає увагу літографія Джоана Джакотета — панорама парку Тюільрі — одного із символів романтичного Парижу, в якому Юліуш провів більше тринадцяти років. Тут поет видав перші два томи поезій, брав участь у наукових зустрічах, літературних вечорах, що відбувалися з участю Міцкевича, Шопена та інших польських емігрантів. Майже рік відвідував зібрання, очолюване містиком Тов'янським. Після подорожі на Схід розгорнув плідну творчу діяльність. Повне зібрання його творів, текст "Мого заповіту", незакінчена поема "Ко-роль-Дух" демонструються в експозиції. Сьомий зал — останній етап життя і творчості Юліуша Словацького (1839-1849), сповнений драматизму і перемог. Тут поміщені документи, що свідчать про смерть та поховання Великого Кременчанина на кладовищі Монмартр у Парижі (1849) і, згодом, його перепоховання у Кракові (1927).

Експозиція музею починається і закінчується Кременцем. У першому залі вона знайомить з родиною Словацьких і містом першої половини XIX століття, в останньому — передає атмосферу XX і початку XXI століть. На планшетах — фотографії видатних письменників і поетів, науковців і дослідників з України, Польщі, Литви, Росії, Білорусії, причетних до урочистостей, присвячених Словацькому в Кременці. В окремому розділі — портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка — шанувальників таланту видатного польського поета, творчість яких споріднена з його творами. У залі — панорамні зображення довоєнного і сучасного Кременця — "міста великої туги поета", яке постійно зберігає пам'ять про нього.