UkrainianPolish

Виставки

"РАЙДУГА АВТОРСЬКИХ ПРИНТІВ ТЕТЯНИ БАЛБУС У МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО"

Друк PDF

Ст. наукова співробітниця

музею Ю.Словацького

Олена ГАСЬКЕВИЧ

 

      20.06.2022 "паризька" зала музею Юліуша Словацького розквітла різнобарвною райдугою авторських принтів Заслуженого майстра народної творчості України Тетяни Анатоліївни Балбус. Художниця не перестає дивувати своїх поціновувачів широтою творчого діапазону. Нині – це унікальна виставка авторських принтів, нанесених на одяг та ужиткові речі. Вернісаж цієї надзвичайно креативної і плідної мисткині.

Відбувся 20 червня. На зустріч із авторкою та її роботами прийшли колеги-художники КОГПА ім. Т. Шевченка та членкині мистецького гурту "Палітра", який пані Тетяна віддавна очолює. Із вітальним словом до авторки звернулась господиня закладу - Тамара СЕНІНА. Тетяна Анатоліївна поділилася секретами втілення свого нового захоплення - проєктування та перенесення на одяг її авторських принтів. У змістовній, цікавій розмові мали можливість висловитися усі колеги пані Тетяни. Як влучно підмітив викладач КОГПА Дмитро Синенький, джерелом творчості пані Тетяни служать українські національні традиції вишитого одягу, які вона подає у сучасній інтерпретації, застосовуючі нові матеріали та техніки. Виставка новаторська, унікальна у своєму задумі і реалізації, позитивна і життєстверджуюча. У час тяжких випробувань, вона покликана вселяти оптимізм, позитив, надію. Віримо, що нація, яка дає світові таких митців – непереможна!

Виставка триваиме у музеї щонайменше протягом 2 тижнів, її можуть оглянути усі бажаючі.

__________________________________________

 

ДЕНЬ ВИШИВАНКИ У МУЗЕЇ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

        Сьогодні, 19.05.2022, у Міжнародний день вишиванки, у музеї експоновано виставку, присвячену цій темі. В основному, були представлені вишивки, притаманні нашому регіону. Це - чоловічі, жіночі та дитячі сорочки, рушники, доріжки, серветки. Сучасні й столітньої давності. Особливо цінним надбанням фондів

Детальніше...

ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ ОЛЬГИ ЗОЗУЛІ

Друк PDF

       278482763 1085903138641918_1464576060823999230_nУ музеї Юліуша Словацького триває виставка полотен молодої кременецької художниці Ольги Зозулі. Ольга – випускниця художнього відділу кременецького гуманітарно-педагогічного інституту ім. Траса Шевченка. Членкиня мистецького гурту «Палітра».

Детальніше...

МАЙСТЕР-КЛАС "Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ" В МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

       04.05. 2022 у музеї Юліуша Словацького відбувся черговий майстер-клас для дітей, вимушено переміщених із зони бойових дій. Заняття проводила, вже знайома нашим учасникам, майтер художніх промислів Ольга ШЕВЧУК.

Детальніше...

ВИСТАВКА "ЧУДОВІ РЕЧІ ДЛЯ МАЛЕЧІ" В МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО. АВТОР - ОЛЬГА ШЕВЧУК

Друк PDF

      У музеї Юліуша Словацкого триває виставка майстра народних промислів Ольги Шевчук "ЧУДОВІ РЕЧІ ДЛЯ МАЛЕЧІ". Виставка орієнтована на дітей середнього і старшого шкільного віку. Ольга Шевчук - друг нашого закладу, проводить серію авторських майстер-класів для дітей-вимушених гостей нашого міста.

_____________________________________________________

"ХАЙ БУДЕ ВЕСНА!"

Друк PDF

Олена ГАСЬКЕВИЧ

ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ

ОЛЬГИ ЗОЗУЛІ ТА МАЙСТЕР-КЛАС ІЗ МАЛЮВАНЯ В МУЗЕЇ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

 

Сьогодні, 12.04, умузеїЮліушаСловацькоговідкритовиставкунадзвичайнопозитивної, оптимістичної, іскрометноїхудожниціОльгиЗОЗУЛІпідназвою"Хай буде весна!" Художниця недавно буквально "увірвалася" у чисельне і різноманітне середовище кременецьких митців, своїми радісними самобутніми творами. Це друга ії виставка у музеї Словацького. Перша демонструвалася у період пандемії і стала "ковтком свіжого повітря" на тлі загального пригнічення і карантинних обмежень. Як слушно відмітила на відкритті сьогоднішньої виставки директор музею Тамара Сеніна, авторка творить всупереч драматичним обставинам. ЇЇ роботи здатні морально підтримати глядача, вселити надію, радість та змусити усміхнутися, часом навіть крізь сльози. І сьогодні, зали музею наповнилися яскравими, життєстверджуючими полотнами із зображенням квітів та пейзажів. Усі, вони, окрім однієї роботи, були написані ще до війни, тому випромінюють радість буття, захоплення красою навколишнього. Нині споглядання цих полотен служитиме своєрідною арт-терапією, вселятиме оптимізм і віру у швидку перемогу.

Серед запрошених на імпрезу було чимало мимовільних гостей Кременця - сімей, вимушено переміщених із зони бойових дій. Для їхніх дітей Ольга Зозуля провела художній майстер-клас. Майстриня проявила себе як чудовий педагог, і присутні із здивуванням довідалися, що цей майстер-клас був першим її досвідом. Не лише діти, а й дорослі захоплено малювали весняні букетики вербових котиків із синьо-жовтими стрічками. Солодким бонусом стали імбирні пряники ручної роботи у вигляді сердечок у кольорах українського прапора, які для учасників м.к власноруч приготувала родичка мисткині.

 

 

 

ДО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ. ВИДАТНОМУ БАЙКАРЕВІ – 195

Друк PDF

 DSC 0931

1827 року, 21 лютого за старим стилем народився ЛЕОНІД ГЛІБОВ - поет,

274018284 1055334351698797_6353819863893359932_n

байкар, видавець, громадський діяч. З цієї нагоди у День рідної мови, в музеї Юліуша Словацького організовано літературно-біографічну виставку, присвячену постаті відомого усім байкаря.

Одночасно працівники музею започатковують флешмоб із читання байок Леоніда Глібова.










_________________________________________________________________

20 ЛЮТОГО – ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Друк PDF

20 лютого відзначається День Героїв Небесної Сотні та вшанування подвигу учасників Революції Гідності. Саме 18-20 лютого увійшли в історію України як фінальний етап протистояння між Майданом та силовиками, а також як початок масових убивств майданівців. Цього дня в Україні проходитимуть заходи, спрямовані на увічнення подвигу Героїв Майдану. В музеї Юліуша Словацького відкрито локальну виставку, присвячену цій даті: „ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬУсім українцям важливо знати й памятати про Революцію Гідності й тих, хто тоді загинув. Бо без них наша реальність сьогодні могла б бути зовсім іншою.

____________________________________________



ДО ДНЯ ЗАКОХАНИХ. ВИСТАВКА ЛЮДМИЛИ БЛИЩАК

Друк PDF

14 лютого 2022, у День закоханих, в музеї Юліуша Словацького відкрито виставку Майстра народних промислів Людмили Блищак. Це - четверта із серії виставок авторської ляльки кременецької мисткині. Людмила Блищак - вірний друг нашого закладу, вона систематично відгукується на знакові події своїми творчими досягненнями.

_____________________________________________________

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА - "ОСІНЬ У КРЕМЕНЦІ" (ЗА РЕЗУЛЬТАТМИ ФОТОПЛЕНЕРУ)

Друк PDF

068У січні 2022 р. в музеї демонструвалася віртуальна виставка за результатами фотопленеру.

Музей Юліуша Словацького реалізував у рамках традиційного польсько-українського форуму "ДІалог двох культур" фотопленер "ОСІНЬ У КРЕМЕНЦІ". Дирекція музею висловлює щиру вдячність фотомитцям, які відгукнулися на наше запрошення. Дякуємо Валерію Ольшанському, Олегу Федорчуку, Володимиру Крутевичу, Світлані Ткачук, Юрію Гаськевичу, Володимиру Чумакевичу, Юлі Трачук, Олені Гаськевич, Юлі Янчук, Віктору Созоновському. Їхні роботи будуть опубліковані у річнику "ДІАЛОГ ДВОХ КУЛЬТУР 2022".





DSC07133   DSC 0003 DSC 0010 1 

____________________________________________________________

ВИСТАВКА НОВОРІЧНОГО І РІЗДВЯНОГО ДЕКОРУ У МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

4 січня 2022 року у музеї Словацького відкрито виставку новорічного та різдвяного декору, виконаного кременчанами.

_____________________________________________________

НОВОРІЧНА ВИСТАВКА ВИРОБІВ ЛЮДМИЛИ БЛИЩАК

Друк PDF

Сьогодні, 30 грудня 2021 року, у музеї Юліуша Словацького відкрито виставку авторської ляльки Майстра народних промислів Людмили Блищак. Людмила - вірний друг нашого закладу, неодноразово проводила тут майстер-класи та виставки. Нині у музеї демонструється колекція сніговичків, гномів та інших новорічних казкових персонажів.

Слід сказати, - всі вони, гості із казки, - ті іще бешкетники! Відразу заполонили собою весь музей. Безцеремонно спиналися на шафи і пічки, каталися та шторах, ховалися у запічках та шафках, визирали з-за портьер. І лише "повелителька"- Людмила, змусила їх до дисципліни. Казковий люд вподобав собі великий чорний рояль, гордість нашого закладу, де і вмостився зручно та невимушено.

Незважаючи на передсвяткові дні, виставка тішиться неаби-якою зацікавленістю кременчан, особливо дітей.

_______________________________________________________

ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА ТЕТЯНИ БАЛБУС У МУЗЕЇ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

       270371269 1023848088180757_2734345852332046266_nСьогодні, 28.12.2021 р. у виставковій залі музею Юліуша Словацького розпочалось експонування персональної виставки малярства Заслуженого майстра народної творчості України, очільниці мистецького гурту "Палітра", викладачки гуманітарно-педагогічної академії ім. Т.Г. Шевченка Тетяни БАЛБУС. На виставці експоновано 30 робіт у техніці графіки.







_________________________________________________________________________

СВЯТО ДОБЛЕСТІ І МУЖОСТІ.

Друк PDF

Олена Гаськевич 

У музеї Юліуша Словацького організовано локальну виставку до

«ДНЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ».

264853711 1010864072812492_7342158993409572195_n6 грудня, в Україні відзначають 30 річницю Збройних сил. Саме в цей день 1991 року був прийнятий Закон "Про Збройні Сили України». Так було покладено 

265070272 1010864882812411_8946224838152378351_n

початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невіддільного елемента її воєнної організації. Збройні сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

6 Грудня — це свято пам’яті тисяч відважних воїнів, які віддали свої життя за незалежність, волю, суверенність та неподільність нашої держави.

День Збройних сил України — це насамперед свято на честь тих, хто нині захищає територію нашої країни від ворогів, піклується про безпеку та зміцнення обороноздатності Української держави. Це свято хоробрих військовослужбовців, завдяки незламному духу яких наша країна є суверенною незалежною державою. День Збройних Сил України — свято справжньої мужності, героїзму і відваги.

_________________________________________________________________

 

ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА ЛЮДМИЛИ БЛИЩАК У МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

Олена ГАСЬКЕВИЧ

11.11.2021 у музеї Юліуша Словацького відбулося відкриття персональної виставки авторської ляльки Людмили Блищак. На зустріч із казкою прийшли колеги «по цеху», друзі майстрині, а також молодь із регіональної скаутської організації«Пласт». Виставку відкрила директор музею Тамара Сеніна, привітавши авторку із творчим здобутком. Урочистість відбулася у дружній, камерній атмосфері, де кожен із присутніх мав можливість висловити свою думку, сказати добре слово. Це – не перша зустріч музейників із лялькаркою. Рік тому, під час локдауну, вона проводила у музеї майстер-клас із виготовлення ляльки «Берегиня часу». Він демонструвався у соцмережах та на музейному You-Tube каналі, що дало змогу тисячам користувачів оглянути його, та при бажанні самим спробувати випробувати себе у ролі творця.

Людмила закінчила Рівненський Державний гуманітарно-педагогічний університет за спеціальністю «Декоративно-прикладне мистецтво», її першою спеціалізацією є різьба по дереву. На початку 2000 працювала за спеціальністю у Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті. У 2020 році вона здобула звання «Майстер художніх промислів, художнього моделювання». Нині Людмила зосередилась на лялькарстві. І, хоча діапазон її творчості широкий (ляльки-мотанки, ляльки-шкатулки, «тильда», топіарії, художнє декорування), авторка безпомилково впізнавана своїми ляльками у «колготній техніці». Саме ця техніка дозволяє творити ляльки-портрети, образи-шаржі, часом – по-доброму іронічні, подекуди – гротескні.

Митець через своє творіння завжди промовляє до глядача, передає йому своє бачення світу. Людмила Блищак створює неповторні людські типажі, іноді схожі на портрети Тулуз-Лотрека, а «казковість» ляльки дає свободу творити цільний художній образ через пластику малих форм, показати характери, вподобання та пристрасті людей, що нас оточують.

_______________________________________________________________

ВИСТАВКА РІЗЬБЛЕННЯ. ВАСИЛЬ ПЕТРОВСЬКИЙ «ВІДКРИТИЙ ПОРТАЛ»

Друк PDF

Початок експонування -29 вересня 2021 року

1.Обємна композиція «Шори», 2021 р. 38х138 см.Деревина горіха, обємне різьблення, тонування, покриття воском.

2.Скульптура «Магнетична таємничість», 2020 р. 64х46 см. Деревина горіха, обємне різьблення, тонування, покриття воском.

3.Панно «Мовчання – золото», 2021р., 48х80 см. Деревина липи, рельєфне різьблення, покриття воском.

4.Панно «Медові яблука», 2021 р.100х100 см. Соснова дошка, рельєфне різьблення, брашування, тонування, покриття воском.

5.Триптих «Час» Майбутнє, Теперішнє, Майбутнє.2021 р.100х100 см. Деревина ялини. Рельєфне різьблення, брашування, тонування, патинування, покриття воском.

6.Панно «Просвіт» 2021 р. 100х54 см. Прорізна різьба, тонування, покриття воском.

7.Різьблене панно «Дім», 2021 р. 100х54 см. Деревина липи, прорізне різьблення, патинування, покриття воском.

8. Скульптура «Ловець ідей», 2021 р. 116х19 см. Деревина липи, різьблення, тонування, покриття олією та воском.

9.Скульптура «Точка зору», 2021 р. 26х45 см. Деревина сосни та липи, різьблення, патинування, покриття воском.

10.Панно «Полотно життя», 2021 р. 118х77 см. Деревина липи, контурне різьблення брашування, тонування, фарбування.

11.Панно «Сад», 2021 р. 52х97 см. Деревина липи, рельєфне різьблення, тонування, покриття воском.

12.Панно «На своїй хвилі», 2021 р. 32х93 см. Деревина дуба, рельєфне різьблення, патинування, покриття воском.

_________________________________________________________________________

ВИСТАВКА ДО ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНЦІВ ТА ПОЛЯКІВ-ЖЕРТВ ПРИМУСОВОЇ ДЕПОРТАЦІЇ

Друк PDF

Початок експонування -15 вересня 2021 року

Відповідальна: наукова співробітниця Наталя ЮР’ЄВА

15 вересня 2021 року з нагоди вшанування пам’яті жертв примусової депортації українців з їхніх етнічних земель з території Польщі, та поляків із території повоєнної України в літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького була відкрита виставка :

Детальніше...

ВИСТАВКА ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ОБЛАСНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ «МИСТЕЦТВО ПОЛЬЩІ»

Друк PDF

Куратор – Ольга Ваврик

Виставка демонструвалася у музеї Словацького під час «Діалогу двох культур» 2021 4-7 2021

_________________________________________________________________

ВИСТАВКА ТЕРЕНОПІЛЬСЬКОГО ОБЛАСНОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ

Друк PDF

«Стародавні рукописи ХVII-XVIII ст..» - Тернопільський обласний краєзнавчий музей куратор виставки – заст. директора з наукової роботи Наталя Чеканова

Виставка демонструвалася у рамках «ДІАЛОГУ ДВОХ КУЛЬТУР 2021» 4-7 .09.2021

___________________________________________________________________

"ПАМ'ЯТІ НІЛА ЗВАРУНЧИКА, КРЕМЕНЕЦЬКОГО ХУДОЖНИКА"

Друк PDF

 "ПАМ'ЯТІ НІЛА ЗВАРУНЧИКА, КРЕМЕНЕЦЬКОГО ХУДОЖНИКА"

___________________________________________

З ЮВІЛЕЄМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, УКРАЇНО!

Друк PDF

 Оксана Зуб, 24.08.2021

У музеї Юліуша Словацького демонструється стаціонарна ювілейна виставка «Україна – наш дім», присвячена 30-річчю Незалежності України. На виставці представлені книги, буклети, газетні статті, фото, українська державна символіка, тематична сувенірна продукція та інші матеріали. Цікавими експонатами є пам’ятні медалі «30 років Незалежності» (з металевого сплаву золотистого кольору) та «Прапор вільної держави» (зі сплаву сріблястого кольору) із серії «Україна – це ми», виготовлені українським монетним двором «Княжий» до ювілею Незалежності нашої держави, які нещодавно стали надбанням музейних фондів.

Детальніше...

ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ ВАЛЕНТИНА ВЕЛИЧКА У ЮВІЛЕЙНИЙ РІК ЛЕСІ УКРАЇНКИ.

Друк PDF

Олена Гаськевич 

Із 30липня 2021 року у музеї Юліуша Словацького діє виставка художніх робіт Валентина Величка. Виставка, присвячена постаті Лесі Українки, адже 2021 рік – ювілейний рік поетеси. У музеї – це продовження ряду заходів з нагоди 150-річчя народження великої дочки українського народу.

Детальніше...

ОНСТИТУЦІЯ – ОБЕРІГ ДЕРЖАВИ

Друк PDF

Олена Гаськевич

Тематична виставка до Дня Конституції України у музеї Юліуша Словацького

204288927 912508955981338_8977621985137072207_n28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Основний закон – першу Конституцію новітньої Української держави. З прийняттям цього доленосного документа було закріплено правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Конституція врахувала історичний досвід українського народу та кращі світові традиції.

Україна має багатовікові конституційні традиції. Так, понад 300 років тому – 5 квітня 1710 року була укладена Конституція Пилипа Орлика, одна з перших європейських конституцій нового часу, і написав її саме українець. У документі були закладені демократичні принципи парламентаризму, сесійна робота Ради, а держава називалась Україною. Втім, Конституція Орлика так і не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання.

Наступним важливим кроком на шляху конституційного процесу нашої держави стало прийняття 29 квітня 1918 року Конституції Української Народної Республіки (Статуту про державний устрій, права і вільності УНР), яка утверджувала принцип верховенства парламенту, тобто парламентську республіку. У документі також зазначалося, що уся влада в УНР «походить від народу», а її верховним органом мають стати Всенародні збори.

Після урочистого прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України та його затвердження на всеукраїнському референдумі Україна була визнана більшістю країн світу суверенною державою і повноцінним суб'єктом міжнародних відносин. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав й свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування молодої незалежної держави. Відтак, 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України - першу Конституцію незалежної української держави. Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі безперервно 24 години. День схвалення Основного Закону є державним святом в Україні.

Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, визначило розподіл між гілками влади, зовнішньополітичну діяльність. Це було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, який також сприяв подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Нині Україна проходить чи не найважче за часи своєї незалежності випробування – на єдність та територіальну цілісність.

День Конституції ми не повинні сприймати як свято на честь нормативного акту. Ми повинні його сприймати як день затвердження наших прав і свобод. День ствердження того, − як зазначено у статті 3 Конституції України − що “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.

ПОЛЬСЬКІ НОБЕЛІСТИ В МУЗЕЇ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

 

Оксана ЗУБ

186079999 888589025039998_2794269213032857848_nСьогодні у нашому музеї відбулася презентація виставки "Польські лауреати Нобелівської премії", присвяченої Дню Європи, а також творча зустріч з її автором - тернополянином Юрієм Ковальковим. Автор колекції - знаний у нашому краї філателіст - постать непересічна: інтелектуал, чудовий оповідач, цікавий співрозмовник, невтомний збирач філателічних цікавинок. Особливою пасією колекціонера є марки, присвячені Нобелівській премії та її лауреатам. Не випадковим є рішення експонувати у музеї Юліуша Словацького - польського поета-романтика, уродженця Кременця - тематичну частину збірки "Польські нобелісти". Під час урочистого відкриття виставки зі вступним словом до присутніх звернулася Тамара Сеніна - директор нашого музею. Юрій Федорович розповів про історію Нобелівської премії, її види та лауреатів з Польщі, представлених на зібраних ним марках. Кожна - ціла історія, цікаві знайомства, переписка, зустрічі, емоції...186327200 888589211706646_3183078037530432408_n

На презентацію виставки зібрались гості: представники влади, преси (редактор та журналісти районної газети "Діалог" та редактор районного радіомовлення), голова та члени Кременецького Товариства польської культури ім. Ю. Словацького, друзі п. Юрія Ковалькова, музейники. До слова були запрошені: Микола Матвіюк - заступник Кременецького міського голови, Ганна Бобровська - начальник відділу культури КМГ, Алла Злочевська - заступник голови Кременецької районної державної адміністрації, Лариса Антонюк - начальник відділу з гуманітарних питань та комунікацій з громадськістю Кременецької РДА, Божена Пайонк - вчителька польської мови суботньо-недільної школи, що діє при Товаристві польської культури, Валерій Левченко - в минулому багаторічний працівник органів держапарату, друзі та однодумці автора філателічної колекції. Від самого початку подію висвітлювала в прямому ефірі наша невтомна Зоя Карп'юк - головний редактор Кременецького районного радіомовлення. На завершення прозвучав гімн Європи - знаменита "Ода до радості" Людвіга ван Бетховена, сл. Ф. Шиллер

186491591 888589448373289_9015662542254535547_n 

 

 

 

 

 

 

 

 

__________________________________________________________________________________________

ДО ДНЯ ПОЛЬСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЇ 3 ТРАВНЯ

Друк PDF
182244131 883067945592106_1738777698436139670_n

Польська конституція, ухвалена 3 травня 1791 року вважається першим такого роду документом у Європі та

181954924 883067828925451_7894659660301695389_n

 другим (після конституції США) у світі. Ії творцями стали Ігнаци Потоцький та наш земляк, уродженець Великих Дедеркал, Гуго Коллонтай. До цієї дати, музеї Юліуша Словацького організовано локальну тематичну інформативну виставку. Із виставкою ознайомилися , прибулі на святкування до Товариства відродження польської культури ім.Юліуша Словацького, представники Генерального консульства РП у Луцьку - консул Александра Олейник, консул Піотр Урбанович та супроводжуючі їх особи. Гості ознайомилися також із музейною експозицією.


________________________________________________________________________________

ВИСТАВКА ВЕЛИКОДНЬОГО ДЕКОРУ ОЛЬГИ ШЕВЧУК

Друк PDF

Олена Гаськевич

180668538 881471825751718_6133254538477227930_n180300091 881471709085063_3564980585613376617_nУ передпахальний тиждень в музеї експонувалася виставка великоднього декору молодої кременецької мисткині Олі Шевчук. Авторка також провела у музеї два майстер-класи, які зняті на відео і демонструються нижче: 1. Декорування великоднього кошика. 2. Виготовлення пасхального топіарія із пташечкою. Оля Шевчук, очільниця арт-студії KiWi-art, активно співпрацює із нашим закладом. На початку року нею був продемонстрований у музеї майстер-клас із декорування ємкості для свяченої води. Тоді ж відбулася її перша виставка в музеї Словацького. Юна авторка настільки багатогранна, спектр її зацікавлень такий широкий, що це не дає їй змоги визначитися із основним напрямком творчості. Ми щиро вдячні цій веселій, харизматичній, позитивній мисткині, бажаємо ій невпинного розвитку, творчого неспокою та маємо надію на подальшку співпрацю. Посилання на you tube канал з майстер-класом Ольги Шевчук.

__________________________________________________________________________

ОЛЕНА ЛОКАТИР. СВІТ ЛЯЛЬКИ.

Друк PDF

 


Олена ГАСЬКЕВИЧ

 173834732 872804293285138_2420567773700406212_nНещодавно один із залів музею Словацького враз перетворився на кімнату казок. Сюди завітала відома кременецька мисткиня Олена Локатир із своїми донечками – Женею та Мілею а з ними – велика компанія різноманітних авторських ляльок. Ляльки: – принцеси, янголи, замріяні романтичні красуні, дівчатка і хлопчики і в українських строях, ба, навіть дівчина-лисичка – зручно повмощувалися на стильних музейних меблях та столах і, здається добре там себе почувають. 

174061187 872804376618463_105995439200754092_n

Це – виставка творчості однієї із найбільш відомих і перспективних майстринь у своїй галузі. Пані Олена – давня приятелька нашого закладу. Два роки тому, на День Валентина, вона презентувала у музеї свій перший майстер-клас. Можна стверджувати, що дебют був вдалим, а за два роки авторка досягла величезних успіхів. Цього разу мисткиня, разом із своїми донечками, демонстрували у музеї майстер-клас із виготовлення великоднього зайчика. Це виріб – 3х1: «лялька¬– заєць– яйце». Заєць, що являє західну символіку Великодних свят, має тулуб у вигляді писанки і миле дитяче обличчя. Виріб досить легкий для виконання.

173986946 872805199951714_2722000771142336575_nПані Олена постійно розвиває свій талант, вміло опановує різноманітні техніки авторської ляльки. А їх є, як ми довідались, чимало… Спочатку це були текстильні роботи, згодом– інтер’єрні і будуарні ляльки. Виявляється майстриня-лялькарка має володіти ще багатьма суміжними професіями. Вона – і дизайнер, і візажист і історик моди, а також – кравчиня і скульптор. Адже пані Олена власноруч ліпить скульптурні обличчя своїх ляльок. Цей процес особливо відповідальний і таємничий. Авторка часом і сама не знає, який вираз обличчя матиме готовий виріб, наче якась невидима сила змушує майбутню ляльку приймати той чи інший образ. Приступати до процесу творчості слід лише із хорошим настроєм та чистими помислами. Інакше – нічого доброго не вийде. Дивлячись на втілені образи, мимоволі дивуєшся, чому більшість із них має замріяно-журливий вигляд, адже сама пані Олена – самореалізована оптимістка, щаслива дружина і мама чотирьох дітей? Авторка пояснює – усі дівчатка-ляльки- чекають на «удочеріння». Коли вони попадуть у люблячі руки – вмить на їх личках з’явиться легенький усміх і вони стануть талісманом для нової «родини». Інтер’єрна лялька – не дитяча іграшка. 

174241663 872805023285065_1069680349217100289_n

Вона – коштовна прикраса,подруга, член сім’ї та оберіг. Пані Олена розповідає, як творчість змінила її пріоритети, характер, наповнила життя особливим відтінком радості творення, окриленості. 

174282241 872804476618453_3836707080726700306_n

А людина, наповнена світлом, має чим поділитися із близькими, тому родина схвально ставиться до маминого хобі. Пані Олена нещодавно отримала звання «Народний майстер декоративно-прикладного мистецтва. Художнє моделювання». ЇЇ творчість є логічним продовженням здобутої професії. Мисткиня навчалася на факультеті трудового навчання Кременецького інституту ім. Т. Шевченка. За два останні роки авторка неодноразово презентувала свою творчість у індивідуальних і групових виставках. Незабаром візьме участь у найпрестижнішій в Україні виставці даного напряму мистецтва «Модна лялька» у Києві. Побажаймо ж пані Олені успіхів, постійного розвитку, удосконалення , творчого неспокою, та якнайширшого визнання!


_____________________________________________________________________

ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА ТЕТЯНИ БАЛБУС У МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

 

Олена ГАСЬКЕВИЧ

 

           

158647430 852872145278353_984651294829812818_n

09.03.2021 камерна виставкова зала музею зарясніла різнобарв’ям яскравих життєстверджуючих картин Заслуженого майстра народної творчості України, викладачки КОГПА ім. Тараса Шевченка – Тетяни Балбус. Мисткиня укотре демонструє свій різноплановий доробок поціновувачам прекрасного – радують око квіткові серії («Лілійне літо», «Алея парку. Пори року». Тут представлено також майстерно декорований посуд, вражає довершеністю композиції розпис декоративних тарелей. Тетяна Анатоліївна «дружить» із нашим закладом вже без малого 

158841242 852872001945034_8395511914103780708_n

20 років. Це – організовані нею числені персональні і групові виставки, участь у традиційному українсько-польському «Діалозі двох культур», спільні українсько-польські пленери і післяпленерні виставки. Пані Тетяна дбає не лише про організацію власних виставок – вона активно промує творчість усього мистецького гурту «Палітра», незмінною очільницею якого вона є. Тетяна Анатоліївна надзвичайно трепетно ставиться до учнівської творчості, неодноразово ініціювала у музеї виставки художніх робіт студентської молоді. Сьогодні, на відкритті виставки, яке традиційно розпочала директор музею Тамара Сеніна, мисткиню прийшли привітати колеги по пензлю – Богдана Гуменюк, Ольга Зозуля, поет, працівник КОГПА, майбутній український філолог – Павло Старух. Слова вдячності та поваги висловили своїй наставниці і студенти ф-ту образотворчого мистецтва КОГПА.

159280284 852871688611732_2991401183338173979_n






 


___________________________________________________________________

ШЕВЧЕНКІВСЬКИ ДНІ У МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

У переддень річниці народження великого Кобзаря у музеї створено локальну виставку: "ВІЧНО ЖИТИМЕ ШЕВЧЕНКОВЕ СЛОВО". Мета її – ознайомити глядача із різними гранями творчого генія поета. Тут представлені портретні зображення Тараса Шевченка, українська атрибутика, ілюстрації до поетичних творів Кобзаря, енциклопедичні видання, що містять інформацію про життя і творчість поета. Окремо висвітлена тема «Шевченко як художник». Демонструються книги із зібрань кременецького митця Івана Гарасевича, твори Тараса Шевченка різних років. Огляд виставки супроводжує музичний аудіоряд із піснями на слова Т. Шевченка у виконанні Василя Жданкіна, - кобзаря, бандуриста, володаря Гран-прі першого фестивалю «Червона рута». Він був перший, хто після багатьох років заборон виконав у 1989 році гімн «Ще не вмерла Україна». На виставці у його виконанні звучать твори «Б’ють пороги», «Заповіт»,»Думи мої…» на слова поезій Тараса Шевченка.

Директор музею Тамара Сеніна докладно опрацювала тему перебування Тараса Шевченка на Кременеччині. Іі розвідка, присвячена цьому факту стала основою для буклету «ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ДОРОГАМИ НАШОГО КРАЮ…», виданого музеєм до 200-річчя народження поета-генія і перевиданого у 2021 році.

158455890 852357925329775_1169862089619664579_n158491768 852357218663179_5274523109861218101_n158730210 852357115329856_8779257196746964341_n159068357 852357305329837_251208721995648220_n




























___________________________________________________________



ВИСТАВКА ДО 150-РІЧЧЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Друк PDF

Без імені25 лютого 2021 року у музеї відкрито виставку, присвячену перебуванні Лесі Українки на Кременеччині.  Тут експоновано світлини, ілюстрації до творів Лесі Українки, науково-публіцистичні матеріали. Виставку органічно доповнювали  пейзажі художниці Олени Поліщук. Виставка  початок масштабного проєкту музею Юліуша Словацького:«Читаємо «Лісову Пісню разом», який охопив понад 1000 кременчан.











______________________________________________________________

МІНІАТЮРНА СКУЛЬПТУРА «ЖІНКА-ВЕСЕЛКА» – НЕЗАБАРОМ ПРИВАБЛЮВАТИМЕ ТУРИСТІВ У ДВОРІ МУЗЕЮ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО.

Друк PDF

 

Тамара СЕНІНА

216435338 919805585251675_4227837694016610086_n

Днями до музею ЮліушаСловацького завітали представники Асоціації сільських, селищних рад та об’єднаних громад України. Мета приїзду –реалізація проєкту "Розробка методології маркування історичних атракцій в малих містах України. Культурна інтервенція в минуле заради подорожі в майбутнє".Проєкт працює над розробкою методології та створенням навчально-дистанційного курсу, який включатиме менторську підтримку: розробка іміджевого туристичного магніту у вигляді туристичного маршруту маркованого малими пластичними скульптурними формами з QR кодами.

Детальніше...

ЯК УКРАЇНЕЦЬ Я ХОЧУ БУТИ ЛІПШИМ

Друк PDF

ОКСАНАЗУБ

"Як українець я хочу бути ліпшим. Коли людина себе поліпшить, вона поліпшить долю свого народу. Це моє бажання, і тому я є такий, який є…" ПЕТРО ЯЦИК

214960972 919061848659382_2604237292716537143_n

Сьогодні, 7 липня 2021 року, минає 100 років з дня народження ПЕТРА ЯЦИКА (1921–

2001) — найбільшого українського мецената в діаспорі, відомого своїм вагомим внеском у фінансування українознавства за кордоном. Його називають однією з найцікавіших постатей ХХ століття. Звичайний бойківський хлопець-сирота із Карпат став успішним канадським підприємцем, започаткувавши будівельну фірму, яка приносила мільйонні статки. Чималі прибутки бізнесмен щедро вкладав у популяризацію України, її історії, мови, науки та культури. Бути чесним і жертовним стало життєвим кредо Петра Яцика, а численні українознавчі наукові проєкти - його нетлінним пам’ятником.

Детальніше...

«АФГАНІСТАН – ТО БІЛЬ І СМУТОК»

Друк PDF

(до річниці виведення військ із Афганістану)

151530867 842966256268942_3866935450757165186_o

    Виставка організована  з нагоди відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 32-ої річниці виведення військ з Афганістану 

Початок експонування –  15 лютого  2021

Відповідальний: -  науковий співробітник – Наталя ЮРЄВА

 

Виставка експонувалася під час зустрічі воїнів-афганців Василя Юр’єва та Василя Онофрійчука із студентами філологічного ф-ту КОГПА ім. Тараса Шевченка на чолі з деканом Романом Дубровським

 

Всього експоновано 32 предмети

 

  1. 1.Особисті речі та світлини учасників зустрічі – 7 шт.
  2. 2.Військові  нагороди – 11 шт.

Друковані матеріали, що висвітлюють перебіг бойових дій та виведення військ з Афганістану. – 14 шт.


_____________________________________________________________________

МИСТКИНЯ ОЛЬГА ШЕВЧУК (АРТ студія KiWi) В ГОСТЯХ У МУЗЕЇ СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

Напередодні Різдвяних свят, 05.01.2021у музей завітала мисткиня Ольга ШЕВЧУК (APT студія KiWi). Вона презентувала виставку власних рукомислів, зокрема актуальної різдвяної атрибутики – оздоблених вручну баночок для свяченої води. Ольга провела майстер-клас із оздоблення посуду для свяченої води. Ідея, на нашу думку, дуже на часі. Адже, внаслідок пандемічних обмежень, більшість людей не може провести свята так, як би хотілося. Хоча, навіть таку ситуацію можна використати позитивно. Цьому і служить мистецтво юної пані Олі. Перейнявши досить нескладні вміння, можна із користю та естетичним задоволенням провести час разом із дітьми і, в результаті, стати щасливим власником корисної і гарної речі.

Оля закінчила Кременецький педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка за спеціальністю "Образотворче мистецтво", що дало можливість розвинутися її творчим і педагогічним здібностям. Адже у своїй студії вона прищеплює естетичні навички дітям і підліткам. Свою студію мисткиня свідомло назвала KiWi, аби назва не прив'язувала до певного виду рукомислів. Адже творчість Олі - надзвичайно багатогранна. Вона опанувала різні види hand made: гіпсові фігурки, різдвяну та пасхальну атрибутику, обереги, весільну атрибутику, а також - авторські вітальні листівки, прикраси та аксесуари,, художне миловаріння. Мисткиня радо опановує нові види рукомислів. Із захопленням займається скрапбукінгом. Оля - особа надзвичайно харизматична. Вона радо ділиться своїми навичками із друзями нашого музею. Майстер-клас демонструвався на музейному You Tube каналі а так само на страніце Facebook

__________________________________________________________________________________________

AВТОРСЬКА ЛЯЛЬКА ЛЮДМИЛИ БЛИЩАК

Друк PDF

20 грудня 2020 у музеї демонструвалася виставка авторської ляльки кременецької мисткині Людмили Блищак. Виставка супроводжувалася майстер-класом з виготовлення домовичка- «Берегиня часу».

___________________________________________________________________________________________________

«ПАЛІТРА СВІТУ МОГО»

Друк PDF

ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА КРЕМЕНЕЦЬКОЇ МИСТКИНІ ОЛЬГИ ЗОЗУЛІ

 

Наталя ЮР’ЄВА

23 листопада 2020 виставкова зала музею Юліуша Словацького знову засвітилася барвами. Як пори року змінюють одна одну, так і виставки художніх робіт у нашому закладі змінюються щомісячно, викликаючи нові захоплення та емоції. Новітня виставка, перша персональна,

Детальніше...

ВИСТАВКА ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ

Друк PDF

128503149 796918520873716_2836726939900279380_o28 листопада працівники музею підтримали акцію «Запали свічку» та організували виставку їжі, яка споживалася під час Великого Голоду» 1932-33 років в Україні. За книгою М.Бондаренка «Україна – 1933: Кулінарна книга. Пам’ять людська.»

– 89 рецептів тих “страв”, які змушені були готувати й їсти українці під час Великого Голоду, щоб вижити. Експонувалися також світлини з сімейного архіву Галини Івашкевич, свідка Голодомору та її щоденник.

128171570 796918340873734_777305755544172715_o

__________________________________________________________________________________

«ЗБЕРЕЖИ ПАМ’ЯТЬ! ЗБЕРЕЖИ ПРАВДУ!»

Друк PDF

ОКСАНА ЗУБ

У сьогоднішню суботу, 28 листопада 2020 року, в Україні вшановують День пам’яті жертв Голодомору. Традиційно щороку, в четверту суботу листопада, не тільки у нашій державі, а і в цілому світі проводять акцію «Запали свічку», присвячену пам’яті мільйонів жертв голодної смерті. А також відслужують поминальні панахиди, організовують виставки, он-лайн конференції та вечори.

Давно відійшли в минуле роки, коли голод 1932-1933 рр. називали випадковим явищем природного і соціального походження, списуючи його причини на економічні наслідки першої світової та громадянської воєн; коли під грифом «секретно» приховували жахливі розпорядження компартійного керівництва, а політичні та бізнесові кола зарубіжних країн мовчазно споглядали за трагедією або взагалі не помічали її, введені в оману сталінською пропагандою. І лише у листопаді 1989 року Міжнародна комісія з розслідування голоду 1932-1933 рр. в Україні під керівництвом професора шведського Інституту публічного та міжнародного права Якуба Сандберга (створена , до слова, з ініціативи Світового конгресу вільних українців) опублікувала свій вердикт: назвала Голодомор 1932-1933 рр. в Україні геноцидом, тобто наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом.

У 2003 р. відбулося міжнародне відзначення 70-ї річниці Голодомору, зініційоване Україною. У вересні того ж року учасники 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН прийняли Спільну заяву делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-33 pp. Цим документом вперше у світовій історії ООН визначила Голодомор як національну трагедію українського народу, висловила співчуття його жертвам та закликала всі держави-члени Організації віддати данину пам’яті тим, хто загинув у цей трагічний період. Співавторами Спільної заяви стали 36 держав-членів ООН та усі 25 країн - теперішніх членів ЄС. Тоді ж в Україні запровадили День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій.

Цей офіційний документ заклав юридичну базу не лише для правового тлумачення і політичної оцінки злочинів проти людства, вчинених організаторами Голодомору, а і його широкомасштабних досліджень. Зокрема, Інститут демографії та соціальних досліджень на основі статистичних даних та за допомогою сучасних методів демографічного аналізу, назвав кількість загиблих від Голодомору українців: 3,9 мільйона людей. Саме цю цифру вважають найбільш науково доведеною, хоча деякі історики називають суттєво більші показники. Інститут національної пам'яті, наприклад, припускає, що загиблих в Україні близько 7 мільйонів, оскільки на загальні цифри смертності вплинуло й віддане тоді владою розпорядження ЗАГСам не реєструвати смерть дітей віком до одного року.

Вражаючим є дослідження французьких демографів, за підрахунками яких внаслідок голодомору в Україні не народився мільйон дітей. Також французькі вчені дійшли висновку, що оскільки у цей період помирали переважно діти й молодь, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 роки у чоловіків і 10,9 років у жінок. За всю історію людства подібних жахливих показників ніде не зафіксовано.

Цьогорічні поминальні заходи проходять під гаслом «Збережи пам`ять! Збережи правду!». Колектив літературно-меморіального музею Юліуша Словацького також приєднався до загальнонаціональної акції скорботи. У вікні закладу запалили свічку пам'яті, вшанували хвилиною мовчання та поминальною молитвою душі жерв Голодомору, духовно єднаючись із поколіннями українців, які постраждали в ті страшні часи від голоду. Щоб той жах ніколи не повторився, ми повинні знати правду і пам’ятати!

_________________________________________________________________________________________

З 15.10.2020 В МУЗЕЇ Ю. СЛОВАЦЬКОГО ЕКСПОНУЄТЬСЯ ПЕРСОНАЛЬНА ХУДОЖНЯ ВИСТАВКА ОЛЕКСАНДРИ ПАНФІЛОВОЇ

Друк PDF

Наталя ЮР’ЄВА

«Я ЇХ ЛЮБЛЮ, Я ЗНАЮ ЇХНЮ МОВУ, Я З НИМИ ТЕЖ МОВЧАННЯМ ГОВОРЮ….»

Багато хто добре знає молоду художницю Олександру Панфілову, так як містечко наше маленьке, а вона мала нагоду саме в ньому не так вже й давно народитись та зрости - в Кременеці, на Тернопільщині. Мальовнича природа нашого унікального краю надихнула дівчину потягнутись до пензля та фарб, хоча вона має відмінну медичну освіту ( а, можливо, мамині гени?). Так уже склалось, що шляхи наші часто перетинались в дитинстві, юності і особливо тепер, коли уже друга персональна виставка красить експозицію виставкової зали музею Юліуша Словацького. З 2004 року Олександра – член жіночого мистецького гурту «Палітра». Працює у техніці олійного живопису, акварелі та розпису на склі. Тільки групових виставок за участю її полотен можна налічити аж 19!, а ще - участь у дев’яти міжнародних пленерах, та персональна виставка 3 грудня 2019 року в Тернопільському обласному художньому музеї, в експозиції якої були представлені 58 творів, То ж сьогодні ми маємо честь та чудову нагоду в рідному місті «Пріми-Алі» доторкнутись до світу прекрасного, пройти крізь призму унікального світосприйняття талановитої мисткині.

Представляючи цю неординарну особу, необхідно зазначити основні штрихи творчої та наукової біографії. Олександра Панфілова - кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри методики викладання мистецьких дисциплін. У 1996 – 2001 роках навчалася в інституті мистецтв Волинського державного педагогічного університету ім. Лесі Українки, одержала диплом з відзнакою за спеціальністю «образотворче мистецтво і креслення».

У спеціалізованій вченій раді Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Олександра у 2009 році захистила кандидатську дисертацію «Мистецьке життя Кременеччини 20-30-х років ХХ століття» за спеціальністю 26.00 01 – теорія та історія культури. Сфера наукових інтересів – взаємовпливи та зв’язки різних культур в ракурсі художнього життя Волині. Публікації науковиці характеризують мистецькі тенденції , які домінували на Кременеччині у першій половині ХХ століття, уточнюють та повертають із забуття імена митців, культурних діячів, які працювали у навчальних закладах міста .

У науковому доробку Панфілової О.Г. понад двадцять наукових праць, в тому числі монографія за темою кандидатської дисертації. Олександра Георгіївна успішно здійснює керівництво кандидатськими роботами двох аспірантів, член вченої ради факультету Основні навчальні курси – «Історія українського мистецтва», «Історія зарубіжного мистецтва», «Рисунок», «Живопис».

Декотрі картини, що демонструються у музеї Словацького, глядачам вже знайомі по циклу 2015 року «Вулицями старого міста», виконані олійними фарбами. До щему вражають красою та мелодійністю архітектурних варіацій, виринають з пам’яті відлунням минулих епох. Авторка розповіла, що лише дві роботи, на яких зображене рідне містечко, вона створила за довоєнними фотографіями, всі інші – з натури. Дуже ніжні та прозорі акварельні ескізи Олександри. Загадковість та незавершеність розкотурхує фантазію, малюючи в уяві бачені колись уривки пейзажів. Олександра Панфілова, мабуть, як і всі жінки, любить квіти, тому увіковічує їх на своїх полотнах. Це іриси, соняхи, мальви, ромашки. Охристі відтінки осінніх натюрмортів із квітами та фруктами ще пахнуть фарбою і чимось таким солодким, медовим,домашнім …

Проте, на мій погляд, особливо вартують уваги цікаві й неординарні твори, виконані в техніці розпис на склі. Їх на виставці декілька. Дві з них створені у 2007 році, інші в 2019-му. Дві картини з циклу «Духи дерев» нагадують задумані людські постаті( в одній із них я впізнала навіть себе!) Споглядаючи чудернацькі вихили стовбурів та сплетіння гілок, мимоволі приходять на пам'ять славнозвісні поетичні стрічки Ліни Костенко:

Мене ізмалку люблять всі дерева,

і розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала: «Здрастуй!» — крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце і зорю.

Я їх люблю. Я знаю їхню мову

Я з ними теж мовчанням говорю…

«Думки» і «Нудьга» – це асоціації та алегорії авторки. До серії «Духи дерев» входило більше робіт, – каже Олександра Панфілова. – Вони були представлені на виставці під час міжнародного пленеру в Кременці, тож дві з них поїхали до Польщі і там залишилися. Ще один оригінальний вітраж «Молитва». На ньому зображена зажурена Богородиця з Ісусиком на руках. Вона молиться за Україну. На задньому фоні – інтерпретація вишитого рушника з українськими пейзажами. Цей твір пані Олександра присвятила подіям, які відбуваються в нашій державі від 2014 року.

Із відкриттям уже другої персональної виставки у музеї Словацького привітала Олександру Панфілову директор музею Тамара Сеніна, також прийшли з квітами колеги з КОГПА ім. Шевченка Тетяна Балбус, Богдана Гуменюк, Світлана Ткачук, Юлія Янчук, художниця з Почаєва Валентина Сімащук, викладач медичного училища ім.А. Річинського Ольга Біркова, членкиня Товариства відродження польської культури Ядвіга Гуславська, рідні люди – матуся Валентина Григорівна, донечки Яся та Маргаритка, племінниця Ніна Камаєва, подруги, сусіди, студенти. Тішить те, що Олександра Панфілова на сьогоднішній день одна з найцікавіших мисткинь Кременця, чудовий педагог, до якої тягнуться вдячні студенти, авторка численних виставок . А ще, вона - кохана дружина і щаслива мама трьох дітей. Тож бажаємо їй не зупинятися на досягнутому, а завдяки кропіткій праці та неабиякому таланту крок за кроком, рік за роком впевнено підійматися сходинами до свого неповторного творчого Парнасу.

МОНОВИСТАВКА, ПРИСВЯЧЕНА ДРАМІ СЛОВАЦЬКОГО "БАЛЛАДИНА"

Друк PDF

 

3 вересня 2020 року у музеї експонована книжкова вистава, присвячена лише одному твору Юліуша Словацького - драмі "Балладина". Вона організована в рамках акції "Читаємо Балладину", яка проходила 5.09.2030 у Польщі та полонійних середовищах на всьому світі. У музеї поета акцію підтримали члени Польських товариств із Хмельницького, Тернополя, Борварів та Кременця. Працівники музею також долучилися до акції.


УКРАЇНА І МИ – НЕЗАЛЕЖНІ!

Друк PDF

Напередодні Дня Незалежності, 21.08.2020, у музеї створено локальну книжкову виставку: «Україна і ми – незалежні». Тут експонуються цікаві сучасні книги й статті з історії нашої держави, авторські книги що містять хронологічний розвиток подій, інформацію про історичні постаті, які відіграли значну роль на шляху здобуття незалежності України. Присутня також державна символіка: (зображення малого герба, прапор), а також предмети, що уособлюють національний характер ( булава, вишивки, віночки, композиція із польових квітів).

Зберегти незалежність, збудувати міцну державу – наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини, вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі, національного характеру.

 


 

ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ ТРАЧУК ЮЛІЇ

Друк PDF

 

Олена ВЕРЕЩАК


Початок
 експонування:11.08.2020

Трачук Юлія народилася в 1991 році у місті Кременець. Закінчила Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка за спеціальністю "Педагогіка і методика середньої освіти "Образотворче мистецтво".
З 2015 року Юлія працювала асистентом кафедри методики викладання мистецьких дисциплін Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка.Також мала досвід викладання в одній із шкіл Кременеччини. У 2016 році стає учасницею щорічних виставок гурту "Палітра" у Кременці та за його межами. З 2017 року працює керівником гуртків "Писанкарство" та "Мистецво нашого народу" у Кременецькому районному центрі дитячої творчості.
Художниця працює переважно у олійній та графічній техніці, роботи виконані у різних жанрових напрямках. Найчастіше це портрет та архітектурний пейзаж. Як стверджує сама Юлія, вона перебуває у творчому пошуку себе в мистецтві. Кожна картина для неї - це самовдосконалення. Серед її робіт найбільше архітектури Кременеччини( Кременець та Почаїв).
Оскільки Юлія дуже творча та наполеглива, то її життєве кредо : "Помиляйся, тільки не зупиняйся !"
Відкриття виставки відбулося в умовах карантину із дотриманням усіх вимог, проте у дуже теплій та доброзичливій атмосфері. Порадувало і те, що серед гостей нашого закладу була маленька відвідувачка Олександра, яка із захватом розглядала картини Юлії Трачук та ставила багато запитань.

 


 

.

Друк PDF
Тамара СЕНІНА,
    директор і колектив музею Юліуша Словацького 

                    ЗІ СВЯТОМ ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО!

          Христос Воскрес! 

Христос Воскрес!
Щоразу ми промовляємо ці слова з надією та посмішкою і в наше оновлення. То ж бажаємо, щоб мир, добро зійшли сьогодні з небес. Здоров’я Вам, радості, умиротворення, спокою в душі, святого натхнення, підтримки близьких, допомоги від друзів, всіх мирських благ і стола святкового, віри в любов, у світлі дні в такий нелегкий для України час! Прекрасного майбутнього - кожному!


.

Друк PDF

"ЖИТИ, РАДІТИ І ВЕСНОЮ ДИХАТИ..." - тема персональної виставки живопису та графіки Катерини Склярук, яка з 11 березня 2020 року почала функціонувати в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького.

Склярук Катерина Олексіївна, народилася 28 квітня 1983 р. в м. Любомль Волинської області, нині проживає в м. Шумськ. З 2004 по 2008 роки навчалася у Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті ім. Тараса Шевченка на відділі "Образотворче мистецтво". З 2008 по 2009 роки працювала викладачем відділу "Образотворче мистецтво" Кременецької школи мистецтв ім. М. Вериківського. Неодноразово брала участь у художніх виставках в Україні та за кордоном. Учасниця міжнародних художніх пленерів, в тому числі в рамках "Діалогу двох культур" у 2009 та 2010 роках. Привітати мисткиню із черговим творчим здобутком прийшли її колишні викладачі - Анна Білецька, Тетяна Балбус, Олександра Панфілова, Богдана Гуменюк, колеги та друзі авторки.


 

ЦИКЛ ВИСТАВОК ЩО ЕКСПОНУВАЛИСЯ У РАМКАХ ВЕЧOРА «ПАМ’ЯТІ КРЕМЕНЕЦЬКИХ ТАЛАНТІВ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ…..»

Друк PDF

Початок експонування – 18 лютого 2020 року

1.«Дух людський, наповнений хвалою…» Виставка присвячена Маргариті Гецевич – дослідниці життєвого шляху Юліуша Словацького, поетці, перекладачці. Виставка з фондів музею демонструє фотографії, газетні та журнальні матеріали, книги, особисті речі, відзнаки,що характеризують постать Маргарити Гецевич.

2.«Доля оповита поезією» – присвячена журналістові та поету Михайлу Кузі. Демонструвалися друковані матеріали із фондів музею та фотографії, надані сином Мирославом.

3.«Над Кременцем туга в’ється»  – памяті легендарного кобзаря Василя Жданкіна. Складається із 17 планшетів із фотозображеннями Жданкіна. Надана для демонстрування вдовою Іриною.

4.«Вона напророкувала Україні незалежність» – присвячена репресованій самобутній поетесі Варварі Грень. Складається із друкованих матеріалів із фондів музею.

5.«Ірена Сандецька– посол Польщі у Кременці». Присвячена постаті представниці кременецької полонії: поетки, педагога, громадської діячки. Виставка містить фотографії, друковані матеріали, збірку віршів «Wiersze z-pod Góry Bony» 2012, відзнака «Kustosz pamięci narodowej” та відповідні документи до неї, лижі та інші особисті речі Сандецької.

6.«Дама з палітрою» – Анна Мацега – художниця, авторка циклу пастелей, присвячених Ю. Словацьому. Експонуються: каталоги виставки, пастельний портрет Ю. Словацького Словацький в мальвах», статті про художницю.

7.«Його душа залишилася в полотнах» – памяті художника, поета, актора Олега Вартабедяна. Виставка демонструє надані вдовою графіку, ескізи, каталоги та незакінчений олійний портрет Ю. Словацького

8.«Пам’яті Богдана Романюка»  – виставка демонструє полотна кременецького художника, члена гурту «Гладущик» Богдана Романюка, його ескізи, особисті речі, пензлі та палітру, вироби із дерева, поезії та фотографії.

 

 


 

«МИ НЕ ЗГАНЬБИЛИ СЛАВИ НАШИХ ПРЕДКІВ – НОВИХ ГЕРОЇВ ДАЛИ НЕБЕСАМ»

Друк PDF

 

 

     З метою вшанування подвигу учасників Революції Гідності 19 лютого 2020 року у музеї організовано виставку. Шість років тому сотні тисяч людей стояли на Майдані протягом 3 місяців холодної зими. Заради незалежності і свободи. За вільну людину у вільній країні. На прикладах Героїв Небесної Сотні виховуватиметься не одне покоління українців. Вони – справжні герої які у нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до України.

Автор концепції виставки – Руслан Сенін

Відповідальна: науковий співробітник музею Наталія Юрєва

На виставці представлені:

 

       фотодокументи, відеоматеріали про медсестру Олесю Жуковську;

       світлини, особисті речі та документи окремих учасників Революції Гідності;

       матеріали із виставки «Майдан, що нас змінив» (автор Володимир Шевчук);

       дитячі вірші, присвячені Героям Майдану;

       газетні матеріали.

                   

 

         

 

 


 

Казкові історії Юлії Янчук в авторській графіці.

Друк PDF

 

   11 лютого 2020 в музеї Юліуша Словацького відкрилася нова мистецька виставка. Це своєрідна, дещо незвична за тематикою, графіка молодої кременчанки Юлії Янчук. Чим вона цікава?                         Мабуть, не стільки стилем виконання, як неймовірним злетом фантазії авторки. Базується її техніка на чорних лінійних контурах, подекуди заповнених всередині кольоровою фарбою, що створює ілюзію об’єму. У безумовно талановитої мисткині об’єктив зображення звужується до показу мікросвіту особливих, природніх та надприродних істот, наче відтворених на згущенні мультиплікації та фентезі. Споглядаючи її малюнки, хочеться писати казки чи вірші. Це прекрасні ілюстрації до майбутньої книги, яку Юлія, маючи філологічний нахил (переданий генами відомої освітянки Лілії Следзінської та мами-письменниці Неоніли Кременчанки ) обов’язково невдовзі напише. Чого варті одні назви її робіт! Наведу декілька прикладів: «Про що розмовляють риби», «Коли любов дарує крила», «На дні сарматського моря», «Душа гарбузової насінини», «Легенда про підземну королівну», «Писанкові квіти», «Сніговик, який зустрівся з літом», «Сніговії», «Час мандрівних будинків»…

       Юлія Янчук народилася 10 серпня 1983 року в Тернополі. 3 трьох років проживає в Кременці, навчалася в ЗОШ №1 та №3. У 2005 році закінчила з відзнакою гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво» . У 2005 – 2019 роках працює на кафедрі мистецьких дисциплін та методики їх викладання при Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка. З 2017 року Юлія Янчук активна членкиня кременецького жіночого гурту «Палітра». Працює в народних техніках витинанки, писанкарства, декоративного розпису текстильних виробів, кераміки, а також графіки

           Юлія учасниця обласних (Кременець. Збараж, Почаїв, Вишнівець), регіональних (Київ, Тернопіль, Остріг) та зарубіжних виставок, пленерів. (Muzeum Kryesow w Lubaczowie, Польща, 2017, 2018 роки ), (Muzeum Narodowe Zieme Przemyskiej, Польща, 2017, 2019 роки). Учасниця Міжнародного мистецько-наукового симпозіуму і волонтерської виставки «Spotkania w Krzemiencu» в 2015-2018 роках. Дипломант обласної мистецької премії ім. Олени Кульчицької у номінації «Графіка» (2018 рік).

       Сфера наукових інтересів Юлії Янчук – мистецьке життя Кременеччини XVIII - ХХ століття, дослідження невідомих і маловідомих імен художників української діаспори XIX - XX ст. Вона автор наукових статей мистецького спрямування в українських та зарубіжних виданнях. Окрім цього, Юлія активно займається волонтерською діяльністю. Навіть нагородженна медалью «За жертовність і любов до України» в 2016 році. Член правління РО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка у сфері мистецької діяльності. Юля з дитинства пише чудову поезію. Нині знайомить школярів та студентів з українськими народними промислами на майстер-класах в патріотичних дитячих таборах (табір «Гарт» ім. Олександара Капіноса у 2015-2019 роках), мистецьких заходах місцевого регіонального і всеукраїнського спрямування.

     На відкритті виставки будо велелюдно. Привітати мисткиню прийшли колеги по пензлю з гурту «Палітра» Тетяна Балбус, Богдана Гуменюк, Олександра Панфілова, Катерина Поднєжна. Були також начальник відділу екологічної освіти Національного природнього парку «Кременецькі гори» Оксана Тимошенко, представниця Кременецько-Почаївського ДІАЗУ науковий працівник Оля Деревінська та інші. Радо ознайомились з експозицією музею та споглядали виставкові роботи учні 7-а класу ЗОШ №3, однокласники сина Юлії Янчук – Богдана, на чолі з класним керівником Галиною Нечай. Стільки захоплених поглядів та вдумливих облич! А ще – поштовху до власної творчості...

             Запрошуючи відвідувачів у виставкову залу нашого музею, хочеться ще раз нагадати про особливий вплив мистецтва на людську свідомість. Здебільшого, образотворча мова графіки дуже проста і стримана. Ми з вами знаємо, що іноді декількома влучними словами можна описати ситуацію краще, ніж під час довгої та нудної розповіді. Але в даному випадку абсолютно неможливо стверджувати, що графіка – «наймовчазливіший» з усіх видів образотворчого мистецтва. У Юлії Янчук вона виразна, красномовна, спонукаюча до роздумів, фантазії, телепартації у інший вимір…То ж, ласкаво просимо зробити крок у цей дивовижний казковий світ!


Науковий співробітник обласного літературно- меморіального музею Юліуша Словацького

Наталія Юр’єва



 


 

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Друк PDF


Виставка присвячена українським та польським традиціям святкування
Різдва Христового та Нового Року.

Початок експонування – 24 грудня 2019 року.

 


 

КАЗКОВИЙ СВІТ ЛІЛІЇ ФУРСИК

Друк PDF

 

12 грудня в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького відбулася виставка «Казковий світ» Лілії Фурсик – майстрині, керівника гуртка «Художнє моделювання», що діє в Районному центрі дитячої творчості.

 


Виставку пані Лілія організувала після того, як у музейному салоні провела майстер-клас «Золоті руки» зі студентами Кременецького медичного коледжу імені Арсена Річинського та учнями Кременецького ліцею імені Уласа Самчука. Майстер-клас був настільки вдалим, що вирішили усе художнє напрацювання Лілії Павлівни, отой дивовижний світ її героїв винести на огляд музейних відвідувачів. Отже, напередодні новорічних свят виставковий зал наповнився барвистими іграшками, казковими героями та сонячними сувенірами. Творчі роботи пані Лілії – справжня ода світу фантазії, радості, сонця та добра. Світло, що ледь помітно ллється з виробів художниці, зачаровує та занурює глядача у світ постійного очікування дива що, до речі, перекликаються із християнськими цінностями та чудом Різдва і через це так органічно сприймаються на передодні свята Різдва Христового.
Скільки себе пам’ятає Лілія Павлівна, усе її свідоме життя пов’язане із творчістю. З раннього дитинства дівчинка щось творила: іграшки, ляльки тощо. Навіть згодом, коли прийшов час обирати професію – поступила на факультет трудового навчання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Згодом тут же і почала викладати.
І вже через деякий час майстриня вирішила відкрити в Кременці невеличку крамничку «Декор», де кожен бажаючий може придбати її вироби.
Персональна виставка майстрині у музеї – її перше відкриття себе для людей. Надзвичайно приємно було бачити їх на презентації та ще й у якій кількості їх прибуло! Серед відвідувачів були представники влади, колеги, друзі та рідні Лілії. У музейному дворі гостей зустрічали казкові герої – білочка, Міккі Маус та клоун. Приємним сюрпризом були виступи, танці та співи від дітей, які відвідують гурток. Також цікаво було спостерігати за сценкою, яку поставив театральний гурток Кременецького районного центру дитячої творчості. Гості обдаровували майстриню найкращими щирими словами і побажаннями.
З вітальним словом прийшли привітати: голова районної ради Володимир Стефанський, заступник міського голови Микола Матвіюк, начальник районного відділу культури Лариса Антонюк, директор Районного центру дитячої творчості Тетяна Шевчук, художниця Тетяна Балбус та інші, серед яких були друзі, близькі та рідні. Лариса Антонюк повідомила, що обласною атестаційною комісією Лілії Фурсик присвоєна кваліфікація "Майстер художніх народних промислів художнього моделювання", що стало приємним сюрпризом для дебютантки та всіх присутніх.
Виставка тривала близько години і завершилася частуванням. То ж запрошуємо усіх бажаючих насолодитися чарівним світом, який так талановито створила Лілія Фурсик!



Олена ВЕРЕЩАК,
науковий працівник
Обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького в м. Кременці


 


 

ДЕНЬ ПАМЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ - 2019

Друк PDF

 


23.11. працівники Музею долучилися до вшанування пам’яті жертв Голодоморів, що пройшли в Україні та багатьох інших країнах світу.

 


ГОЛОД

Хоч би світало... - Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню в вагоні збились
і мруть голодні втікачі.

І дим їм очі виїдає.
Мороз проходить аж в кістки.
А за вагоном крик і гомін,
обмін, торгівля і свистки.

В лахмітті, в скорбі, у болячках
зігнулась мати. В щось дитя
укутала, та все: ну, спати -
навік засунуло б ти... Життя!

Прийшли сюди, а голод з нами.
Й нема людей поміж людей.
Ти чув?.. недавно десь тут жінка
зварила двох своїх дітей...

Одскочив батько: божевільна!
Мовчи! мовчи! До чого це? -
Схопилась мати й закричала,
а батько плюнув їй в лице...

Павло Тичина (1924)

 


 

БАРВИ КРЕМЕНЕНЦЬКОЇ ОСЕНІ

Друк PDF

 Початок експонування –  24- жовтня 2019


Відповідальний -старший науковий працівник Олена ГАСЬКЕВИЧ

У виставці брали участь кременецькі художники:

Володимир Стецюк (голова гурту «Гладущик»)

Ніл Зварунчик (гурт «Гладущик»)

Жанна Тріщук (гурт «Гладущик»)

О. Пташкін (гурт «Гладущик»)

Богдана Гуменюк (гурт «Палітра»)

Світлана Ткачук (гурт «Палітра»)

 

Всього експоновано - 15робіт

 1.В. Стецюк. Осіння мелодія Ботанічного саду (ДВП, олія, 40х60)

2.В. Стецюк. Вулиця Б.Харчука (картон, акварель 30х40)

3.В. Стецюк. Будівлі Богоявленського монастиря (ДВП, олія, 50х70)

4.В. Стецюк. Архітектурний комплекс Кременецького Ліцею. (полотно, олія 40х69)

5.Ж. Тріщук. Вид на Бону із Воловиці (полотно, олія 60х40)

6.Ж. Тріщук. Вулиця Шумська (ДВП, олія 40х60)

7.О. Пташкін. Осінній день у с. Бережці. (полотно, олія 50х40)

8.О. Пташкін. Вид із гори Воловиці на Замкову гору (полотно, олія, 40х60)

9.Б. Гуменюк. Букет із шипшини та жовтого листя (картон, акварель 40х50)

10.Б. Гуменюк. «Вечоріє» (картон, акварель, 40х50)

11.С. Ткачук «Осінній вальс» (полотно, олія 40х60)

12.С. Ткачук. Став у с. Бережці. (ДВП, олія, 50х60)

13.С. Ткачук. «Айстри»(картон, пастель, 40х50)

14.С. Ткачук. «Дощ» (картон, акварель, 30х40)

15.С. Ткачук. «Алея у ботанічному саду»(полотно, олія, 40)


 

ВИСТАВКА ДО 101 РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ПОЛЬЩІ «ДОРОГИ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Друк PDF

 

 

11 листопада 2019 року у музеї організовано книжкову виставку, присвячену річниці незалежності Польщі.

Демонструвалися експонати із фондів та книги із бібліотеки музею, по вказаній темі. У тому числі -переданий відомим меценатом Богданом Родзієвичем (Варшава) буклет, що розкриває суть державних символів РП.

Напередодні директор і працівники музею долучилися до святкування Дня незалежності у кременецькому Товаристві відродження польської культури ім. Юліуша Словацького.


ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА ПРАЦЬ КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ХУДОЖНИЦІ СВІТЛАНИ ТКАЧУК

Друк PDF

Початок експонування – 4 вересня 2019 року

Виставка присвячена традиційному форуму «Діалог двох культур 2019».

Всього експонується 20 олійних робіт.


ВЕРНІСАЖ РОБІТ КРЕМЕНЕЦЬКИХ ХУДОЖНИКІВ ПІД ЧАС «СВЯТА ВУЛИЦІ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО».

Друк PDF

4 вересня 2019 року під час «Свята вулиці Словацького», що відбулося у рамках «Діалогу двох культур-2019» демонструвалася виставка-вернісаж кременецьких художників. У ньому взяли участь митці двох творчих гуртів «Гладущик» (керівник – Володимир Стецюк» та «Палітра» (керівник Тетяна Балбус), а також окремі художники, що не належать до творчих обєднань, такі як Наталія Гринчак та Світлана Ткачук.

 

 

 


 

17 липня у музеї відбулося відкриття виставки художніх робіт Володимира Крутевича.

Друк PDF

 

Крутевич Володимир Володимирович народився 21 березня 2003 року в м. Кременці. Учень 11 класу Кременецької ЗОШ 1-3 ст. № 4. Неодноразовий переможець різноманітних конкурсів з малювання, призер обласних олімпіад з образотворчого мистецтва у 2018-2019 роках. Живопис вивчає самостійно. Юний художник працюе у жанрі реалізму. В його роботах домінує пейзаж і портрет.

На виставці експонується 30 робіт. Це – акварелі, олійний живопис та графіка.

На відкритті були присутні члени гурту «Гладущик», представники місцевої інтелігенції, численні родичі та друзі автора.

Початок експонування – 17.07.2019


 

ВИСТАВКА МИСТЕЦЬКОГО ГУРТУ «ГЛАДУЩИК» - «КРЕМЕНЕЦЬ-МІСТО КОРОЛЯ-ДУХА» У МУЗЕЇ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

  

28 травня в музеї Юліуша Словацького відкрито виставку мистецького гурту «Гладущик». Виставка називається «Кременець – місто «Короля Духа» і присвячена Дню міста.

Окрім членів гурту на відкритті були присутні і інші колеги по пензлю – Тарас Лобар, Василь Матвійчук, Василь Горбачов, Аркадій Стадницький, Олександр Крутевич. Привітати митців із черговим творчим здобутком прийшли директор Кременецького ДІАЗу Вадим Микулич, журналіст Борис Федишен, науковий співробітник Почаївського музею Володимир Бондарчук, представники преси, друзі та рідні. Директор музею Тамара Сеніна не шкодувала теплих слів, характеризуючи творчий почерк кожного із представників «Кременецького Парнасу». Урочистість, що пройшла у теплій, камерній атмосфері, переросла у жваву мистецьку дискусію.

     Гурт «Гладущик» - найтриваліший серед творчих обєднань міста. В наступному році він святкуватиме 25 -річчя свого заснування. Безумовно, нинішня виставка приверне увагу поціновувачів мистецтва. Адже кожен із членів гурту випрацював свій оригінальний «почерк», безпомилково впізнаваний. Кожен має багато своїх сталих прихильників, адже твори «Гладущиків» розлетілись по всьому світу, поповнивши музейні фонди і приватні колекції.

Роботи голови гурту Володимира Стецюка, у яких домінують кольори осені та меду – як гарна музика чи витончена поезія, в яких відчувається спокій, умиротворення та ледь-вловимий сум. Засновник та перший голова «Гладущиків» Ніл Зварунчик - митець багатогранний: прекрасний колорист- живописець, різьбяр, автор художніх виробів з глини. Його роботи завжди викликали щире захоплення багатьох суворих дипломованих художніх критиків. На своєму творчому шляху Ніл Григорович пробував себе у найрізноманітніших техніках. Цей раз він презентував серію графіки. У ній – зріле філософське осмислення буття, місця українського етносу в системі духовної культури. Тішить око динамічний, сповнений весняного сонця, лету хмар і буяння садів живопис Олександра Пташкіна. Жанна Тріщук, що майже 10 років тому яскравою пташкою «увірвалася» в чоловічий гурт, цього разу здивувала своїх фанатів, відійшовши від стилю свого покійного батька та вчителя Богдана Романюка. Художниця спробувала себе у жанрі наївного мистецтва, створивши радісні, позитивні композиції сповнені українського колориту. Тут же, на виставці, знаходяться і роботи її батька, відомого кременецького художника. На жаль, на виставці не представлена творчість Валентина Величка, який, що правда, нещодавно демонстрував у музеї свій персональний доробок. Забракло і праць ще одного члена гурту - скульптора Прохорова. Всього у виставковій залі музею експонується 30 робіт. Виставка одразу привернула увагу численних відвідувачів, зокрема із Польщі, які подовгу затримуються у захваті перед роботами наших митців.

Старший науковий працівник музею– Олена Гаськевич

 


 

 

 

ХРИСТОС ВОСКРЕС-ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Друк PDF

24 квітня, напередодні Великодних свят у музеї відкрито персональну виставку самобутньої мисткині-вишивальниці Раїси Толкач. Тут експонуються вишиті скатертини, рушники, картини, доріжки та серветки. Великодну атмосферу доповнюють композиції із писанок авторства Лесі Токарської.

Раїса Толкач (1956 р.) народилася в с. Шепетин Дубнівського р-ну. Нині проживає в с. Куликів. Пані Раїса неодноразово брала участь у районних, обласних та всеукраїнських виставках народної творчості. Її роботи експонувалися у Київському державному музеї ім. Тараса Шевченка, у музеї етнографії (м. Київ), у музеї Вижниці Чернівецької обл. , у Кременецькому краєзнавчому музеї, де Раїса Толкач тривалий час працювала доглядачем.

       Виставку відкрила директор музею Тамара Сеніна, яка дала загальну характеристику творчості Раїси Толкач. Добре слово мисткині мовила викладач КОГПА ім. Т. Шевченка, заслужений майстер народного мистецтва України Тетяна Балбус, яка прийшла на урочисте відкриття разом із студентами Образотворчого мистецтва КОГПА. Своє захоплення висловила художниця, викладач КОГПА Богдана Гуменюк, мисткиню вітали присутні подруги та знайомі.

 


 

« ГЕНІЙ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО. ТАЄМНИЦІ ПОЧАТКУ І КІНЦЯ…»

Друк PDF

Виставка присвячена 170 річниці смерті Юліуша Словацького

Початок експонування – 3 квітня 2019 року

 

Виставка складається із 8 підтем, що розкривають основні віхи життєвого шляху поета:

1.Між Кременцем та Вільно

2.«Квіток Софіївки я бачив дивний чар…»

3.Батьківщина його мислення – Центральна Європа задивлена на Схід

4.«Блукав квітчастими ланами України…»

5.«Дивно мусить тепер виглядати Кременець…»

6.«Уявляю собі ваше родинне коло….»

7.Геній Юліуша Словацького. Таємниці початку та кінця.

8.«Та силу по собі я залишу фатальну…»


                             

                             




ТАРАС ШЕВЧЕНКО …ВІН ІЗ ЕПОХИ РОМАНТИКІВ

Друк PDF

ТАРАС ШЕВЧЕНКО …ВІН ІЗ ЕПОХИ РОМАНТИКІВ

Виставка, присвячена 205 річниці народження Тараса Шевченка . Початок експонування – 5 березня 2019

На виставці представлені краєзнавчо-дослідницькі матеріали музею на тему «Тарас Шевченко. Дорогами нашого краю», копії акварелей, виконаних поетом у Почаєві, фотодокументи, книги, енциклопедії, буклети, художні роботи І.Д. Гарасевича.

 


 

.

Друк PDF

     21 лютого 2019 року у музеї Юліуша Словацького відбулося відкриття виставки юних художниць - студенток 3 курсу факультету образотворчого мистецтва Кременецької КОГПА ім. Тараса Шевченка - ВЕРШЛЕР Ангеліни та ВАСИЛЕВСЬКОЇ Ольги.

Виставку відкрила директор музею Тамара Сеніна. Напутнє слово дебютанткам мовила їх наставниця, Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки народного мистецтва України, викладач КОГПА Тетяна Балбус, з вітальним словом виступили груповий керівник Янчук Юлія, викладач Світлана Ткачук, друзі художниць. 


    Науковий співробітник музею Наталія Перескокова дала короткий аналіз творчості художниць, зупинившись на портретному жанрі, який домінує на виставці.

    

 


 

ДО 101 РІЧНИЦІ БИТВИ ПІД КРУТАМИ

Друк PDF

Початок експонування - 25 січня 2019 року

ПАМ’ЯТАЙ ПРО КРУТИ

   Сто один рік тому відбулась одна з найтрагічніших подій в історії нашої країни. Українські студенти віддали своє життя, аби захистити Київ від наступу більшовиків. Сьогодні складається враження, що історія повторюється. Принаймні так вважає більшість українців. Однак факт залишається фактом, цей бій залишив неабиякий слід в нашій національній пам’яті.

У 2018 році виповнюється  101 рік з дня тієї битви…З нагоди цієї дати, вшановуючи пам'ять загиблих героїв, в літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького була створена стаціонарна виставка «Пам’ятай про Крути». Нажаль, повні відомості про бій під Крутами не встановлені.

Так, залишається нез’ясованою точна кількість учасників битви з обох сторін. За різними даними, задіяними в цій трагічній події були від 300 до 600 гімназистів, студентів і курсантів і від 3 до 6 тисяч війська більшовиків. Передувало події прийняття Українською Центральною Радою IV Універсалу (кінець січня 1917 року), який проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР). УНР сподівалася на федеративні відносини з Росією. Але прийшовши до влади більшовики висунули УНР умови, за якими відділення України було можливо тільки за умови втручання в її внутрішні справи. Більшовики отримали відмову, після якої почався наступ їх військ на Україну. Через рік більшовики взяли під контроль Харківську, Катеринославську і Полтавську губернії і розгорнули наступ на Київ.

   29 січня 1918 року на залізничній платформі біля селища Крути і села Пам’ятне більшовицька армія Михайла Муравйова вступила в бій зі студентами, школярами та 20 офіцерами. У розпорядженні українців на той момент були близько 16 кулеметів і одна гармата. За даними Українського інституту національної пам’яті, в Крути на підкріплення направили першу українську юнацьку школу ім. Б. Хмельницького. Також туди вирушили студенти-добровольці і добровольці з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина. Після багатогодинного бою українці організовано відступили від станції “Крути” до своїх ешелонів.. Історія студентської чоти, яка налічувала близько 30 бійців, і яку вважали зниклою, закінчилась трагічно. Блукаючи в темряві бійці вийшли до станції, вже на той час зайнятої радянськими військами.

   Всі хлопці потрапили до полону. Одного з офіцерів відразу застрелили. Інших із значними зусиллями вмовили залишити в живих. 31 січня, коли радянський потяг від’їжджав від Крут, його зупинили. Хлопців вивели і розстріляли розривними кулями. Помирали хлопці під слова "Ще не вмерла України..". Всього ж в бою загинули від 70 до 100 чоловік, які воювали на українській стороні. Бій дав можливість на кілька днів затримати більшовиків під Києвом і час для підписання Брест-Литовського миру Що тут залишається сказати. Хочеться вірити, що Україна вже вивчила свій гіркий урок і більше не повторить схожих помилок… День пам’яті Героїв Крут святкується на офіційному рівні після указу президента, виданого 15 січня 2007 року.

 

 

   Науковий співробітник Наталія Перескокова

 


 


ВИСТАВКА ПАМ’ЯТІ ТАДЕУША ЧАЦЬКОГО

Друк PDF

 

 

 «Мир праху твоему, благородный Чацкий. Ты любил мир и просвещение!

Ты любил Человека, как нам Христос его любить заповедал!»

(Тарас Шевченко, «Варнак»)              

 

Виставка присвячена 206 річниці від дня смерті історика, педагога, діяча у галузі освіти, засновника Волинської гімназії (Кременецького ліцею) Тадеуша Чацького.

Містить інформативний матеріал про особу Т. Чацького, його діяльність у Кременці, твори просвітителя та вшанування його памяті.

Початок експонування – 8 лютого 2019


 


 

ЯЛИНКА В СТИЛІ «РЕТРО»

Друк PDF

 

 Початок експонування виставки – 28 грудня 2018 року

 

З ІСТОРІЇ ЯЛИНКОВИХ ПРИКРАС

     Як не дивно, але, така популярна традиція ялинки як символу Різдва є однією із найновіших на наших теренах.Ялинка прийшла до нас із Європи, а саме із Німеччини, де ще з поганських часів зберігся цей звичай древніх кельтів.

   Вони вірили, що у гіллі ялини жили духи, що «відповідали» за врожай та добробут. Згодом «живуча» язичницька традиція, з якою безуспішно боролися, трансформувалася у елемент різдвяних святкувань. За народними віруваннями вічнозелене дерево було символом всеперемагаючої сили життя. Перші прикраси були переважно їстивними – яблука, горіхи, солодощі, ба – навіть яйця й картопля. Підбір їх – не випадковий. Яблука – символізували вроду, здоров’я, райський плід; горіхи – добробут та силу; ланцюжки – зміцнення родинних зв’язків, дзвіночки – добру новину, радість; свічка – перемогу над світом темряви; віфлеємська зірка мала осявати життєвий шлях, прісне печиво – образ причастя. За легендою, в один із неврожайних років (1848) склодуви м. Лауша в Тюрінгії виготовили першу скляну кульку, що мала замінити яблуко. Замінник одразу ж набув популярності і започаткував масове виробництво скляних ялинкових прикрас, а їх асортимент швидко розширювався: це – фігурки, ангели, феї, ліхтарики. Різдвяна ялинка, що зявилася на Волині лише в середині 19 ст.cпочатку в проевропейських аристократичних родинах, стрімко «демократизувалася», проникаючи у всі верстви суспільства. Окрім скла зявляються прикраси із вати, тканини, пап’є-маше. На початку ХХ ст. популярним стає тзв. «дрезденський картонаж» - плоскі іграшки із двох половинок тонкого картону. До другої світової війни скляні іграшки були дуже дорогими і доступними далеко не всім. Продавалися вони зазвичай у магазинах поряд із предметами розкоші чи витворами мистецтва. Компромісним варіантом був «напівфабрикат», - наприклад порцелянова голівка ангела, до якої прикріплювалося самостійно виготовлене вбрання. Переважна більшість прикрас виготовлялася власноруч – паперові ланцюжки, ліхтарики, витинанки, голівки клоунів із яєчної шкаралупи і паперу; загорнуті у фольгу горіхи, воскові свічечки. У селах домінували їстивні прикраси – ті ж яблука, горіхи, печиво а також гілочки калини, клаптики вати, що символізували сніг. Ялинка увінчувалася віфлеємською зіркою. На поставстрійських теренах замість зірки часом встановлювався шпиль. Несвідомо це копіювався взірець шолому австрійського вояка. Вигляд ялинки змінювався в залежності від моди, настроїв суспільства, зміни державного устрою та ідеології. Після «золотого вересня» приголомшені кременчани могли спостерігати, як віфлеємські зірки змінювалися на кремлівські, святий Миколай трансформувався у Діда Мороза, замість безідейних анімалістичних фігурок - агресивна тематична агітація : на ялинках з’являлися зображення будьонівців, піонерів, інша радянська символіка. Старожили згадують, що були й прикраси із зображеннями членів політбюро. Однак, цей тренд виявився нестійким. Вішати «вождів народу», хай і на ялинку, було небезпечно. У роки другої світової війни – присутня була військова тематика – солдати, танки, парашутисти, зроблені із вати, бинтів, дроту. У голодні післявоєнні роки в тематиці скляних іграшок, які, однак, по ціні ставали дедалі доступнішими,   домінувала їстівна тематика – фрукти овочі, ягоди; в епоху тотального дефіциту - предмети побуту: чайники, самовари, лампи. За хрущовських часів популярною була сільськогосподарська тематика - хто ж не памятає золотаво-зелену кукурузку! Новорічна ялинка жваво реагувала на усі прояви життя суспільства – політ людини у космос, спортивні досягнення, новинки мультиплікації та кіно. Так, після виходу у прокат фільму «Цирк» - ялинки поповнилися скляними негренятами, а зображення годинника поширилося після огляду «Карнавальної ночі». На вітті новорічної ялинки оживали герої мультиків – Карлсони, Умки, Вінні-Пухи, персонажі народних казок та казок Андерсена, Гофмана; засніжені хатки, фігурки в національних костюмах. У 50-х роках дуже популярними були скляні намиста. Справжньою подією стала поява у 60-х роках електричних гірлянд і дощику із фольги. 90-і роки та початок 2000-х ознаменувався в історії ялинкових прикрас лавиною різнобарвних і різноманітних прикрас переважно китайського виробництва, що заполонили новорічний ринок. В оздобленні ялинок (яке з огляду на ціну знову стало предметом розкоші) домінував західний стиль, що полягав у підборі колористичної гами; дуже популярним стало монохромне оздоблення. Ці тенденції і тепер є актуальними, однак, поряд з ними, в останні роки все сильніше відчувається інтерес до справжнього мистецтва, що полягає, передусім, у поверненні до народних традицій. Мегапопулярними є вироби Теребовлянської фабрики ялинкових прикрас, розписані вручну народними майстрами, екологічні мистецькі вироби тернопільської арт-студіі Коза-Дереза та інші.

     У новорічно-різдв’яних прикрасах відображається доля багатьох поколінь людей, своєю наївною символікою вони промовисто ілюструють історію народу. У музеї Юліуша Словацького зібрано кілька сотень ялинкових прикрас. Багато із них – дарунок кременецьких родин, для яких вони були мало не сімейними реліквіями. Щороку у переддень свят іграшки оживають. Вони вмощуються на гілках ялини, чекаючи на своїх аматорів. Кожен із відвідувачів може відшукати тут свою улюблену іграшку. Адже «ретро-ялинка» є спогадом про дитинство, коли новорічне дійство було сповнене таємничості, чогось невідомо-прекрасного, трепетного очікування дива.

     Олена Гаськевич

     Науковий працівник музею Юліуша Словацького

 


 

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ

Друк PDF

 

BÓG SIĘ RODZI!


Початок експонування - 21 грудня 2018

 

Виставка присвячена народним традиціям святкування Різдва Христового у польських і українських родинах. Знайомить глядача із обрядами католиків і православних, святковою атрибутикою, особливостями святкування Різдва на Волині.



 


 

 

 

ВИСТАВКА "AДАМ МІЦКЕВИЧ"

Друк PDF

Початок експонування – 14.12.2018

Виставка присвячена життєвому і творчому шляху Адама Міцкевича.

Експонувалася під час заходу, організованого для учнів 21 групи Кременецького ліцею ім. Уласа Самчука «Міцкевич в гостях у Словацького».


На виставці демонструвалися: твори Адама Міцкевича та переклади українською. Літературознавчі видавництва по темі, портрети Адама Міцкевича, фотографії перебування делегації музею Юліуша Словацького у музеї Міцкевича в Новогрудку.


Виставка доповнювалася відео-презентацією музею Адама Міцкевича в Новогрудку.

 

 


 

ДЕНЬ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ

Друк PDF

  ПОДІЇ, ЩО ЗМІНИЛИ ДОЛЮ УКРАЇНИ

21 листопада – це день, коли ми думаємо про майбутнє нашої держави і, водночас, згадуємо тих, хто віддав життя в боротьбі за це майбутнє.

    

Виставка розповідає про революційні події 2013 року, коли сотні тисяч патріотів України, об’єднані бажанням жити у вільній країні із справедливим та світлим майбутнім, пліч-о-пліч стали на захист ідеалів Свободи.

На виставці демонструються світлини, передані музею Володимиром ШЕВЧУКОМ, дитячі вірші, присвячені героям Небесної Сотні, інформативний матеріал.


 


 

«ОСІННІЙ ВЕРНІСАЖ»

Друк PDF

Групова виставка кременецьких художників , присвячена дню народження Юліуша Словацького.

У виставці брали участь: Тетяна Балбус, Світлана Ткачук, Ніл Зварунчик, Олександр Пташкін, Володимир Стецюк, Наталія Гринчак

Початок експонування 4 вересня 2018

 

 


«КАПЛИЦЯ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАМКУ В ЛЮБЛІНІ. ТАМ ДЕ СХІД ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ ІЗ ЗАХОДОМ»

Друк PDF

 

 

 

Виставка привезена з Люблінського музею в Любліні.

Екcпонується на подвірї музею Юліуша Словацького

Початок експонування – 4 вересня 2018



60 РОКІВ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХУДОЖНИКА ВАЛЕНТИНА ВЕЛИЧКА

Друк PDF

 

Початок експонування 20.08.2018 

20 серпня у музеї відбулася презентація виставки місцевого художника Валентина Величка, присвячена 60-річчю його творчої діяльності.

Валентин Величко за професією педагог, працює у різноманітних жанрах – графіки, рисунку, олійного живопису та акварелі. Член мистецького гурту «Гладущик». У його творчій біографії - 12 персональних виставок та кілька десятків групових в тому числі закордоном.

Нинішня виставка є підсумком його 60-річної творчої діяльності. ЇЇ концепція дає можливість прослідкувати еволюцію творчості митця. 52 роботи репрезентують усі жанри, в яких працював та працює митець.

Привітати автора на презентацію прийшли його колеги по пензлю та по педагогічній діяльності, численні учні, друзі та просто небайдужі до мистецтва кременчани. Директор музею Тамара Сеніна дала загальний аналіз творчості В. Величка. У презентації взяли також учасники традиційного міжнародного художнього пленеру «Кременецькі зустрічі», який тепер відбувається при Гуманітарно-Педагогічній Академії ім. Т. Г.Шевченка. вітальні звернення переросли у жваву творчу дискусію.

 


 

Я МАЮ ПРАВО

Друк PDF

Виставка організована в рамках реалізації правoпросвітницького проекту «Я маю право», оголошеного Указом президента України N 361/2017 та присвячена Дню Конституції України.

Метою виставки є ознайомлення із літературою, спрямованою на захист свобод, прав та інтересів громадян, на підвищення рівня знань щодо гарантованих Конституцією  та законами України прав у різних сферах суспільного життя.

Література та газетні матеріали висвітлюють засади та механізми правової системи України, зокрема у галузях захисту прав людини та її свобод.




 

ВИСТАВКА ЮНАЦЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ГРУПИ «НАТХНЕННЯ»

Друк PDF

25 червня відбулось відкриття виставки юнацької творчої групи «Натхнення».


До гурту належать, в основному учні 2 курсу гуманітарно-педагогічного коледжу. Виставка є підсумком пленерної практики. Тут представлені як копії так і самостійні творчі роботи. Керівник – Тетяна Балбус.

 


 

НЕСТАНДАРТНЕ МИСТЕЦТВО ВЛАДИСЛАВА КРУПЕЦЬКОГО

Друк PDF

12 червня у музеї Юліуша Словацького відбулася виставка Владислава Крупецького,який народився у 1996 році в місті Кременець. Вчився у ЗОШ № 1 ім. Галини Гордасевич, згодом – у Кременецькому ліцеї ім. Уласа Самчука, де і почав цікавитись мистецтвом, малював свої перші картини.

Батько юнака також малює, власне від нього Владислав і отримував натхнення. Зараз навчається у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, за спеціальністю – « Образотворче мистецтво». Хлопець також заховлюється музикою, а саме стилем рок і грає у музичному гурті. Владислав працює у техніці графіки. Його картини несуть у собі містичний, фантастичний і часто потойбічний сенс. Варто сказати, що його малюнки навіть стали ескізами для тату. Хоча така виставка є нетиповою для музею, прото вона викликала багато позитивних вражень та емоцій у гостів та відвідувачів.



 

ВИСТАВКА МУЗЕЮ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО НА МІЖНАРОДНОМУ ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ФОРУМІ У ЗБАРАЖІ

Друк PDF

 

Музей Юліуша Словацького демонстрував пересувну виставку під час Міжнародного інвестиційного форуму «Тернопільщина INVEST 2018», що проходив у м. Збараж 24-25 травня.


Працівники музею, одягнені у польські регіональні сценічні костюми, демонстрували видавництва музею, картини учасників міжнародних пленерів, що відбувалися на базі музею у рамках «Діалогу Двох культур», туристично-інформаційну продукцію.


 


 

МУЗЕЙ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО ГОТОВИЙ ДО ТУРИСТИЧНОГО СЕЗОНУ

Друк PDF

 


Музей Юліуша Словацького 6 травня був представлений на урочистому відкритті туристичного сезону в Збаражі. Свято приурочено до дня міста Збараж.


 

 

Експонувалися музейні видання, інформативно-туристична продукція а також картини учасників пленерів, які відбувалися у рамках «Діалогу двох культур» на базі музею. Виставку відвідали – Голова Тернопільської обласної адміністрації Степан Барна, начальник управління культури Тернопільської ОДА Григорій Шергей, головний спеціаліст управління культури Наталія Собкович, інші офіційні особи, представники турагенств, гості міста.


 

 

 

 


 

ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК. МАЛЯРСТВО, ГРАФІКА, РІЗЬБА ПО ДЕРЕВУ.

Друк PDF

 

Володимир Стецюк. 1960 р.н., проживає в м. Кременець. Випускник Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша. 

   


З 2003 року працює у музеї Юліуша Словацького . Голова художнього гурту «Гладущик». Малює натюрморти, картини на історичну тематику, пейзажі. Одним із напрямків його роботи є сакральне мистецтво. Займається також проектуванням інтер’єрів. Брав участь у виставках у Кременці, Тернополі, Збаражі, Рівному і Луцьку. Учасник міжнародних художніх пленерів у рамках «Діалогу двох культур».

Відкриття виставки відбулося 3 травня 2018 р. Директор музею Тамара Сеніна розповіла присутнім про творчий шлях Володимира Стецюка, який з 2003 року працює у ввіреному їй закладі. Вітальне слово художнику мовила  представник районного відділу культури  Вікторія  Касянчук. Поздоровити митця з новим творчим здобутком прийшли  колеги по пензлю, музейники, друзі, представник організації "Світло зі Сходу" Ярек Банись та волонтер Корпусу Миру Нік Дуброва

 


«MOЄ ЛІТО»

Друк PDF

 

  Художня виставка Іванни ПОГОНЕЦЬ

 

Початок експонування – 17 квітня 2018 р.

 

 


Іванна Погонець 1983 року, м. Шумськ. Закінчила Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка, за спеціальністю «Образотворче мистецтво». Нині – викладач педагогічного коледжу Кременецької обласної гуманітано-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. У 2016 році –лауреат обласного туру конкурсу «Учитель року 2016» - образотворче мистецтво. З 2005 року учасниця щорічних виставок у складі гурту «Палітра» у Кременці, Тернополі, Дубно, Бережанах, Збаражі. Учасниця Міжнародних пленерів у рамках «Діалогу двох культур» в 2006, 2008, 2009, та 2012 роках.

Виставка, що демонструє роботи 2006-218 років дає можливість оцінити творчу еволюцію мисткині. Демонструються в основному олійні роботи.


                                

«Великодні мотиви у творчості школярів».

 

початок експонування 11.04.2018р

IMG 2133Виставка робіт учнів образотворчого мистецтва Кременецької школи мистецтв ім. М.Вериківського на тему : «Великодні мотиви у творчості школярів»

 











ВИСТАВКА ДО ВЕЛИКОДНІХ СВЯТ

Друк PDF

 

Початок експонування – 30.03.2018

1Виставка знайомить із католицькими та православними традиціями святкування Великодня. Експонуються великодні листівки періодів 1903-2018 років різних країн, книги про великодні традиції та авторські писанки знаної писанкарки Лесі Токарської (Київ), інша пасхальна атрибутика.

 

 
















 


 

МАЛЯРСТВО БОГДАНИ ГУМЕНЮК

Друк PDF

11

Тивонюк (Гуменюк) Богдана Олександрівна. Народилася 23 грудня 1981 р.н.в с. Малі Бережці Кременецького р-ну. Закінчила обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка.

З 2005 року працює асистентом на кафедрі образотворчого мистецтва та методики його викладання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії. 

IMG 2112

До складу гурту «Палітра» приєдналася у 2006 році. Працює у живописних техніках – олія та акварель.




 


 

 

ВИСТАВКА ДО РІЧНИЦІ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ В УКРАЇНІ

Початок експонування – 22 лютого 2018 року

 

IMG 2079IMG 2081IMG 2080

 IMG 2082 

 

Виставка демонструвалася під час вечора-реквієму присвяченому вшануванню Героїв Небесної Сотні .В основному демонструвалися експонати, передані в фонди музею В.М. ШЕВЧУКОМ


 

ВИСТАВКА АВТОРСЬКОЇ ІГРАШКИ ОЛЕНИ ЛОКАТИР

Друк PDF

      Для охочих перейняти вміння їх виготовлення мисткиня провела майстер-клас. 

IMG 2047 

 IMG 1998IMG 2045

IMG 1992

IMG 2047 

 

IMG 1991

 

Олена ЛОКАТИР вже протягом 6 років займається виготовленням авторських іграшок, переважно інтер’єрних та сувенірних. У її доробку чимало ляльок в стилі тильда та виконаних культурно-панчішною технікою а також казкових персонажів і звірят. До дня святого Валентина вона підготувала серію тематичних іграшок-валентинок – сердечок, купідончиків, ангелів. Виставка демонструвалася у музеї під час літературно-музичного розважального дійства «РІЗНІ ОБЛИЧЧЯ КОХАННЯ».


 

«ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! – СЛАВІМО ЙОГО!» – ВИСТАВКА ПРИСВЯЧЕНА РЕГІОНАЛЬНИМ ТРАДИЦІЯМ СВЯТКУВАННЯ НОВОГО РОКУ ТА РІЗДВА ХРИСТОВОГО.

Друк PDF

IMG 1586

Початок експонування - 24 грудня 2017


ВИСТАВКА ДИТЯЧИХ РОБІТ КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ШКОЛИ МИСТЕЦТВ ІМ.М.ВЕРИКІВСЬКОГО ПРИСВЯЧЕНА ДО ДНЯ СВ. МИКОЛАЯ

Друк PDF

IMG 1588 IMG 1593

IMG 1599 IMG 1612

IMG 1620

Початок експонування - 18.12.2017

 


 

ОБІРВАНИЙ ВІРШ.

Друк PDF

Олена ГАСЬКЕВИЧ, 
старший науковий працівник музею Юліуша Словацького


ЗУЗАННА ГІНЧАНКА.

Рефлексії на тему виставки у музеї Юліуша Словацького

У жовтні – листопаді 2017 року, в музеї Юліуша Словацького експонується пересувна виставка з Рівненського краєзнавчого музею: «Зузанна Гінчанка. Обірваний вірш».DSC06424 1
Зузанна Гінчанка – Сара Поліна Гінзбург, польська поетеса єврейського походження, народилася у Києві в заможній єврейській родині

 Після жовтневої революції її родина оселилася у Рівному. Батьки невдовзі розвелися і роз’їхалися в різні кінці світу. У п’ять років дівчинка залишилася під опікою бабці, яка володіла мережею аптечних складів. Дитинство майбутньої поетеси пойшло в Рівному, – гомінкому торговому багатонаціональному місті. Вірші вона почала писати у десять років, дебютувала в 1931 році у шкільній газеті. Після закінчення рівненської гімназії Сана, (так її називали рідні), в 1935 році поступає до Варшавського університету і з головою поринає у світське життя столиці. Сану часто бачать у модних кав’ярнях, вона танцює в ресторанах «Адрія» і «Зодіак». Її яскрава екзотична врода, незалежність, розкутість, гострий розум, стають пропуском у кола інтелектуалістів Варшави.

    «Фатальна жінка», «Зірка Сіону», «прекрасна Суламіф» – вона стрімко увірвалася в чоловічий світ столичної богеми. Нею захоплювалися, у неї закохувалися, її гострого слова боялися. Зузанна стала не лише музою таких відомих тоді митців як Юліан Тувім чи Вітольд Гомбровіч, а Поетом, рівноцінним з ними талантом. Перша і єдина збірка «Про кентаврів» побачила світ у 1936 році, коли юній поетесі було лише 19 років. Вірші Зузанни Гінчанки сповнені чуттєвості, еротизму у поєднанні із делікатною іронічністю, Зузанна зумисно епатує агресивною жіночістю, акцентує увагу на жіночій фізіології. Водночас, вона здатна піднятися над тим, що знаходиться у сфері її безпосередніх відчуттів. Зовсім не по-жіночому звучить протест проти антисемітизму у поезіях «Лови» та «Без коментарів». Пророчим є передчуття війни у творах «Зірки»,«Прачки», надруковані в сатиричному журналі «ШпилькВійна 1939 року застала Зузанну в Рівному, куди вона приїхала до бабусі на канікули. Невдовзі вона виїжджає до Львова. 17 вересня 1940 року Зузанна Гінчанка вступає до Союзу Радянських письменників України. Публікує власні вірші та переклади, зокрема перекладає Лесю Українку, Павла Тичину польською мовою. Під час німецької окупації Зузанна дивом рятується від рук карателів, насланих господинею помешкання, в якому вона проживала. Під враженням пережитого жаху вона пише вірш «Non Omnis Moriar…», травестію на твір Горація «Весь я не умру» та «Мій заповіт» Юліуша Словацького, у якому намагається осмислити етимологію зради.

Зузанна Гінчанка таємно виїжджає до Кракова, переховуючись від фашистів. Прокляттям «Зірки Сіону» стала її врода – непересічна, яскрава, але типово семітська. В 1944 році Зузанна та її подруга Блюмка Фрадіс таки потрапляють до рук гестапо. Щоб добитися визнання належності до єврейської національності, їх нещадно били. Зузанна не була епічною героїнею. Як кожна людина, вона боялася болю, тортур, а ще, як жінка, свідома своєї краси, Зузанна боялася за чудове довге волосся, яке було її гордістю. Зрозумівши це, гестапівці, тягали її по землі за коси, вириваючи цілі жмути.
Зузанна Гінчанка загинула в травні 1944 року, за кілька тижнів до закінчення окупації.
Яскравою кометою промайнула Зузанна Гінчанка на поетичному небосхилі. Навіки молода, 27-літня, вона залишилася в історії світової поезії як вічна пересторога проти безглуздої національної нетерпимості і ненависті.



 

«ЮЛІУШ СЛОВАЦЬКИЙ У ФІЛАТЕЛІЇ ТА ФІЛОКАРТІЇ ВАЛЕРІЯ МАТВЄЄВА – КОЛЕКЦІОНЕРА ІЗ ТЕРНОПОЛЯ».

Друк PDF

    Виставка демонструє життєвий і творчий шлях Юліуша Словацького, відображений  в марках, листівках і поштових конвертах, його місця проживання і подорожей. Серед них: Кременець, Вільно, Варшава, Париж, Женева, Рим, Ліван, Єгипет, Греція, Палестина та інші. Початок експонування виставки – 30 березня 2017 р. 

DSC06012 DSC06016 DSC06026 DSC06020

DSC06045 DSC06047  DSC06097 DSC06031


РАЗ ДОБРОМ НАГРІТЕ СЕРЦЕ ВІК НЕ ПРОХОЛОНЕ!»

Друк PDF

Наталія Пререскокова,

науковий співробітник музею Юліуша Словацького

 

(Т. Шевченко «Кобзар») 

    DSC05880Традиційно, на початку березня, у дні вшанування пам’яті Великого Кобзаря  в літературно-меморіальному музеї  Ю.Словацького у Кременці відкриваються тематичні виставки йомц з посвятою. Цього разу в центрі уваги – портрети Тараса Григоровича Шевченка, які охоче представила кременчанам Ніна Легін – керівник гуртка вишивання Кременецького районного центру дитячої творчості. З цим закладом, до речі, останнім часом у нас зав’язалася тісна творча співпраця. На даній виставці демонструються роботи вихованців Ніни Іванівни, представлені портрети Кобзаря з її приватної колекції, передані її родиною і друзями. Портрети – ручної та машинної вишивки, виконані в техніці різьби по дереву та інші (Лариси Посух, Надії Безкоровайної, Тетяни Фількевич, Юлії Миколаївни Борисюк, Оксаною Левандовською,), передають шевченківський дух, привертають до себе увагу.

DSC05865

  Милують око мальовничі декоративні тарелі, виконані комп’ютерним розписом по дереву Романом Михайленком із зображенням сільської хати часів Т.Шевченка, хлопця та дівчини в українському національному одязі ХІХ століття, що зберігаються у фондах музею. У виставці подано декілька плакеток з натурального дерева та кераміки із зображенням Почаївської лаври і портрета Шевченка.   Музейні фонди демонструють також оригінали акварелей талановитого поета і художника  кременчанина Івана Гарасевича (1914-1977) – із так званої авторської «шевченкіани». Чорно-блілі  світлини Мусія Павловича Скакальського переносять нас на мальовничі узбережжя річки Ікви, що «несе свої срібні хвилі» в Бережцях, оспіваної  в поезіях Т. Шевченка (поема «Варнак») і Ю. Словацького.

  Цікавим доповненням до виставки стали книги: «Кобзар», виданий у 2015 році під патронатом інституту літератури м. Т.Г. Шевченка НАН України, за упорядкуванням шевченкознавця Сергія Гальченка; польськомовний «Kobzaz» упорядкований Романом Лубківським – відомим українським поетом та перекладачем лауреатом Державної премії ім. Т.Шевченка, почесним громадянином Кременця; енциклопедія «Тарас Шевченко у пам’яті поколінь» – виданої за ініціативи членів Національної спілки журналістів Тернопільської області української та англійською мовами в 2014 році ; буклет «Дорогами Тараса Шевченка», виданий літературно-меморіальним  музеєм Ю. Словацького в 2014 році (упорядник та автор тексту – Тамара Сеніна, дизайнер – Валерій Сенін) і багато інших книг, листівок, документів. 




 


 

РІДНЕ «МІСТО» В АРХІТЕКТУРНИХ ПЕЙЗАЖАХ ОЛЕКСАНДРИ ПАНФІЛОВОЇ

Друк PDF

Наталя Перескокова, 

науковийпрацівник музею ЮліушаСловацького 

Квітучої травневої пори в літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького відбулося відкриття першої персональної  виставкикременецької художниці  Олександри Панфілової під назвою: "Місто".

 xc45

До цьогоїїкартининеодноразововиставлялисяспільно з діючим у Кременці мистецьким гуртом «Палітра» – вУкраїні та за кордоном. Вона була учасницею різноманітних виставок та художніх пленерів. Олександра народилася, живе і працює в Кременці, з дитинства закохана в рідне місто, то ж і вирішила приурочити до дня його народження показ картин, що відтворюють  наше минуле у сучасному баченні.  Художню освіту здобула в інституті мистецтв Волинського державного університету ім. ЛесіУкраїнки. З 2000 року займається викладацькою діяльністю. У даний час Олександра Георгіївна – доцент кафедри методики викладання мистецьких дисциплін Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академіїі м. Тараса Шевченка. З 2004 року член жіночогомистецького гурту «Палітра». У 2009 роціздобуланауковийступінь кандидата мистецтвознавства. Працює в царині станкового живопису, улюбленатехніка – олійнийживопис. Окрімцього, Олександра – автор монографічногодослідження «Мистецькежиття Кременеччини 20-30-х років ХХ століття»(2012). xc46 

                  Олександра  Панфілова має своєрідне творче бачення,  особливий, властивий лише їй, стиль малюнку. Її улюбленими темами є натюрморт та пейзаж з елементами архітектури. Характерним для молодої художниці є, насамперед, відтворення історичного минулогоКременця. Тому вона намагається підкреслити привабливість напівзруйнованих, проте таких затишних будиночків старого міста, запропонувати глядачеві пройтись його тихими вулицями. Твори, виставленні в одному із залів музею Юліуша Словацькоговиконані в стиліолійного живописуПолонять душу твори на історичну тематику, такі як: «Пожежа в гетто», «Єврейський квартал», «Ринок у Кременці», триптих «Ніч». У мисткиніпомірнапалітратонів, немаєвибухових над-яскравихкольорів, не завждиприсутняграфічначіткістьмалюнку, а швидшеневиразність, недомовленість, щоспонукає нас до творчихроздумів. 

                 Атмосфера на відкриттівиставки, яку традиційно вела директор музею Тамара Сеніна,  була по домашньомутеплою, затишною. Виступаючі з любов’юділилисявраженнямивід полотен, спогадами про  творчежиттяОлександри. Серед них: Євгеній  Гриб – тернополянин, член кафедри методикивикладання  мистецькихдисциплінКременецькоїобласноїгуманітарно-педагогічноїакадеміїім. Т.Шевченкахудожник, заслужений майстер народної творчості. Вітали її колеги по мистецькому гурту «Палітра» – Тетяна Балбус, Іванна Погонець, Богдана Гуменюк, Наталя  Волянюк, Світлана  Ткачук, Надія Волощук, художниця  з гурту «Гладущик» Жанна Тріщук; друзі із кафедри мистецтвознавства, були присутні  колеги по пензлю Олександр  Павлович, Дмитро Синенький, Юлія Янчук, виступали викладач літератури Кременецької гімназії Надія Іванівна Бречко та її подруга з дитячих років – працівник музею ЮліушаСловацького Наталя Перескокова, мама художниці – Валентина ГригорівнаЯнкова. Привітати прийшла із своїми вихованцями – учнями школи мистецтв ім. М. Вериківського – Катерина Склярук; були в залі і поет Анатолій Янков, біолог Тамара Чернова, викладачі академії: Ірина Онищук, Оксана Попілевич, студенти… Усі бажали натхнення, подальшого творчого розвитку, численних виставок в майбутньому. Сподіваємося, що музей Юліуша Словацького послужить хорошим стартом для реалізації усіх планів та творчих задумів молодої  художниці Олександри Панфілової. Адже Бог наділив її неординарним талантом, підкріпленим надзвичайною працездатністю і наполегливістю. Віримо, що така яскрава обдарованість Олександри приверне до себе не тільки увагу рідного Кременця, а й прославить її творчість далеко за межами України.  

    


«МОЯ УКРАЇНА»…

Друк PDF

(Персональна виставка робіт Тетяни БАЛБУС)

 

 Наталя ПЕРЕСКОКОВА,                                       

науковийспівробітник музею  ЮліушаСловацького

DSC03606

До уваги відвідувачів – умузеї      Юліуша Словацького знову перегляд нових оригінальних витворів образотворчого мистецтва. 11 лютого була відкрита персональна виставка художніх робіт Тетяни Балбус, щотриватиме до  10 березня. Виставлені роботи створені у техніці декоративного мистецтва з мотивами писанкарства.  Художниця – викладач образотворчого мистецтва педколеджу у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії  ім. Т. Шевченка, керівник жіночого гурту «Палітра» (з 2003р.), та студентського гурту «Натхнення» (2004). Це всесторонньо обдарована мисткиня, яка володієще й  такими непростимитехніками, як  текстильне писанкарство, ткацтво, декоративна  обробка пляшок, колаж, аплікація, живопис, графіка.  В семидесятих роках вона навчалася в Тернопільській художній школі, пізніше, в 1981 році, поступила до Київського художньо-промислового технікуму,  по його закінченні працювала художником-оформлювачем в Бердянському курортпромторзі. ДаліТетяназновунавчалась у Львові в державному інституті декоративно-прикладного мистецтва, потімпрацювалахудожником по тканинах Черкаськогошовковогокомбінату. Зрештою доля привела її до нашогоКременця. І ось – Тетяна Балбус уже викладачнароднихпромислівКремецького ПТУ-№6, а згодом в 1998 році – викладачкафедримистецькихдисциплін КОГПІ ім. Шевченка.  Відтоді ТетянаАнатоліївнаорганізовуєвиставкитворчихробітучасниківмистецькихгуртів, студентів та школяріву м.Кременці та за його межами. Неодноразово брала участь в конкурсах, фестивалях, міжнароднихукраїнсько-польськихпленерахз образотворчогомистецтва, за що маєрізні нагороди (диплом 1-2 ступенів, грамоти, подяки. тощо.)

DSC03603 

Художниця має невичерпну творчу фантазію, особливий, властивий лише їй стиль малюнка. Улюбленими темами  Тетяни Балбус є квіткові композиції декоративного малюнку,  які часто  доповнюються рослинним орнаментом. Для їїтворчостіхарактернінасампередстилізованиймалюнок, яскравеінтенсивнерозфарбування.   Предметинавколишньоїдійсностімайстриня  не переносить на папірнатуралістично, а творчопереосмислюєїх, підкреслюючихарактернірисипевноїречі (квітки, дерева, птаха), часом навітьперебільшуючиїх. Всімалюнки, навітьнайскладнішоїкомпозиції, виконуються нею,  як правило, без попередніхескізів і наміток контура олівцем.Кольорові гармонії утворюються переважно з необмеженої кількості фарб. Проте, у Тетяни Анатоліївни є свої улюблені тони й користується вона відповідною палітрою фарб. 

                                                                         


ЛЕОНІД ВИШЕСЛАВСЬКИЙ

Друк PDF

(до 100-річчя від дня народження)

Олена ГАСЬКЕВИЧ

 Без имени-1Минуло 100 років від дня народження лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка – поета Леоніда Вишеславського. Народився він 18 березня 1914 року у Миколаєві в сім'ї інженера. У роді Вишеславських тісно переплелося українське, грецьке, російське та молдавське коріння. Освіту Вишеславський здобув спочатку природничу – у Харкові, а потім – літературну – у Київському університеті, де згодом викладав теорію літератури. Свої перші вірші надрукував у 1931 році. Ще у Харкові, як постійний відвідувач будинку літераторів «Дім Елана Блакитного», Леонід Вишеславський опинився у вирі літературного життя, центрі дискусій між різними літературними об’єднаннями. Цей період згодом дістав назву «Розстріляне відродження». У 1941 році пішов на фронт у складі групи письменників під керівництвом Миколи Бажана.

 Працював у армійських газетах, двічі поранений. Після війни Леонід Вишеславський займався літературною та перекладацькою діяльністю. За своє життя поет опублікував 50 збірок. Його поезії характерна глибока філософічність. Ще у дитинстві великий вплив на формування світогляду поета здійснив сільський вчитель Охріменко, що відкрив йому філософський світ Григорія Сковороди. Український філософ назавжди став для поета духовним орієнтиром. Автоепітафія Г. Сковороди «Світ ловив мене та не спіймав» був девізом і самого Вишевлавського. Істотне значення мало також юнацьке захоплення астрономією. Творчості Леоніда Вишеславського притаманна «космічність», найяскравіше відчутна у збірці «Зоряні сонети». У передмові до неї Юрій Гагарін писав: «Це найкраще, що я читав про космічні польоти». А в 1986 році мала планета сонячної системи дістала назву «Вишеславія», на честь поета, що духом сягнув космічної висі. Здатність філософського осмислення світу допомагала Леоніду Вишеславському вирішувати теми не поверхово-ілюстративно, а звертаючись до духовних основ буття, чому сприяла церковно-релігійна атмосфера його дитинства (дід поета був священиком). Звичайно, що за умов радянської дійсності ця філософсько-релгійна основа не могла проявитися явно, вона відкривалася радше у мелодиці поезії, діяла більше на підсвідомість. Літературознавці відмічають досконалий рівень перекладів Вишеславського, який умів точно передати суть сказаного автором. Він перекладав Лесю Українку, Тараса Шевченка, Максима Рильського, Юліуша Словацького.

У житті Леоніда Вишеславського Кременець займав особливе місце. Перший раз він відвідав звільнене від фашистів місто навесні 1944 році. Назавжди закарбувався у пам’яті поетові постать виснаженої війною кременецької дівчинки, яка, побачивши розквітлу за ніч вишню, розридалася, приголомшена всеперемагаючим наступом весни. Наступна нагода випала поетові у рік святкування 150-річниці від дня народження Юліуша Словацького.Тоді він залишив у книзі відгуків краєзнавчого музею віршовані рядки: 

Поздние сумерки, час силуэтов 

Контуры гор стали плотной станой 

В зелени вечера домик поэта 

Светится тихой как снег белизной 

Цей запис так сподобався завідувачці залу життя і творчості Ю.Словацького, що діяв при Кременецькому краєзнавчому музеї, М.Г. Гецевич, що вона вирішила написати поетові листа. Це стало початком справжньої дружби тривалістю у 19 років. Леонід Вишеславський кілька раз бував у Кременці, познайомився із його мешканцями, провів творчий вечір у кременецькому педагогічному коледжі. Наше місто стало поетові рідним. Кременецькій тематиці було присвячено кілька віршів, Л. Вишеславський також переклав російською відомий вірш Юліуша Словацького «Якщо там будеш». Незважаючи на солідний вік, Леонід Вишеславський займав активну життєву позицію аж до своєї трагічної смерті у 2002 році . 20 грудня він брав участь в урочистому засіданні грецького Миколаївського земляцтва, але додому не дійшов. Його було знайдено на околиці Києва, пограбованого, з травмою голови. За кілька днів Леонід Вишеславський помер,   трагічні обставини його смерті так і залищилися не розкритими. 

Мабуть, найточніше, про його творчість сказав Іван Драч: «Його примітний дар – поєднання точного, може навіть вишуканого слова, часом аж наче вивіреного математично, вільним плином вірша, так видається. У кращих його поезіях воно таке припасоване, прилютоване те слово. А тут ще й поєднання точності втілення задуму з несподіваним блиском наче б неконтрольованої, спонтанної метафори – чи не в цьому непересічність творчої особистості поета Леоніда Вишеславського! Та ще в тому аж наче культивованому ставленні до краси, вишукування її у плині живого життя. Та ще в осяянні всього сущого на землі живим теплом людського серця».

ПАМ'ЯТІ ЛЕОНІДА ВИШЕСЛАВСЬКОГО В ОБЛАСНОМУ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОМУ МУЗЕЇ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО В КРЕМЕНЦІ БУЛА ПРИСВЯЧЕНА ВИСТАВКА, ЯКА ДЕМОНСТРУВАЛАСЯ З 17 ПО 28 БЕРЕЗНЯ ЦЬОГО РОКУ.

Друк PDF

 

 

 


 

«ЩОБ НЕ БУВ ЗМАРНОВАНИЙ ТАЛАНТ…»

Друк PDF

(Виставка творчих робіт студентів відділення 

«Дизайн» Тернопільського кооперативного

торгівельно-економічного коледжу)

 Оксана ЗУБ,

головний зберігач фондів музеюЮліуша Словацького

Днями у виставковій залі обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького відкрилася виставка творчих робіт студентів відділення «Дизайн» Тернопільського кооперативного торгівельно-економічного коледжу. Основна мета виставки – профорієнтаційна: познайомити учнівську молодь Кременеччини з історією навчального закладу, умовами вступу на навчання, особливостями та принадами майбутньої професії, перспективами працевлаштування і творення кар’єри та запросити бажаючих до лав студентів. Кураторами даної виставки виступили Ганна Романівна Вальків – заступник директора з виховної роботи та Ростислав Богданович Липка – голова циклової комісії «Дизайн», викладач першої категорії. На їх запрошення відгукнулася велика кількість учнів 9-тих та 11-тих класів – майбутніх випускників Кременецької загальноосвітньої школи №1, ліцею ім. Уласа Самчука, Підлісецької ЗОШ І-ІІ ступенів, студенти факультету образотворчого мистецтва Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка. Завітали також працівники районного відділу освіти, викладачі Кременецької школи мистецтв ім. Михайла Вериківського, місцеві художники, вчителі, музейники.

Виставку відкрила вступним словом директор музею Юліуша Словацького Тамара Григорівна Сеніна, яка висловила вдячність всьому викладацькому колективу за презентацію робіт студентів коледжу в нашій установі, побажала успішних творчих доріг юним авторам.Свої слова схвалення мовили під час відкриття знаний кременецький художник Богдан Іванович Романюк, Дмитро Володимирович Синенький – викладач образотворчого мистецтва Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту, завуч школи мистецтв В’ячеслав Володимирович Войтко та інші гості імпрези.

А подивитися і справді є на що! Приміщення виставкової зали музею наповнилося світлом і сонцем, яскравим різнобарв’ям кольорів, особливим настроєм юнацького максималізму, подихом свіжості і молодості. Разом з тим відчувається неабиякий професіоналізм, композиційна і колористична завершеність полотен, а також індивідуальність і творчий почерк кожного з авторів.

Майбутні дизайнери представили роботи різних жанрів і в різноманітній техніці. Юні художники віддають перевагу натюрмортам та пейзажному живопису. Особливо хочеться відмітити художні триптихи «Осінь» Дідик Христини та «Водоспади України» Борис Інни, серію натюрмортів «Релігійні свята» Твердун Наталії, натюрморти із зображенням квітів, фруктів, старовинного національного посуду Дродзінської Ольги, Білоус Тетяни, Маслової Марії та інших авторів. Схвальні відгуки численних відвідувачів викликала серія живопису на склі із чотирьох робіт «Емоції» і великоформатні роботи в техніці гобелен «Кам’яна квітка» Лужчин Марії та «Іриси» Садівської Мирослави. Можна з певністю стверджувати, що кожна з цих робіт варта зайняти гідне місце в державній установі, навчальному закладі, стати окрасою музейної чи приватної колекції, бо вони несуть потужний заряд оптимізму і позитиву.

Після огляду представлених робіт викладачі технікуму зустрілися зі своїми потенційними студентами і провели з ними дружню профорієнтаційну розмову.

Основним гаслом, під яким проходила зустріч, можна вважати висловлювання Івана Марчука – нашого знаменитого земляка, народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Т. Г.Шевченка: «Якщо людина має особливий талант, то це від Бога. А щоб даний Богом талант не був змарнований, треба ще багато мати за душею. Зокрема, бути відданим своїй справі». Цю думку висловили, виступаючи, Ганна Вальків та Ростислав Липка, які розповіли про наукову і творчу працю колективу коледжу, інноваційні технології навчання, запроваджені ним у навчально-виховний процес; структурні підрозділи закладу, цікаве та змістовне студентське життя його вихованців. Вони ствердили, що випускники коледжу стають висококваліфікованими спеціалістами, які є конкурентоспроможними на сучасному ринку праці, та всесторонньо-розвиненими людьми. Гості дізналися про те, що Тернопільський кооперативний торгівельно-економічний коледж готує фахівців багатьох спеціальностей для споживчої кооперації області та держави. Перед присутніми виступив також Ярослав Систалюк – студент другого курсу факультету «Дизайн», випускник Кременецької ЗОШ №1, який розповів про своє навчання, дозвілля, творчий розвиток і запросив своїх ровесників-краян поповнити число студентів коледжу.

Учасники зустрічі дізналися також і про підготовчі курси поглибленого вивчення української мови, математики та рисунку для вступу в коледж, що проходитимуть на базі згаданого навчального закладу з другого лютого 2014 року. Всім також були роздані запрошення та рекламні листівки з необхідною інформацією вступникам.

То ж усі, хто ще не визначився з вибором майбутньої професії і кого зацікавила інформація про навчання у Тернопільському кооперативному торгівельно-економічному коледжі, зокрема за спеціальністю «Дизайн», просимо звертатися в музей Юліуша Словацького за адресою: м. Кременець, вул. Словацького, 16.

 

 


 

«ХУДОЖНИКИ БЕЗ МАЙСТЕРЕНЬ» ЗНОВУ ЗАВІТАЛИ В МУЗЕЙ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

Друк PDF

Наталя ПЕРЕСКОКОВА

DSC00547Виставкова зала музею Юліуша Словацького знову наповнилася новими авторськими роботами. З 25 червня почала діяти виставка тернополян – мистецького обєднання «Художники без майстерень», яке виникло у 2010 році за ініціативи Миколи Мамчура, відомого майстра пензля як в Україні, так і далеко за її межами. Духовний наставник гурту вважає, що головною метою мистецтва є потреба об’єднувати творчих людей, дарувати їм радість спілкування, щастя, надію, стерти відчуття самотності. Тому й кожен майстер цього творчого союзу щасливий від можливості належати до цього об’єднання,DSC00557 творити, бути неповторним, щиро ділитися з глядачами емоціями, почуттями, які виникають у їх свідомості.

Радісно було і нам, оглядаючи талановито виконані роботи: художні полотна і власноруч виготовлені ляльки. Тож на третій виставці у нашому закладі представлені роботи молодих, але уже відомих авторів – Миколи Мамчура, Оксани Дуденчук та Віктора Буковського. 


«НАД ІКВОЮ БУЛО СЕЛО…» (Тарас Шевченко)

Друк PDF

Аліна ШУЛЬГАН, 

старший науковий співробітник музею Юліуша Словацького.

 

Днями в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького відбулося відкриття персональної виставки: «Над Іквою було село…» художника-аматора Миколи Федорука. Автор присвятив її Тарасу Шевченку, 200 років від дня народження якого минає в березні цього року. Виставка цікава тим, що кожна з її робіт – це відтворення Миколою Степановичем мальовничих куточків села Великі Бережці, де він народився.  

У ньому проживає й до сьогодні. Побутує легенда, що тут був сам Тарас Шевченко, який у 1846 році, виконуючи завдання Київської археографічної комісії, подорожував по Волині і Поділлі. Тож, прокладаючи свій шлях від Почаєва до Кременця, він, можливо, й заходив у Бережці, де, власне, й виник задум написати поему «Варнак». Головний герой  цього твору розповідає: «Над Іквою було село, у тім селі на безталання і на погибель виріс я. Лихая доленька моя…». Так чи ні, але образ Ікви зустрічається не в одному Шевченковому творі.

Микола Федорук закінчив Тернопільський філіал Львівського політехнічного інституту в 1986 році. Працював на різних інженерних посадах у Кременецькому дослідно-спеціалізованому заводі. З 2002 року – в управлінні соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації. У 2004 призначений на посаду начальника відділу праці. Та по при велику відповідальність і зайнятість на цих посадах Микола Степанович завжди знаходив і знаходить час для розвитку творчої душі. Він фотографує, пише вірші, творить художні полотна. І все це, можливо тому, що безмежно закоханий у рідне село. В його поетичному доробку – більше десяти пісень, серед яких почесне місце займає гімн Великим Бережцям, який уже декілька років виконують односельчани – учасники народного аматорського ансамблю «Горлиця», під керівництвом Світлани Красевич.

Перші спроби пензлем були зроблені ним наприкінці 2011 року. Основним захопленням став пейзажний живопис, який і переважає на першій персональній виставці художника. На одній із картин – ранковий ліс. Крізь неприступні стовбури сосен пробиваються перші промені сонця. Картина наповнена світлом і створює відчуття радісного пробудження природи. Це відчуття підсилюється сполученням світла й тіні, через які автор передає свої почуття. Милує око і різнобарвна та розмаїта осінь, яку він відтворює теплими й ніжними барвами. Вона золота, сонячна і багряна. Микола Степанович закоханий і в квіти. Серед пейзажів вони теж займають достойне місце. Для відтворення їх на полотні використовує райдужну палітру кольорів, куди теж вкладає свою чутливу душу. Картини приваблюють щирістю і власним сприйняттям світу. В його колекції, поряд із мальовничими краєвидами рідного села, знаходиться місце й для Кременця, в якому проводить частину свого життя.  

На виставці – представлені роботи, написані за останні два роки (2012-2013), які і складають весь його творчий доробок. Більше десятка робіт початківця уже знаходяться в приватних колекціях жителів Кременеччини, Рівненщини, Івано-Франківська, Києва і, навіть, Чикаго(США).

Відкриття виставки у музеї Юліуша Словацького відбулося урочисто і зворушливо. По при те, що виступили: директор музею Тамара Сеніна, яка привітала автора і гостей із цією подією, керівник художнього гурту «Гладущик» Володимир Стецюк, провідний методист районного будинку культури Ольга Черняк, науковий співробітник музею Олена Гаськевич, дочка Мар’яна та інші, Миколу Степановича Федорука вітали його односельчани. Цілу низку пісень на його слова виконав народний аматорський ансамбль «Горлиця». Своїм співом і колоритним народним вбранням він створив особливу атмосферу і гарний настрій для всіх присутніх.

Виставку оглянуло чимало кременчан, односельчан, друзів і співробітників. Свої враження вони залишили у книзі відгуків. Відвідувачі дякували художнику за любов до рідної землі і прославлення рідного краю у творчості. Бажали наснаги та успіхів. «Твої картини і вірші – це відображення твоєї світлої душі, яка так палко любить цей Божий світ…» – зазначив один із них… Тож нових полотен Вам, Миколо Степановичу, і невтомної праці на творчій ниві.



 


РЕТРО-ВИСТАВКА ЯЛИНКОВИХ ПРИКРАС «НОСТАЛЬГІЯ ЗА ДИТИНСТВОМ»

Друк PDF

Олена ГАСЬКЕВИЧ,

науковий працівник музею Юліуша Словацького

Прикраси на цій ялинці свідчать не про вкрай скромні можливості нашого музею. Це ялинка-ностальгія. Ностальгія за дитинством, коли новорічне дійство було сповнене таємничості, чогось невідомо-прекрасного, трепетного очікування дива.

Багато кременецьких родин відгукнулися на наше прохання і принесли сюди прикраси, які давно вже стали реліквіями. Найстарші із них (напр. ажурна дротяна кулька), бережуть память про ще довоєнні часи. У 40-ві роки, коли не вистачало найнеобхіднішого, люди все ж намагалися прикрасити новорічне деревце.

Зазвичай це були виготовлені і з вати, (грибок) пап’є –маше (сніговик)та кольорового картону фігурки звірів, овочі та фрукти а також неодмінно, загорнуті у фольгу горішки, червонобокі яблучка та цукерки. Усі кому за… пам’ятають, такі шикарні тоді, скляні іграшки із радянською символікою: ракети, космонавти, хрущовські кукурудзи, а також зовсім безідейні кульки, бурульки, жолуді, сонечка, казкові персонажі. На цій ялинці кожен може знайти свою улюблену в дитинстві прикрасу, і память віднесе нас туди, де нам так затишно й безпечно, де батьки вічно молоді, де збуваються мрії…



ЧАРІВНІ ПЕНЗЛІ ХУДОЖНИЦІ ГАННИ БІЛЕЦЬКОЇ

Друк PDF

Наталя  ПЕРЕСКОКОВА, 

науковий співробітник музею Юліуша Словацького

          Жовтневої пори осіння палітра у розквіті яскравих кольорів. На ній буяє різнобарв’я фарб різноманітних відтінків і тонів. Приблизно така ж феєрія красок осяяла виставковий зал музею Словацького, де 20 жовтня була запрезентована виставка художніх робіт Ганни Юріївни Білецької. Ця живописець-педагог – наша землячка, народилася у Кременці, де серед розкішної західноукраїнської природи росла і вбирала в себе усілякі різноманітні її часточки, які зберегла у куточках своєї душі, а потім, з часом, виплекала на художніх полотнах. 

DSC09815

           Починала здобувати освіту мисткиня у рідному місті Кременці (педагогічне училище, відділ праці в 1974-78 роках), далі підвищувала майстерність в Одесі (педінститут ім. К. Ушинського, нині Південноукраїнський університет художньо-графічний факультет в 1978-83 роках), там же згодом закінчила аспірантуру (в 2000-2004 роках). Оскільки Ганна Юріївна дуже любила спілкуватися з дітьми, навчати їх відтворювати на папері прекрасний світ, що оточує звідусіль, то ж почала працювати у школі вчителем праці та креслення і образотворчого мистецтва. Спочатку в Бучачі Тернопільської області, а згодом у Кременці, в ЗОШ №4 ( в 1983-1993 роках). До речі, я була однією з її учениць, яка з легкої руки учительки почала займатись образотворчим мистецтвом як справжнім життєвим захопленням. Саме Анна Юріївна, розгледівши художні зародки в непомітній п’ятикласниці, направила займатись цим мистецтвом у будинок культури, де багато років поспіль я відвідувала художню студію, яку очолював прекрасний педагог-художник Ярослав Іванович Дзюба. Які чудові і натхненні були ті роки! З пензлями і фарбами я не розлучаюсь і досі.

        Згодом педагогічний досвід та вміння у Ганни Юріївни зріс, укріпився в силі і вона почала викладати мистецтво у педагогічному коледжі ім. Тараса Шевченка (1993-2004 рр), де очолювала кафедру образотворчого мистецтва. За примхою долі молода мисткиня їде працювати до Італії (2004-2010 рр), де займається станковим та монументальним живописом, іконописом. Малює прекрасні пейзажі та ряд портретів на замовлення, які користуються великим попитом. Не дарма численні її роботи прикрашають виставкові зали та приватні колекції міст Італії, Німеччини, Чехії, Польщі, Конго, Росії, Латвії, Швейцарії, України. 

          На відкритті виставки у музеї Словацького були присутні представники двох мистецьких гуртів нашого міста – «Гладущик» та «Палітра»: Богдан Романюк, Ніл Зварунчик, Володимир Стецюк, Тетяна Балбус, Олександра Панфілова; колеги по викладацькій діяльності: Олександр Соловей, Катерина Єрусалимець, а також дочка, однокласниця, невістка та інші знайомі і рідні люди. Усі вітали художницю, бажали натхнення, нових творчих здобутків. На жаль, представлені на виставці роботи, – досить невеликий арсенал надбання автора. Велика кількість її робіт зараз знаходиться у Києві на виставці в бібліотеці. Але із того, що виставлено в Кременці, в музеї Словацького, навіть незнайомий із Білецькою споглядач може впевнитись у високому майстерному рівні художниці. 

      З першого погляду поглинає панорама Кременця – «Рідне місто», де у великому форматі змальований вид з гори Воловиці. Детально і скрупульозно вимальоване кожне дерево, кущ, стежинка, архітектурні споруди ліцею, Миколаївського собору. Відгомін цієї теми знаходить своє втілення у картинах «Костел», «На замкові горі», «Весела вуличка», «Сонячний день» - де прекрасно переданий настрій, вдало дібрані кольори. Довго зберігаються враження від проміння, яке впевнено проривається крізь кудлату хмару і заливає теплом та світлом долину міста; ніжні голівки мальв, які ніби заглядають в очі глядачеві, посміхаючись; весела гама яскравості однієї із вуличок Кременця, яка коронована Замковою горою, та багато іншого. Це потрібно усе бачити особисто, щоб почерпнути ковток гарного настрою. А ще відчуєте гордість за наш Кременець, який у своїй красі не поступається ні величній Венеції, ні древній Касерті, бо він живописний, мальовничий і самий рідний.

 


ТВОРЧІСТЬ ГЕОРГІЯ КОСМІАДІ. ВІДЛУННЯ «СРІБНОГО ВІКУ»

Друк PDF

Олена ГАСЬКЕВИЧ,  

науковий працівник музею Юліуша Словацького

01231Виставка праць художника Георгія Косміаді стала значною подією у виставковій діяльності музею Юліуша Словацького. Адже силою історичних перепетій постать цього митця європейського рівня випала із контексту мистецтва ХХ століття, а його творчість майже не відома в Україні. Лише  тепер його роботи стали доступними і українським поціновувачам прекрасного.  Художні твори Георгія  Косміаді, що протягом двох місяців експонувалися в Кременці, є надбанням Рівненського обласного краєзнавчого музею. Відкриття виставки з участю її куратора, завідуючої методичним відділом Людмили Шлапак та колективу цього музею пройшло у теплій камерній обстановці. Серед присутніх слід виділити і учасників міжнародного художнього пленеру, що проходив на базі Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту – художників  із Франції, Словаччини, Польщі.

Георгій Косміаді (1886-1967) – російський грек, що народився в Нальчику, здобув  освіту у Тифлісі і Баку, навчався живопису у художника Валентина Сєрова в Москві,  24 роки свого життя провів у сусідньому з нами Рівному, залишивши по собі добру память як архітектор, художник і педагог. 1917-1939 роки, проведені на Волині, стали періодом надзвичайно плідної і багатогранної праці. Можна лише дивуватись, як багато  встигала робити ця унікальна людина. Георг Косміаді викладав образотворче мистецтво в українській, польській, російській, єврейській гімназіях міста.

  

Талановитий педагог, він зумів згуртувати навколо себе здібну молодь. Його учні неодноразово брали участь у виставках в Рівному, Луцьку, Варшаві та Кракові. Справжнім тріумфом педагога-новатора стала Всесвітня виставка дитячих робіт у Парижі 1937 р, де було представлено 67 робіт його учнів. Як зазначала дочка митця Надія Георгіївна, бачити і відчувати мистецтво він вчив не лише на уроках малювання. Під його керівництвом діти грали різноманітні ролі в любительських спspan style=ектаклях,  до яких сам часто писав сценарії та виконував декорації, він організовував вечори поезії, ходив із вихованцями у пленери. Все це педагог родив абсолютно безкоштовно. Георгій Косміаді заявив про себе в Рівному  як талановитий архітектор. На жаль, майже всі запроектовані ним будинки були знищені під час війни, залишився лише один, на вулиці Дворецькій, де міститься станція юних техніків. Та передусім Георгій  Косміаді  проявлявся як художник. Він писав пейзажі, фігури, натюрморти, в яких відчувається творчо переосмислений  вплив російського модерну та сецесії. Працював у техніках станкового живопису, темпери та монотипії. Мистецтвознавці відмічають характерну його творам незавершеність, етюдність, наче автор запрошує глядача до співпраці, пропонує самому домислити образ.  У них  - відлуння «срібного віку», світла, позитивна печаль за минулим, щемна ностальгія і особлива музичність.  У Москві Георгій Косміаді познайомився з Рахманіновим, згодом художник завжди  поєднував  виставки своїх робіт з музичним супроводом, де звучали твори Сергія Рахманінова. Цикл сакральних робіт художника  розкриває  його як глибо віруючу, православну людину.

Друга світова війна, перекроївши карту Європи, перекроїли долі мільйонів людей, в 1939 році Волинь увійшла до складу СРСР. Георгій Косміаді потомок одеських судновласників, царський офіцер та польський професор автоматично ставав «ворогом народу», тому змушений був емігрувати в Гамбург, до родичів дружини. Решту свого життя він провів закордоном. Там здобув міжнародне визнання, неодноразово презентуючи своє мистецтво в галереях і виставкових  залах  ФРГ. Як згадує його дочка, у Німеччині  Георгій Косміаді не малював у пленері. Він творив по памяті. В його полотнах оживали спогади минулого: золоті куполи московських церков, поліські пейзажі, храми, жіночі постаті. Всього Георгій Косміаді написав більше 400 робіт, брав участь у 60 виставках. Художник вірив, що призначення мистецтва – обєднувати людей незалежно від того, яку культуру, мову чи релігію вони представляють. Сам Георгій Косміаді  - зразок полікультурності та інтернаціональності. Однак спогади про Волинь породжували у нього світлу ностальгію. Тут народилися його діти, тут він реалізувався як педагог. Як згадує його дочка, вийшовши на вулицю Рівного , батько майже  весь час був без головного убору, бо постійно з кимсь вітався, за   довоєнною звичкою, знімаючи капелюха. Тому і мріяв, щоб його роботи та творчий доробок його учнів повернулися до Рівного. Це й зробила його донька Надія  Георгіївна Косміаді, яка протягом 1992-2006 років передала мистецьку спадщину свого батька народному музею історії Рівненщини української гімназії та Рівненському обласному краєзнавчому музею.

Невелика, камерна виставка праць Геогрія Косміаді у музеї Юліуша Словацького, наближає постать митця у всій його багатогранності. Тут і 18 робіт самого митця, і малюнки його учнів, оригінальні фотографії та документи, що ілюструють життєвий і творчий шлях митця.

Завдяки дирекції Рівненського обласного краєзнавчого музею з  роботами Георгія Косміаді змогли ознайомитися й кременчани. Та й не лише кременчани, адже музей Юліуша Словацького приваблює туристів із всієї України, Польщі та далекого зарубіжжя. Завідуюча методичним відділом Рівненського обласного краєзнавчого музею Людмила Шлапак стала учасницею традиційного «Діалогу двох культур», що кожного року проводиться на базі музею Юліуша Словацького.  ЇЇ  реферат «Волинський період життя худолжника Георгія Косміаді» буде опублікований у підсумковому річнику з одноіменною назвою.



 

СИМФОНІЯ ДВОХ ПЕНЗЛІВ

Друк PDF

Людмила ОХОЦЬКА, 

науковий працівник музею Ю. Словацького

2 1

У музеїЮліуша Словацького діє виставка живопису двох молодих авторів - Дмитра Синенького та Олени Тимків.

Саме в нашому закладі відбулося творче хрещення обдарованого подружжя. Адже це перша в їхньspan style=span style=font-size: 14pt; font-family: font-family: ому житті персональна виставка, відкриття якої зібрало чимало небайдужих кременчан, викладачів Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка, представників Кременецького краєзнавчого музею, художніх гуртів «Палітра» і «Гладущик» та багатьох інших. 

Художникам приємно було почути вітання та позитивні оцінки від відомого тернопільського митця, викладача Кременецького інституту Ярослава Омеляна, який схвально відгукнувся про тематику виставлених робіт – пейзажів, що поетично відображають мальовничі куточки Кременця і околиць в різні пори доби й року та натюрмортів, від яких віє свіжістю місцевих квітів.  

Ніл Зварунчик, художник із творчого гурту «Гладущик», відзначив насиченість представлених робіт, їх свіжість, молодість та енергійність, що зуміли вдихнути в них автори, а також підкреслив нову для Кременця, одеську художню школу, вплив якої відчувається в картинах. Треба зазначити, що Дмитро, кременчанин, випускник Кременецького педагогічного коледжу ім. Т.Г. Шевченка, пізніше Рівненського Державного університету, закінчив магістратуру й аспірантуру Одеського Національного Університету ім. К.Д. Ушинського. Саме в Одесі в університеті відбулося його знайомство з Оленою. Нещодавно вони приїхали в Кременець, в який Олена відразу закохалася, побачивши мальовничі вулички, будинки, природу, вдихнувши його повітря. У творчого подружжя були спільні викладачі – народні художники та члени Спілки художників України – виняткові митці в світі мистецтва: Ольга Токарєва, Наталія Лоза, Світлана Крижевська. Проте, своєю наставницею, людиною, що має великий вплив на їх художній стиль, вважають свою колишню одногрупницю, нині викладачку Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова – Ірину Гусюк. Її роботи експонувалися в Одесі, Києві, Лондоні. Тож Ніл Зварунчик і звернув увагу присутніх на певну, притаманну місцевим художникам, стриманість почуттів у полотнах, якої немає в картинах Дмитра і Олени. На думку митця, сам Кременець, його краєвиди, атмосфера впливають на стиль талановитих людей, які тут живуть триваліший час та творять, тому художник виразив зацікавленість наступною виставкою обдарованого подружжя. 

02

   01 

Окрім того, що автори живопису, з радістю допомагають один одному, віддаючи художнім полотнам світлу і рідкісну гармонію своїх натхненних сердець, вони ще й трудяться на педагогічній ниві. Олена викладає в Одеському автодорожньому технікумі, а тепер також вчить малювати у Кременецькій школі мистецтв ім. Вериківського, мріє стати членом Спілки художників України. Дмитро працює викладачем образотворчого мистецтва у Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка, пише кандидатську дисертацію, займається дослідженням психологічних особливостей динаміки сприймання художніх образів студентами образотворчих спеціальностей. 

 Звичайно, відкриття виставки Дмитра та Олени було б неповним без участі у ньому колег по роботі і просто – близьких людей. Привітати прийшли: члени художнього гурту «Палітра» Тетяна Балбус, Олександра Панфілова, директор краєзнавчого музею Ольга Данилюк і науковий працівник Тетяна Новицька, викладачі інституту – Олександр Соловей та Ігор Гаврищак, кременчанин Олексій Єрусалимець і багато інших. Та, мабуть, найдорожчим вітанням для них було щире материнське слово від доброго і давнього друга їхньої родини Лариси Гнатівни Гіпської.

 

 Перед ними, молодими викладачами, художниками й батьками двох чарівних діток, попереду нові етапи самовдосконалення, творчі злети, цікаві ідеї та їх втілення в життя. Віримо, що все це здійсненне. Адже Олена й Дмитро відчувають, здається, одне одного без слів, випромінюють радісний спокій та позитив, вміють і хочуть творити разом. Представлені ними роботи настільки світлі та ліричні, що змушують забути про поганий настрій, дарують почуття гармонії, внутрішнього спокою. Отож, запрошуємо кременчан та гостей міста в музей Юліуша Словацького для особистого спілкування із світом прекрасного, подарованого цими молодими людьми.

 


 

МИСТЕЦТВО ЖИТИ НА ЗЕМЛІ

Друк PDF

Наталя ПЕРЕСКОКОВА

    6412 червня у приміщенні музею Юліуша Словацького відбулося відкриття чергової виставки художніх полотен добре знаного у нашому місті, в Україні і вже відомого у США художника Миколи Мамчура та членів його мистецького гурту «Художники без майстерень», які дебютували своїми оригінальним роботами. А саме: Бологової Ольги  (уродженки міста Володимир, що в Росії), тернополян: Андрія Коваля, Оксани Дуденчук, Віктора Буковського. Їхні твори внесли свіжу хвилю думок, радощів, сяйво насичених кольорів, сплеск емоцій в наше повсякденне одноманіття. Роботи, котрі заставляють замислитись над нашим життям, викликають хвилювання. Мабуть, саме тому у виставковій залі панує серед відвідувачів жваве обговорення побаченого, подив від своєрідності засобів передачі реалій, чи надуманих сюжетів, породжених філософським сприйняттям світу.

Художники без майстерень» – обєднання, що виникло в грудні 2010 року в місті Тернополі, має на меті згуртувати творчих людей різних напрямків, віку, національностей в одну дружну общину, – так планує автор ідеї і духовний наставник гурту Микола Мамчур. Він вважає, що головна задача мистецтва – «об’єднувати людей, стирати відчуття самотності, дарувати їм радість, щастя, надію. Воно є балансом емоцій, притулком для людської душі, де вона шукає порятунку і підтримки». Саме ця ідея і обєднала таких різних за жанрами, стилями передачі молодих виконавців. З юнацькою безпосередністю вони звертають увагу на такі «дрібнички» у нашому житті, які мало хто помічає: бездрик, метелик, павучок, квітка (роботи Віктора Буковського). У наближеному вигляді вони набувають дивовижної краси, привабливої своєрідності, складається враження, що споглядач ніби одягає окуляри і під їх збільшувальним склом милується божими творіннями. Стає зрозуміло, що автор не боїться «бути щирим, відвертим, готовим показати людям свій внутрішній світ, впустити їх туди, бути вільним…»

З акварелями Оксани Дученчук ми вже знайомі з попередньої виставки Миколи Мамчура в музеї Словацького. Нині авторка представила графічні пейзажі. Назви до них досить поетичні: «ворота в туман», «сnbsp;span style=font-size: 14pt;/spanмиренність і лицарство», «тінь кохання»…Виконані у чорно-білих тонах, художні роботи вражають своєю трьохвимірністю. Не йметься віри в те, що простий олівець в умілих руках може так тонко передати шелест дощових потоків, кружляння дрібних сніжинок, запах передвесняного лісу після зливи, клуботання згустків туману на світанку між лісовими деревами, осліплююче сонячне проміння, навіть тепло від дотиків закоханої пари, яку видно лише у відбитку тіні на дворовій бруківці….З часом переконуємось, що Оксана, душа якої по вінця наповнена любов’ю, дійсно малює (як говорить сама) «не просто побачене, а свої відчуття та враження від причетності до цього світу». Ще одне цікаве захоплення у дівчини-майстрині – ганчір’яні ляльки, які виготовляє власноруч (прохання не плутати з мотанками вуду!). Як приклад такого роду творчості – подарунок нашому музею довгоногої білявої красуні у картатому платтячку з такою ж парасолькою.

Юний художник Андрій Коваль, котрий «p style=єднання, що виникло в грудні 2010 року в місті Тернополі, має на меті згуртувати творчих людей різних напрямків, віку, національностей в одну дружну общину, – так планує автор ідеї і духовний наставник гурту Микола Мамчур. Він вважає, що головна задача мистецтва – «об’єднувати людей, стирати відчуття самотності, дарувати їм радість, щастя, надію. Воно є балансом емоцій, притулком для людської душі, де вона шукає порятунку і підтримки». Саме ця ідея і обнародився, живе, сприймає, пробує творити та пізнавати» був представлений лише однією роботою, проте якою! Виконаний в техніці «папір, вугілля» портрет відомого кременчанина – художника, поета, краєзнавця Івана Демяновича Гарасевича у всіх глядачів викликав схвальні відгуки. Майстерно, тонко, вдало. Сподіваємося, що з іншими своїми роботами Андрій нас невдовзі познайомить.

Ну, звісно, художні твори метра живопису самого Миколи Мамчура привертали до себе увагу не лише різнобарвям кольорів, довершеністю побудови зображення, а й філософським підгрунтям.Виставлені роботи можна умовно поділити на такі підгрупи: політичні, козацькі , лицарські, релігійні, побутові. Кожна категорія несе у собі роздуми автора: «що з нами відбувається, куди ми рухаємось?» Це якраз те, що досліджує кожен митець, а художник при цьому має можливість писати свої дослідження мовою живопису, малюнку, скульптури чи музики…» Чи словом, як і зробив автор у власній книзі «Северин». До речі, це своє видання він презентував на відкритті даної виставки у музеї Словацького.

У художніх полотнах пана Мамчура досить багато символіки, яка, можливо, не кожному зрозуміла з першого погляду. Так наприклад, у численних зображеннях королів, вкладено символ не влади, а мудрості; у відтвореннях янголів – надію на спасіння людства, яке впевнено котиться у прірву; в підлозі храму, що має вигляд шахової дошки – наше щоденне буття, що послідовно чергується із чорних та білих днів-клітинок… Цікаві роздуми митця над «політичним ляльковим театром» сьогодення, у якому державні руки смикають людей-маріонеток за тонкі невидимі ниточки, завдяки чому ті рухаються, проголошують з трибуни-балкону промови для народу, а той терпляче тримає пихатих політичних та військових тиранів на власних могутніх титанових плечах… Скептична також алегорія державних рук, що за іграшки тримають у своїх долонях голови чиновників, які насправді являються мізерними карточними фігурами – шістками, сімками, валетами. В любу хвилину ці долоні можуть розчавити їх на друзки… Дивують метаморфози чиновника із папкою, який в душі мріє стати вільним королем, бачить у небі золотого фенікса… Козацька тема особисто мене зачепила картиною шаленого бою, де ніби чується дзвін металу шабель. На задньому плані січі – широко відкриті очі, наповнені жахом, в яких застигла смерть вершника, що тримав малиновий стяг….

У багатьох картинах художника присутня наша гора Бона із руїнами старої фортеці, підсвічена місячним сяйвом. Вона дійсно, мов привид возвеличується над містом. На її фоні відбуваються і битви, і дуелі, і військові походи. Це говорить про явний інтерес Миколи Мамчура до нашого історичного минулого. І не з проста – родом він походить з Кременця, саме тут він часто літав на містом у далеких дитячих снах чи в мріях.

Якщо роботи митця пробуджують до роздумів, до дискусій – безсумнівно вони зачепили глядачів «за живе». Так і нинішнє відкриття виставки «художників без майстерень» видалося незвичним. Після спокійного обміну враженнями від картин, побажань натхнення та росту в творчості, присутні перейшли на громадські бесіди, відстоювання політичної позиції, зауваження до благоустрою міст Тернополя та Кременця, глобальних екологічних питань, що стосуються усієї України. Серед виступаючих були працівники музею Тамара Сеніна, Оксана Зуб, а також – активісти Народного Руху Богдан Георгійович та Валентина Олександрівна Кульчинські, викладач медичного училища, поетеса, громадський діяч Ольга Біркова, відомий художник Ніл Григорович Зварунчик, приватний підприємець Наталя Іванівна Петраніч, лікар-кардіолог Алла Юр’ївна Холодило, викладач Кременецького ліцею Тетяна Миколаївна Мельник, медичний працівник Ірина Божко та інші. Тішило те, що жителі наших міст не байдужі до сьогоднішньої політичної та суспільної ситуації в країні, і те, що мистецтво знайшло такий живий відгук у їх серцях. Отже, думка ініціатора відкритої у музеї Юліуша Словацького виставки «ми сильні, коли ми разом, коли нас багато» – знайшла своє реальне підтвердження. Бажаємо гурту і надалі тішити нас своїми глибоко життєвими, психологічно-колоритними полотнами.


МАЛЯРСТВО ВОЛОДИМИРА СТЕЦЮКА

Друк PDF

Оксана ЗУБ,

    Таку назву має персональна виставка кременецького художника, що відкрилася в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького.

Володимир Стецюк – уродженець Кременеччини, випускник Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша, працівник музею Юліуша Словацького.   Він - активний учасник мистецького життя Кременця, керівник художнього гурту «Гладущик», добре знаного у нашому місті та за його межами.

Виставка стала своєрідним дарунком кременчанам до Дня міста. Полотнами, представленими тут, автор ще раз засвідчує свою любов до нього.

Творча манера Володимира Стецюка поєднує точність у зображенні архітектурних мотивів з художньою імпровізацією, досконалістькомпозиціїзособливоюколористичністюрішень, влучністю і виразністю урозкриттітеми.

Як художник, Володимир Стецюк виражає себе врізних жанрах: упейзажі, портреті, натюрморті. Одним із аспектів творчого життя автора є майстерне володіння графічними видами мистецтва, створення графічних циклів та серій. Він також часто звертається до історичної та релігійної тематики.

Серед творів самобутнього кременецького митця, що здобули визнання художньої критики та поціновувачів його творчості, такі полотна, на виставціекспоновані: «Канікули Словацького», «Древній град», «Руїни фортеці», «Будинки-близнюки», «Галицько-Волинський літопис», «Король Данило Галицький», «Ангел-хранитель», «Богоявлення господнє» та інші.

Його художні роботи демонструвалися на виставках в різних містах України та Польщі.


БАРВИСТІ ВІНОЧКИ – ТЕПЛИЙ ПОДИХ ВЕСНИ. ІЗ ВИСТАВКИ ОЛЕСІ ТОКАРСЬКОЇ

Друк PDF

Тамара СЕНІНА


    Весна стала для літературно-меморіального музею Юліуша Словацького та його відвідувачів днями особливого відчуття свята. Виставковий зал був заповнений різнобарв'ям українських віночків, які віддавна вважалися народними символами України поряд із вишитим рушником, червоною калиною, вербою, липою, мальвою, чорнобривцями, державною символікою.

Їх автор – Олеся Токарська, яка народилася і проживає нині в селищі Клавдієво, на Київщині, хоч значна частина її життя пройшла в Кременці. Тут минуло дитинство, закінчила школу, звідси вийшла у широкий світ, який підкорив її, дав наснагу для творчості і знову й знову повертає в місто, обрамлене горами і лісами, оповите особливою природною довершеністю. Тут розквітала юність і народжувалося справжнє відчуття краси…Склалося так, що саме в Кременці, в музеї Юліуша Словацького, вперше в її житті відбуваються презентації її персональних виставок. Першою серед них була виставка писанок… 

Злегкої руки музею цими писанками милувалися украєзнавчих та художніх музеях Рівного, Луцька, Тернополя, Коломиї, навиставках у Києві: в Національній спілці майстрів народного мистецтва України, в Українському домі, в Експоцентрі. Колекція писанок їздила до Вашингтону, Оушенсайду (Каліфорнія), Санта-Фе (Нью–Мексико), Де Мойну, Ньютона (Айова), демонструвалася у німецькому місті Вуперталь, мала успіх на виставці у Франції – в містах Мец (Лоренія) та Манд (Лозер).

Цього ж разу у музеї Словацького вперше в її творчій долі відбулася презентація виготовлених нею українських віночків. Їх, різних видів, майстриня передала на виставку майже сотню. Віночки Олесі Токарської викликають зацікавлення у Верховній Раді та Адміністрації Президента України, користуються успіхом серед дівчат, школярів, студентської молоді, створюють по-справжньому весняний настрій…

То ж бажаємо пані Олесі і надалі сміливих кроків у творчості, що так талановито збагачує українське мистецтво. До нових виставок і їх презентацій!


МАКРО-ПОГЛЯД В ОБ’ЄКТИВІ «ПОЗИТИВУ»

Друк PDF

Тамара СЕНІНА,


    В останню неділю року у музеї Юліуша Словацького відбулося відкриття виставки «Макро-погляд» творчого об’єднання фотолюбителів «Позитив», що уже кілька років діє в Кременці під керівництвом Віталія Чумакевича.

Вийшла свого роду фотогалерея, що представляє макрофотографії із найнесподіванішими сюжетами. Кожна з них діє притягальною силою, бо мимоволі відкриваєш для себе світ заново, який ти уже, здавалося б, сотні разів бачив. Відзняті великим планом і з близької відстані квіти, пелюстки, листя, стебла, роса, сонячні промені, всілякі комашки, осибджоли, мухи, джмелі, метелики, жучки, коники-стрибунці, гусениці, ящірки, ягоди розкривають перед тобою красу ще одного життя, у яке ти зі своєї «велетенської» висоти навряд чи проникнеш поглядом. Саме так, – щоб побачити дивовижні деталі природи, яких не видно неозброєним оком, і неможливо побачити на звичайній фотографії.

Тож хочеться привітати усіх авторів цих макрофотографій – кременецьких фотолюбителів різних професій і віку, що входять до цього об’єднання, із професійним освоєнням такого захоплюючого жанру творчої фотографії, де художній замисел кожного з них так чудово переплівся із красою живої і, все ж, такої загадкової земної природи. Водночас – побажати успішних і частих презентацій «Позитиву» далеко за межами рідного Кременця.