UkrainianPolishRussian

РОМАН ЛУБКІВСЬКИЙ. ВІН БУВ ІЗ НАМИ ДО КІНЦЯ СВОЇХ ДНІВ…

Drukuj PDF

Тамара СЕНІНА,

директор обласного музею Юліуша Словацького в м. Кременці

 

 

      lubkivskiy 23 жовтня 2015 року відійшов у вічність Роман ЛУБКІВСЬКИЙ –видатний український письменник, поет, перекладач, публіцист, державний і громадський діяч,  один із найактивніших учасників міжнародних українсько-польських літературних зустрічей “Діалог двох культур”, що, починаючи від 2005 року, безперервно проходять у Кременці. Тож майже завжди перші вересневі дні він проводив у  музеї Юліуша Словацького. Вшановуючи з науковцями, письменниками, музейниками України та Польщі дні народження поета-романтика, чи то річниці інших визначних українських і польських постатей, пам’ятні події і дати обох держав, саме тут він мав перекрасну нагоду для своїх промов, аби словом сприяти налагодженню миру в міжлюдських і міжнародних відносинах. Опирався тільки на позитивний духовний досвід, на взаємоповагу, розуміння і взаємну підтримку між представниками наших народів, які задля зміцнення безпеки в Європі, ведуть мирну політику.

     Завдячуючи таким зустрічам, Роман Лубківський надихав присутніх на активну і плідну творчу співпрацю. У садибі Словацьких, в гостинному салоні музею, у читальному залі колишньої вищої Волинської гімназії, тепер Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка його виступи слухала чисельна кількість учнівської та студентської молоді, видатних науковців, дослідників, письменників і літераторів, музейників та інших представників наукових кіл України, Польщі, Великобританії, Франції, Австрії, Швейцарії, Греції, Молдови, Білорусі. І кожного разу вони нікого не залишали байдужими. Слово видатного поета було палким, справедливим, іноді — полемічним, завдяки чому встановлювався живий зв'язок з аудиторією. Таке спілкування залишало після себе потужну енергетику, особливий дух творчої, думаючої людини, поважної постаті, котра уособлювала в собі душу стражденного і протестуючого українського народу. Відомий своєю активною громадянською позицією, будучи талановитим наставником, Роман Лубківський надихав нас, організаторів та учасників «Діалогу двох культур», своїми ідеями та мудрими порадами на наступні зустрічі.

      В дні літературно-мистецьких форумів у Кременці відбувалися презентації його творчих надбань. Саме тут, у музеї Юліуша Словацького, учасники «Діалогу» першими познайомилися з книгами, упорядкованими Романом Лубківським: «Юліуш Словацький. Срібний міф України», «Юліуш Словацький. Зібрання творів» у двох томах, а також – з «Кобзарем» у польських перекладах, що були видані Львівським видавництвом «Світ» у 2005, 2011, 2012, 2014  роках на честь вшанування ювілейних річниць з дня народження Юліуша Словацького і Тараса Шевченка. Наукові статті Романа Мар’яновича щороку, після проведених у Кременці українсько-польських форумів, друкувалися в збірниках «Діалог двох культур».

      За особливу активність поета, його участь у сприянні проведення «Діалогу двох культур» дирекція і колектив обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького весною 2015 року ініціювали присвоєння Роману Лубківському звання Почесного громадянина міста Кременця. Ця подія була реалізована  за сприяння Кременецької міської ради 4 вересня того ж року у родинній садибі Словацьких, в день відкриття міжнародного українсько-польського літературно-мистецького форуму. Поет озвучив перед присутніми усю свою відповідальність за це звання і – плани на майбутнє щодо свого внеску в культурний розвиток Кременця.

       Однак, серце, що раптово зупинилося, обірвало всі його плани. Найбільшим бажанням було відкрити літературний музей у Кременці, з яким був пов’язаний віддавна.  Кременець пам'ятав Романа Лубківського молодим і струнким, сповненим сил та великих надій на майбутнє. Сюди приїжджав у 70-их, 80-их, 90-их роках в числі видатних письменників України, Польщі, Литви, Росії, Білорусії, з нагоди відзначень ювілейних дат народження і смерті Юліуша Словацького. Навідувався в Кременець і за покликом душі, щоб, наприклад, походити вулицями міста, відвідати літературно-меморіальний зал, присвячений польському поету у краєзнавчому музеї... На той час, після закінчення філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка, і – трохи пізніше, Роман Лубківський працював у видавництві «Каменяр», був заступником головного редактора журналу «Жовтень», очолював Львівську організацію Спілки письменників України, займався творчою і перекладацькою діяльністю. Приїжджав у Кременець не раз, і кожного разу все з більшим занепокоєнням говорив про П’ятницьке кладовище – історичну пам’ятку національно-визвольної боротьби українського народу, датовану ХVІІ-им століттям. Вболівав за його упорядкування та прокладання до нього дороги для туристів. З цієї причини не раз телефонував у музей Словацького, зустрічався з керівництвом міста, району, області. З найкращими почуттями і думками прагнув, щоб цей історичний об’єкт став і для учасників «Діалогу» місцем роздумів про минуле і майбутнє  обох народів. Радів, що взаєморозуміння, добросусідські відносини і приязні стосунки між українцями та поляками з кожним роком міцніють.

        Як завжди, Роман Мар’янович мав намір озвучити свої рекомендації, щодо проведення чергового «Діалогу двох культур» на наступний 2016 рік. Не судилося.  Його плани, як і багато іншого, залишилися в таємниці. Ми ж повинні цінувати те, що видатний український поет,  навдивовижу віддана своїй справі творча людина, зробив для цих українсько-польських зустрічей чимало добрих справ, що останні десять років ми були нерозривно з ним, і саме ми стали свідками творення його власної  біографії – стислого часопису літературного життя України ХХ – початку ХХІ століття. У 2006 році у видавництві «Український письменник», що в Києві, Роман Лубківський видав «Громове дерево. Вибрані твори» на 525 сторінок, із вступною статтею Дмитра Павличка, під редакторством Володимира Коломіця. У 2012 році  світ побачив двотомник його інших вибраних творів за упорядкуванням  редактора М. П. Зяблюк, із вступною статтею Л. Б. Тарнашинської «Зачудований світом». Місцем народження книг стало видавництво «Українська енциклопедія імені М. П. Бажана» в Києві.

                  Дмитро Павличко, класик української літератури, сказав якось: «Поетична творчість Романа Лубківського – досі не розкрите, навіть приблизно не розгадане й належно не оцінене явище української літератури. За радянських часів критика недобачала цього поета. Він не виділявся римованою публіцистикою на честь тоталітарного режиму, його поезія вібрувала, наче камертон душі протестного покоління шістдесятників».

Роман Лубківський увійшов в історію української літератури як автор майже 30 збірок поезій, окремих книг про Тараса Шевченка, Святослава Гординського, Маркіяна Шашкевича, Дмитра Павличка, інших письменників, як знавець багатьох мов та перекладач із польської творів Юліуша Словацького, Марека Вавжкевича, з чеської – Йозефа-Вацлава Фріча, сербської – Десанки Максимович, з білоруської – Янки Купали, Максима Богдановича…, як один із найкращих у світі українських популяризаторів слов’янської літератури і своєї, вітчизняної, серед них.

     У 1977 році за перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури Лубківському було присвоєно звання заслуженого діяча культури Польщі. У 1984 році – за популяризацію чеської літератури, культури словацького народу (1988), за оригінальну та перекладацьку творчість був відзначений премією Витезслава Незвала Чеського літературного фонду, премією Гвєздослава (ЧСФР). Мабуть, саме ці відзнаки і послужили згодом його призначенню на посаду  Надзвичайного і Повноважного Посла України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці у 1992–1993 роках.

      Різними мовами світу перекладена і його поезія: англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською, чеською мовами.

       Важливою була місія Романа Лубківського і як члена виконавчої ради українського відділення ПЕН-клубу – міжнародної неурядової організації, однієї з найстаріших міжнародних письменницьких організацій, що об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів, журналістів та істориків, створеної з метою сприяння дружбі та інтелектуальній співпраці письменників всього світу, боротьби за свободу слова; котра діє як потужна сила в захисті прав письменників, яких садять до в'язниці, а деколи і вбивають за їх погляди.

       Роман Лубківський був прикладом справжнього, невтомного борця за Україну, натхненником багатьох ідей. Адже саме з його ініціативи, як одного з перших депутатів Верховної Ради, у 1991 році була започаткована традиція складання присяги президентами України на вірність державі: поряд з Конституцією, на видатній пам’ятці українського народу – Пересопницькому Євангелії, він, разом із Дмитром Павличком, поклав цю книгу на трибуну перед першим українським президентом…

      Плідна творча і активна громадська діяльність Романа Лубківського відзначена численними урядовими нагородами та преміями. Серед них – орденом «За заслуги» II і III ступенів (2008, 2011). Йому присвоєно звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992), удостоєний літературних премій імені Павла Тичини (1979), імені Максима Рильського (2008), літературної премії ArsTranslationis (Мистецтво перекладу) імені Миколи Лукаша – за переклад з чеської мови драми Вацлава Фріча «Іван Мазепа» (2008).

Як до своєї письменницької діяльності, так і до організації та проведення літературно-мистецьких зустрічей «Діалог двох культур» Роман Лубківський завжди підходив творчо. І не дивно, що саме образ «громового дерева» були його улюбленою метафорою, що саме нею він  означив свої «Вибрані твори» у серії «Шевченківські лауреати».  Існує давня легенда (вірогідність якої підтверджується науково) про те, що карпатські майстри виготовляють трембіти лише з ялини, в яку вдарила блискавка. Завдяки новій енергетиці деревина набуває особливого звучання, себто отримує друге життя – у звучанні, голосі, мелодії..., що цілком співзвучне і з творчістю Романа Лубківського. Тож, без сумніву, що у всі майбутні вересневі дні видатний український поет також буде з нами.

 

 Roman Lubkivskiy. He stayed with us till last days.

 

        State “Roman Lubkivskiy. He stayed with us till last days» (author-Tamara Sienina) devoted to Roman Lubkivskiy (1941-2015) the  greatest Ukranian poet, translator,public and state figure ,the extraordinary and plenipotentiary ambassador of Ukraine in Chech Respublic and Slkvakia in 90-th last century.Honoured citizen of Kremenets since 2015.His poetic works are translated into 9 different languages.

Roman Lubkivskiy was one of the most active participants in Ukranian -Polish art-literature meetings"Dialkgue of two cultures"which are celebrated every September since 2005 in Yulius Slovatski museum in Kremenets.

       Here in a birthday of Polish poet-romantic,Roman Lubkivskiy pronounced his speeches on themes of Ukranian-Polish unity.He had repeatedly presentations of some books dedicated to Yulius Slovatski. His books included his own translations of dramas and poetries of Polish poet and also other authors,which are translated into Ukranian language. Lubkivskiy was appropriated in 1977 a rank of Honoured figure in Polish culture for his translating activity and popularization Polish literature in Ukraine.