ОЛЕНА ЛОКАТИР. СВІТ ЛЯЛЬКИ.

Олена ГАСЬКЕВИЧ

 Нещодавно один із залів музею Словацького враз перетворився на кімнату казок. Сюди завітала відома кременецька мисткиня Олена Локатир із своїми донечками – Женею та Мілею а з ними – велика компанія різноманітних авторських ляльок. Ляльки: – принцеси, янголи, замріяні романтичні красуні, дівчатка і хлопчики і в українських строях, ба, навіть дівчина-лисичка – зручно повмощувалися на стильних музейних меблях та столах і, здається добре там себе почувають. 

Це – виставка творчості однієї із найбільш відомих і перспективних майстринь у своїй галузі. Пані Олена – давня приятелька нашого закладу. Два роки тому, на День Валентина, вона презентувала у музеї свій перший майстер-клас. Можна стверджувати, що дебют був вдалим, а за два роки авторка досягла величезних успіхів. Цього разу мисткиня, разом із своїми донечками, демонстрували у музеї майстер-клас із виготовлення великоднього зайчика. Це виріб – 3х1: «лялька¬– заєць– яйце». Заєць, що являє західну символіку Великодних свят, має тулуб у вигляді писанки і миле дитяче обличчя. Виріб досить легкий для виконання.

Пані Олена постійно розвиває свій талант, вміло опановує різноманітні техніки авторської ляльки. А їх є, як ми довідались, чимало… Спочатку це були текстильні роботи, згодом– інтер’єрні і будуарні ляльки. Виявляється майстриня-лялькарка має володіти ще багатьма суміжними професіями. Вона – і дизайнер, і візажист і історик моди, а також – кравчиня і скульптор. Адже пані Олена власноруч ліпить скульптурні обличчя своїх ляльок. Цей процес особливо відповідальний і таємничий. Авторка часом і сама не знає, який вираз обличчя матиме готовий виріб, наче якась невидима сила змушує майбутню ляльку приймати той чи інший образ. Приступати до процесу творчості слід лише із хорошим настроєм та чистими помислами. Інакше – нічого доброго не вийде. Дивлячись на втілені образи, мимоволі дивуєшся, чому більшість із них має замріяно-журливий вигляд, адже сама пані Олена – самореалізована оптимістка, щаслива дружина і мама чотирьох дітей? Авторка пояснює – усі дівчатка-ляльки- чекають на «удочеріння». Коли вони попадуть у люблячі руки – вмить на їх личках з’явиться легенький усміх і вони стануть талісманом для нової «родини». Інтер’єрна лялька – не дитяча іграшка. 

Вона – коштовна прикраса,подруга, член сім’ї та оберіг. Пані Олена розповідає, як творчість змінила її пріоритети, характер, наповнила життя особливим відтінком радості творення, окриленості. 

А людина, наповнена світлом, має чим поділитися із близькими, тому родина схвально ставиться до маминого хобі. Пані Олена нещодавно отримала звання «Народний майстер декоративно-прикладного мистецтва. Художнє моделювання». ЇЇ творчість є логічним продовженням здобутої професії. Мисткиня навчалася на факультеті трудового навчання Кременецького інституту ім. Т. Шевченка. За два останні роки авторка неодноразово презентувала свою творчість у індивідуальних і групових виставках. Незабаром візьме участь у найпрестижнішій в Україні виставці даного напряму мистецтва «Модна лялька» у Києві. Побажаймо ж пані Олені успіхів, постійного розвитку, удосконалення , творчого неспокою, та якнайширшого визнання!

_____________________________________________________________________