МОЩІ БЛАЖЕННОГО ПАПИ ІВАНА ПАВЛА ІІ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШАТЬСЯ В КРЕМЕНЦІ
Тамара СЕНІНА
12червня 2013 року Кременець пережив ще одну хвилюючу подію у своїй історії. Парафія римо-католицького костьолу Св. Станіслава Єпископа і Мученика отримала реліквіарій – мощі першого ступеня — волосся Блаженного Папи Івана Павла ІІ (1920-2005 рр.).
Церемонія внесення мощей відбулася з участю одинадцяти священиків Тернопільського деканату РКЦ, отця Йосипа греко-католицької церкви, що в Кременці. Прекрасним доповненням до усіх дійств, стало читання дітьми поезій, звучання духовного співу під звуки органа у виконанні хорового колективу «Кременецькі барви» та молодіжного ансамблю, що діють при костьолі і польському Товаристві ім. Юліуша Словацького. Присутніми були парафіяни, кременчани, жителі навколишніх сіл району, Шумська та інші шанувальники його Святості.
Розпочалися урочистості Літургією, яку теж відправив Митрополит Мечислав Мокшицький. Виголошена ним проповідь, була переповнена спогадами про Блаженного Папу Івана Павла ІІ, якому він служив самовіддано не один рік. Текст виступу звучав українською мовою і був доступним для всіх католиків та православних присутніх у храмі. Митрополит подякував духовенству та вірним інших парафій і конфесій за участь у спільному вшануванні мощей духовного пастира. Слова вдячності прозвучали і з уст ксьондза Кременецького римо-католицького костьолу Св. Станіслава Владислава Іващака. Важливим моментом його проповіді стало пояснення того, що Римо-католицький костьол Св. Станіслава не випадково став єдиною парафією в Тернопільському деканаті, де судилося знайти місце для зберігання мощей однієї з найвидатніших постатей у світі, мирське ім’я якої – Кароль Войтила.
Адже, від часу спорудження (1842-1857), костьол, пройшовши через всілякі режими та політичні утиски, залишився не ушкодженим і не закритим. Ще донедавна був єдиним діючим римо-католицьким храмом у місті та навколишньому регіоні. У костьолі знаходиться пам’ятник кременчанину, геніальному польському поету Юліушу Словацькому (авторства Вацлава Шимановського), виготовлений у Парижі і перевезений до Кременця у 1909 році з нагоди 100-річчя від дня його народження. То ж ім’я Поета чи найбільше і пов’язане з особою Кароля Войтили. Саме Юліуш Словацький за рік до своєї смерті, у 1848 році, передбачив його прихід на престол слов’янського Папи. Про це він пише у вірші «Довкола розбрат, і Бог б’є нині…»:
Довкола розбрат, і Бог б’є нині в могутній дзвін.
Це трон для папи, для слов’янина готує він.
Як італієць,— той утікати не стане в тінь.
Як Бог, він буде й де меч ступати, бо світ — це тлінь…
Кароля Войтилу, поляка, було обрано Папою Римським 16 жовтня 1978 року на засіданні конклаву в Римі, чим порушено вікову традицію обрання на папський престол пап-італійців. Іван Павло ІІ став першим понтифіком-слов’янином від 1523 року не італійського походження. Ця постать у білому, оперта на вишуканий посох, стала символом добра, найбільшим моральним авторитетом, совістю світу, який нестримно мчав удалину… Жоден із Римських Пап не мав таких можливостей наближення до людей як він.
То ж після урочистого завершення Літургії відбулося урочисте перенесення мощей у відведене для них місце. Відтепер реліквіарій із мощами Блаженного буде розміщений у нижній частині північної вежі римо-католицького костьолу Св. Станіслава, на вівтарі, під його портретом, виконаним польським художником Вєславом Пєхувкою із Олєшніци і матиме назву каплиці Блаженного Папи Івана Павла ІІ. Мощі залишаться тут назавжди і стануть ще однією святинею храму, до якого двері завжди і для всіх будуть відчинені. До цього дня найбільшою святинею костьолу вважали реліквії св. Феліціана, привезені у Кременець з Риму в середині ХVIII століття.
«Будучи людиною нового часу, Кароль Войтила (Папа Римський Іван Павло ІІ) використовував усе, що дала нам техніка ХХ-ХХІ століть. Мобільний зв’язок і супутникове телебачення… Вони були для нього носіями молитов із храмів усієї земної кулі. Телевізійні новини стали відлунням Євангелія, преса, навіть найбільш недоброзичлива до Папи, почала проповідувати Благу Вість. Уже сама поява Івана Павла ІІ віщувала успіх, розтулялися затиснуті в кулак долоні, вороги починали помічати безглуздість того, що роблять. Це відчули на собі всі країни світу. Ця скромна людина розгублено відсмикувала руку, якою вітала натовп, коли її цілували старці й жінки, діти і, навіть, духовні чини Церкви…» (Даріуш Томаш Лєбьода). Кароль Войтила писав прекрасні поезії. Їх чисельну кількість переклав відомий український поет Станіслав Шевченко, який не раз приїжджав до Кременця.
Папа Іван Павло ІІ — перший понтифік, який умів вибачатися. Підрахували, що з моменту обрання Римським Папою Іоанн Павло II вибачався з різних причин приблизно 100 разів. Найперше вибачився перед італійцями за погане володіння їхньою мовою. Перед китайцями вибачався за допущені католицькою церквою помилки часів колоніалізму. Вибачався перед індіанцями та африканцями. Перед юдеями за антисемітизм церкви. У 1992 році публічно вибачався перед покійними Галілео Галілеєм, Джордано Бруно, Савонаролою, Яном Гусом, Мартіном Лютером. У зверненні до жінок щиро каявся у співучасті церкви у їх пригніченні, приніс вибачення за несправедливість і дискримінацію в оплаті праці, кар'єрі і у всьому, що стосується демократичних прав і обов'язків громадян. У 1995 році від імені католицької церкви попросив пробачення за зло, вчинене «братам з інших конфесій». У Києві, відразу ж по приїзді в аеропорт, визнав провину за «помилки, довершені католицькою церквою у далекому і недавньому минулому…». Молився і думав про всіх людей, проникав думками в таємниці існування. Приймав без винятку усіх бажаючих і уділяв їм своє Благословення. Серед таких були під час особистої аудієнції з ним і наші кременчани – парафіяни костьолу св. Станіслава Марія та Антоній Камінські – подружжя, що виховало десятьох дітей…
То ж немає нічого дивного в тому, що і прощання з Папою римським Іваном Павлом II та його похорон у квітні 2005 року стали наймасовішою церемоніальною подією в історії людства… Тіло Івана Павла II було перенесено в грот базиліки (собору) святого Петра. Похований поряд із мощами святого апостола Петра, в капелі Матері Божої.
Людина, пастир, поет, актор… Його реліквії розносяться у найважливіші місця по всьому світі. Відтепер зрозуміло, чому винятком став і наш Кременець…
