Тамара СЕНІНА,

директор музею Юліуша Словацького,

м. Кременець            

                        

     Станіслава Шевченка знаю з вересня 1994 року. Саме тоді він, український поет, журналіст, голова творчого об'єднання поетів Київської організації Національної спілки письменників України, автор та ведучий передач Національної радіокомпанії України, вперше приїхав до Кременця на вшанування пам’яті Юліуша Словацького з нагоди 185-річчя від дня його народження. Знаний в Україні та Польщі оригінальний, тематично розмаїтий поет, лірик, автор 15 поетичних книжок – він вже тоді був одним із найактивніших дослідників та перекладачів польської поезії. На даний час цій справі присвятив понад чверть століття. До цього переліку варто додати й ряд наукових статей на тему життя і творчості Юліуша Словацького, з якими він у різні роки виступав у музеї поета в Кременці, під час міжнародних (українсько-польських) літературно-мистецьких зустрічей «Діалог двох культур», які проходять у закладі з 2005 року.  

     Потяг Станіслава Шевченка до польської поезії яскраво проявився наприкінці 80-років, коли при Спілці письменників України почало працювати Міжнародне польське культурно-освітнє товариство «Білий птах», що пробудило в ньому великий інтерес до перекладу польських віршів. Вже тоді його, ще молодого письменника, стали активно запрошувати на різні поетичні фестивалі та зустрічі до Польщі. З 1990 року брав участь у фестивалях: «Міжнародний поетичний листопад у Познані», «Варшавська осінь поезії», «День поезії під егідою ЮНЕСКО у Варшаві», в інших імпрезах. Вірші Станіслава Шевченка друкувались у польських антологіях, колективних збірниках, періодиці. А, між тим, на початку дев’яностих років він уже цікавився поезією Папи Римського і бажання про її переклад його не покидало. Ці думки посилилися наприкінці 1991 року під час гостювання у Білостоці, за кілька днів до приїзду Івана Павла ІІ в Польщу. Тоді він пережив багато хвилюючих моментів, спостерігаючи за підготовкою поляків до зустрічі із Святійшим Отцем. Пройшло трохи часу і в 1994 році на світ появилася його найперша антологія сучасної польської поезії «Інше прохання» українською мовою. У книгу було вміщено два фрагменти перекладів з поеми Кароля Войтили «Пісня про Бога захованого» і три фрагменти з його поеми «Каменоломня». Ця антологія – своєрідне комп’ютерне видання накладом 50 примірників, що вміщує переклади віршів 23 польських поетів. З багатьма із цих авторів Станіслав Шевченко зустрічався особисто. Антологія відкривається перекладами віршів Яна Твардовського, з яким познайомив польський літературознавець, перекладач і критик Вальдемар Смащ. У книзі подані також переклади віршів Збігнєва Герберта.

       Тут же хочеться представити перекладений Станіславом Шевченком 11 фрагмент з частини І поеми «Пісня про Бога захованого» Кароля Войтили, одного з найдосконаліших творів у поетичному сенсі майбутнього Папи Римського, написаного в молодості під впливом іспанського містика Івана від Хреста:

Обожнюю, сіно духмяне, бо не бачу в тобі

погорди налитого колосу.

Обожнюю сіно духмяне, що тулило в собі

дитину босу.

Обожнюю, дерево сире, бо не чутна нужденна

скарга в опалім листі.

Обожнюю, дерево сире, бо вкрило Йсуса рамена

в галуззях кровистих.

Обожнюю бліде світло хліба-причастя,

де спинену вічність на мить – простежую.

що пливе до нашого причалу

таємною стежкою.

     У передмові до цієї невеличкої антології Вальдемар Смащ писав зокрема: «Перекладач, сам будучи поетом, серед польських віршів вибирав ті, які збагачують, а інколи доповнюють його рідну літературу. Це особливо спостерігається серед віршів метафізичних, чи творів дотичних до найбільш актуальних суспільних процесів....». Тож, коли 1994 року Станіслав Шевченко вперше прибув до Кременця, уже тоді він презентував цю антологію.  

       Ще одним важливим відкриттям, як зазначає Станіслав Шевченко в одному з наступних видань, став для нього вірш Юліуша Словацького «Довкола розбрат і Бог б’є нині…», написаний польським поетом у 1848 році, за рік до своєї смерті. Вже тоді Словацький передбачив прихід слов’янського Папи. У передмові до книги «Кароль Войтила «Людина, пастир, поет» (2001 р.) він ділиться з читачем: «Коли я не тільки прочитав цей твір, а й дізнався про обставини його написання, то вирішив його перекласти… Майже кожна фраза цього вірша-передбачення вочевидь стосується особи Івана Павла ІІ. Юліуш Словацький, який звертався у своїй творчості до іспанської літератури, належав до великих містиків, але в цьому випадку завдяки незвичній переконливості поетичних образів поляки після обрання Кароля Войтили папою католицької Церкви визнали, – пророцтво романтичного поета стало дійсністю. Я переконаний, що іноземці (для українців Юліуш Словацький не іноземець, бо народився в українському місті Кременці. – Прим. Ред.), які ознайомляться з цим твором, також захопляться силою його висловлювання»:

Довкола розбрат, і Бог б’є нині

         В могутній дзвін.

Це трон для Папи, для Слов’янина

Готує він.

Як італієць – він утікати

Не стане в тінь.

Як Бог, він буде й, де меч, ступати,

Бо світ – це тлінь.

Для слуг його обличчя в промінні –

Світлий чертог.

Народи різні виведе з тіні

В сяйво, де Бог.

Сила його веління й молитви –

Чудо з чудес.

Владні навіть сонце спинити

Серед небес.

…………………………………….

…………………………………….

       У 1996 році, в перекладі Станіслава Шевченка, вперше в Україні побачило світ (у видавництві “Каменяр“), двомовне видання сучасної польської поезії – антологія “Тому що вони сущі». До неї ввійшли твори близько 40 сучасних (тоді ще усіх живих!) польських поетів. Книжка відкривалася поезіями Чеслава Мілоша і завершувалась віршами молодих. Вийшла вона з передмовами Наталі Сидяченко і Вальдемара Смаща. Є тут і переклади Кароля Войтили. Зокрема, приведемо фрагмент поеми «Каменоломня». (Юний Войтила тяжко працював під час окупації в роки ІІ Світової війни у Варшаві, випробувавши цю тяжку «підземну» працю на собі):

         І

Не був самотнім. Його м’язи вростали в грунт,

поки махали молотом і пульсували силою –

це тривало доти,

поки відчував під ногами грунт

і не були розсічені скроні,

серце не розтяте брилою.

       Вже цей фрагмент і вся поема, та інші твори показують, на нашу думку, що Кароль Войтила у своїй творчості часто використовував і класичну, і кореневу, і внутрішню риму, на відміну від більшості сучасних польських поетів, які пишуть вільним віршем, а також його поезії багаті звуковою палітрою, евфонічними зв’язками всередині рядків. Хоч рядки, нерідко, різних розмірів, але добре ритмічно організовані.

       До речі, у своїй передмові Наталя Сидяченко відзначила: «Так, перекладів без втрат не буває...однак вони поодинокі у тому морі знахідок великого доробку перекладних творів Станіслава Шевченка, який зробив сучасну польську поезію фактом існування української художньої мови, духовної культури». Це, у великій мірі, стосується його перекладів творів Кароля Войтили.

     Про цю працю надруковано чимало позитивних відгуків у пресі. Як писала Леся Вахніна в статті «Нова антологія польської поезії « (журнал «Всесвіт», 5-6,1997) : «Вона віддзеркалює поетичний світ Польщі, специфіку національного характеру, надії і сподівання сучасних поляків... Антологія не залишиться непоміченою як в українській, так і в польській критиці...».

     Зокрема, переклади цієї антології Алла Бондаренко використала для написання своєї статті «Моделі світоставлення: мовно-художні площини оригіналу й перекладу» («Всесвіт», 9-10, 2001). Свій аналіз автор завершує висновком, що ці переклади: «... ввели сучасну польську поезію в контекст українського художнього мовомислення. Могутній логос зблизив духовний простір двох слов’янських культур, створив синхронність емоційного переживання. Це вже культурологічна модель – світоставлення як порозуміння через прекрасне».

       Про переклади Станіслава Шевченка неодноразово писала у своїх дослідженнях і відомий літературознавець, доктор філології Юлія Булаховська.

       Варто тут згадати статтю самого перекладача Станіслава Шевченка «Про особливості перекладу сучасної польської поезії українською мовою» («Слово і час», 4-5, 1999). У ній автор поділив перекладені польські поезії на групи, визначив пріоритети, щоб при перекладі було якомога менше втрат художніх і текстуальних. Ці дослідження стали в нагоді, коли поет готував рукопис книжки «Кароль Войтила «Людина, пастир, поет» (Львів, «Каменяр», 2001). Разом зі своїм творчим побратимом, автором передмови до цієї книжки Вальдемаром Смащем, вони зробили власний оригінальний поділ перекладених віршів, сонетів, поем на розділи таким чином: ранні твори, у колі Івана від Хреста, теологічно-філософські поеми, поеми про Польщу. Цей поділ є на сьогодні одним із найбільш вдалих навіть серед видань, здійснених у Польщі.

       У такому ж розрізі цей рукопис був виданий під назвою «Веслуючи в небо» у видавництві “Українська ідея “ (Бровари, 2001) – за попередньою згодою видавництва «Каменяр». Там він вийшов із вступними статтями Юлії Булаховської і Марії Овдієнко. Зокрема, Юлія Булаховська написала:

«Безперечно, визначальна риса поетичної творчості Войтили – органічна філософічність. Філософське осмислення світу і людини в ньому така ж потреба його душі як дихати, бачити світ, сонце, вірити в Бога...

       Та є у творчості Кароля Войтили аспекти, які викличуть особливий інтерес саме українського читача. Будучи глибоко віруючим християнином, юнак Кароль Войтила пише цикл сонетів, у яких не заперечує язичництва, а навпаки підкреслює природний, органічний зв’язок християнства з ним, його розвиток у християнстві...»

Душе! Слов’янська душе!» Знаю в твоїм костьолі

дороги з модрини та обеліски – під сіньми.

Пахне ялівцем кадило… В жертовних димах мій голос:

–                   Душе! Слов’янська душе! В яке тебе вкуто каміння?

…………………………………….

Душе слов’янська! Мрійнице одвічна!

Ти купальська – підлісна – молільна – надрічна.

                                                   ( «Душе! Слов’янська душе», ІХ сонет)

 

     «Ще один унікальний аспект поезії Войтили – пише Булаховська – роздуми над природою людської мови...»:

 

Коли довкола говорять мовами, як виростали покоління,

несучи до скарбниці своєї землі речі старі й нові, –

         Земля стала руслом вогнів, запалених глибоко в людях,

пливли завжди однаково ті самі ріки й завжди наново омивав

землю потік мови, піднесений історією.

………………………………………

Народ, що живе в серці своєї мови, залишається в поколіннях  

таємницею, до кінця не проглянутою.

                                                     «Коли довкола говорять мовами...»

       Юлія Булаховська пише, що співзвучні українцям і проблеми, порушені в поемі «Станіслав»: «Земля, дощенту роздерта протягом, певно, шести поколінь/ роздерта на картах світу!/ А як же ж у долях своїх синів!/ Земля – через роздертість поєднана в серцях поляків так, як ніяка інша».

       Як це актуально звучить для України сьогодні, під час воєнних дій на Сході...

       Глибоко хвилює вірш Кароля Войтили «Над Твоєю Могилою», присвячений матері, яку він втратив у ранньому дитинстві. Це також один із найвдаліших перекладів Станіслава Шевченка, поміщених у збірці.

 

Де Твоя могила біла,

розцвітають білі квіти.

Вже роки без Тебе збігли…

о, Твій дух крилатий, світлий!

 

Де Твоя могила біла,

вже давно-давно закрита,

спокою кружляє сила,

смерті тайною повита.

 

Де Твоя могила біла,

ясна тиша променіла,

і снага влилась до тіла,

і надію укріпила.

Де Твоя могила біла,

став навколішки журливо.

Як усе це пролетіло –

згадую дитинства диво.

 

Де Твоя могила біла,

мамо, – згаслою любов є.

Мої губи шепотіли:

–                   Дай же вічного спокою.

       За упорядкуванням Станіслава Шевченка у видавництві «Каменяр» 2005 року вийшло у світ нове доповнене видання антології «Тому що вони сущі», куди були вміщені його нові переклади фрагментів поем Кароля Войтили, окремі вірші, сонети. Окрім власних, упорядник, долучив переклади творів понад 100 польських поетів. За переклади польської поезії та пропаганду її в Україні український письменник отримав три письмових подяки Генерального Консульства Республіки Польща в Києві.

       Станіслав Шевченко проходив стажування у Ягеллонському університеті, яке надав йому польський уряд (2000 р.). На конкурсній основі у 2001 році отримав гранд на стажування на кафедрі україністики у Варшавському університеті, що сприяло його творчій праці. Він продовжує активно перекладати твори Кароля Войтили.

       21 жовтня 2001 року Журі YII-ої Всепольської літературної нагороди ім. Францішка Карпінського через Підляшський відділ польського католицького товариства «Civitas Christsana» призначив Станіславу Шевченку нагороду за сукупність його поетичної та перекладацької творчості з особливим виділенням книжки «Кароль Войтила – людина, пастир, поет», що була видана з нагоди візиту Святого Отця до України. Францішек Карпінський (1741-1825), до речі, польський поет, драматург, представник сентименталізму, походив з бідної покутської шляхетської родини і народився в селі Голосків поблизу Коломиї, тепер Івано-Франківської області.    

       Варто згадати, що згоду на переклад і друк поезій Кароля Войтили Станіславу Шевченку надала Комісія до листів Кароля Войтили з Ватікану листом від 15.11.1999 року. Лист-відповідь українською мовою з Ватикану на адресу українського поета-перекладача надійшов 7 січня 2002 року.    

       «Вельмишановний пане! За ласкавим посередництвом Високопреподобного Апостольськолго Нунція в Україні надійшов цінний дар, три томи, які Ви подарували Вселенському Архиреєві, супроводжуючи словами відданості.

       Святіший Отець, із вдячністю, згадуючи радісну і щиру гостинність, виявлену йому населенням України під час його недавнього Апостольського візиту в Україну, висловлює Вам вдячність за цей цінний дар і за вияв щирих почуттів. Папа висловлює побажання, щоб Різдвяні святкування стали для Вас доброю нагодою для зміцнення внутрішньої єдності зі Спасителем і, благаючи для Вас багатства небесних дарів, уділяє своє Апостольське Благословення, яке поширює на усіх близьких.

         Використовую нагоду, щоб підтвердити Вам мою глибоку пошану.

                                                                   Відданий у Христі.»

                                                                 (підпис Папи Римського)

-----------------------------------

       Слід зазначити, що звання Лауреата Всепольської літературної премії імені Францішка Карпінського, присвоєне Станіславу Шевченку, вважається в Польщі найпрестижнішою літературною нагородою. Тож приємно, що саме український поет-перекладач став найпершим, поки що, її володарем – єдиним лауреатом із-за кордону серед визначних постатей у польській літературі.

       Першому це звання було присвоєно найпопулярнішому польському поету і ксьондзу Яну Твардовському (1915-2006) у 1995 році. Наступним лауреатом став поет такої ж величини – Ернест Бриль; далі – видатні вчені: літописець польської гуманістики професор Ірена Славінська, дослідниця Просвітництва, професор європейської слави Тереза Косткевічова; найпопулярніший проповідник, поет і автор костельних пісень біскуп Юзеф Завітковський; дослідник і редактор творів Францішка Карпінського, літературний критик, есеїст Вальдемар Смащ; видавець літературної творчості Яна Павла ІІ, поет та автор костельних пісень Марек Скварніцкі.

       У 2015 році в Бялистоку, з нагоди ХХ-річчя започаткування цієї нагороди, вийшла книга, що презентує усіх лауреатів такої почесної премії. Серед них достойно звучить ім’я і Станіслава Шевченка. У 2004 році за популяризацію літературної творчості поляків в Україні від Міністерства культури Польщі йому була вручена ще одна відзнака – “Заслужений для польської культури”.

     За літературну діяльність Станіслава Шевченка, достойно оцінено і в своїй країні. Він – “Заслужений діяч мистецтв України” (2002), лауреат літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького (1998), літературної премії імені Максима Рильського (2003), Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця (2004), літературної премії імені Василя Чумака (2005), Чернігівської обласної літературної премії імені Михайла Коцюбинського (2012), Член Національної Спілки письменників України, Національної Спілки журналістів України, Національної Спілки кінематографістів України.

 

Використана література:

                                

1. Кароль Войтила, Веслуючи в небо. Поезії. / С.О. Шевченко. – Б. : Українська ідея, 2001. – 12, 18, 50, 67, 110 с.

 

2. Кароль Войтила. Людина. Пастир. Поет / С.О. Шевченко, В. Смащ. Л. : Каменяр, 2001. – 5, 9, 11, 12, 67, 110 с.

 

3. Letni deszcz. Stanislaw Szewczenko / C. О. Шевченко/. – R., 1998. – 74 с.

4. Леся Вахніна, Нова антологія польської поезії. «Всесвіт» , 1997. – 5-6 c.

5. Алла Бондаренко, Моделі світоставлення: мовно-художні площини оригіналу й перекладу. «Всесвіт», 2001, 9-10 с.

6. Станіслав Шевченко, Про особливості перекладу сучасної польської поезії українською мовою. «Слово і час», 1999, 4-5 с.

 

 

 

Recenzja na referat Tamary Sieniny

 

”Osobliwości uporządkowania i tłumaczenia dzieł Karola Wojtyły dokonanego przez Stanisława Szewczenkę w poszczególnych ksiżkach i antologiach”

 

         Referat naukowy dyrektora Muzeum Juliusza Słowackiego Tamary Sieniny ”Osobliwości uporządkowania i tłumaczenia dzieł Karola Wojtyły dokonanego przez Stanisława Szewczenkę w poszczególnych ksiżkach i antologiach” – to przede wszystkim zapoznanie się z twórczością jednego z najbardziej znanych poetów na Ukrainie i w Polsce, tłumacza polskiej poezji na język ukraiński. Autorka danego artykułu ma na celu zapoznać Ukraińców z twórczością poetycką jednej z nawybitniejszych postaci XX wieku – papieża Jana Pawła II. „Wiosłując w niebo”(2001r.), „Karol Wojtyła. Człowiek. Pasterz. Poeta”(2001). Wydanie tych książek w wydawnictwie „Kameniar” poblogosławił papież w liście z Watykanu z dnia 5.11.1999r.

       Stanisław Szewczenko – członek Zrzeszenia Poetów i Pisarzy Ukrainy, Zrzeszenia Dziennikarzy Ukrainy, Zrzeszenia Kinomatografów Ukrainy. Za aktywną działalność literacką otrzymał liczne nagrody ukraińskie i polskie. Jest Zasłużonym Działaczem Sztuki Ukrainy (2002), a także Zasłużonym dla Kultury Polskiej(2004)

Z okazji pielgrzymki Jana Pawła II na Ukrainę w 2001 roku był Laureatem Ogólnopolskiego Premium Franciszka Karpińskiego i jest jedną z pierwszych wybitnych postaci w literaturze polskiej.

       Referat zasługuje na uwagę i może być publikowany w corocznym wydaniu „Dialog Dwóch Kultur - 2014”.

          

                                                             Podpis recenzenta: dr Alina Szulgan

 

 

                   «The features arrangement and translation Karol Wojtyla's

                               works committed by Stanislav Shevchenko

                                       in some books and anthologies».

 

       Scientifical report by Tamara Sienina the director of Yulius Slovatski museum «The features arrangement and translation Karol Wojtyla's works committed by Stanislav Shevchenko in some books and anthologies». It is an acquintance with creative activity of one of  the known in Ukraine and Poland poets, translators, of Polish and Ukranian language poetry. In the center of reseach there are some of his books: "Sаiling in the sky"(2001); "Karol Wojtyla. A Personality. A Shepherd. A Poet"(2001); published out in 2001in Lviv Publishing House "Kameniar" under Karol Wojtila's benediction letter since 15.11.1999

     Stanislav Shevchenko is a member of the  National Union of  Poets of Ukraine, the member of National Union of Journalists of Ukraine.

     For extraordinarily activity in literature he was awarded Ukranian and Polish reward.He is the Honoured figure of Arts in Ukraine(2002); Honoured figure of Polish Culture (2004).

In occasion of pilgrimage of Jan Pavlo ll to Ukraine in 2001 he was awarded prestige Polish literary rank-Laureate award in Polish Literature by Francisco Karpinskiy and became the first for now and unique laureate and prominent literature figure from so far border in Polish literature.