Аліна ШУЛЬГАН, 

Кременець належить до тих міст, які діють особливим магнетизмом. Побачивши його раз, хочеться повертатися сюди знову і знову. 

Багата історія, добрі традиції, чудові краєвиди створюють незвичну атмосферу міста, котру постійно хочеться відчувати не лише кременчанам, а й  зовсім стороннім людям, яким хоч раз, довелося тут  побувати. 

На початку лютого музей відвідала Летисія Ридлєвська із Чикаго. В минулому – економіст-аналітик, якій довелося працювати не тільки у США, але і в інших країнах світу. Вона поєднала в собі чимало зацікавлень, одне з яких – бажання писати. Саме це і привело її в черговий раз у Кременець.

Родина пані Летисії мігрувала з Польщі до Америки під кінець XIX століття, де вона народилася і провела своє життя. Підростаючи, все більше цікавилася мовою, культурою і традиціями Польщі і в певний період життя, відчула потребу поїхати і побачити, як виглядає земля, де народилися її предки. Хотіла почути рідну мову. Мріяла також доторкнутися до історії, яка знаходилася уже поза межами Польщі. Успішно реалізувала заплановане. Поїхала спочатку в Литву, а потій побувала в Україні. Першим містом, яке побачила тут, був Львів, наступним Кременець, про винятковість  якого чула багато. Знала також, що тут народився польський романтик Юліуш Словацький. Хотіла відвідати музей Поета. Краса міста її зачарувала і ось уже вкотре вона повертається сюди, що поринути в його надзвичайну атмосферу, черговий раз прийти до нашого музею, зустрітися і поспілкуватися з людьми, котрі є живими свідками історії міста. 

Під час першого перебування у 2010 році, Летисія Ридлєвська відвідала пані Ірену Сандецьку, найстаршу польку нашого міста. Враження про цю зустріч було незабутнім. Коли повернулася через рік, пані Ірена уже померла. Чергової зустрічі не відбулося. Та в серці залишилися найтепліші почуття і приємні спогади про цю особливу жінку і вона вирішила написати про неї художню розповідь. З часом ця ідея переросла у щось більше – написати книгу, доповнивши її інформацією про суспільне і культурне життя Кременця .   

Зустріч у музеї була цікавою. Ми мали приємну нагоду  допомогти пані  Летисії у накопиченні матеріалів до книги. Проте, це не остання зустріч із нею. Адже пані Летисія має намір знову відвідати нас навесні…

---