UkrainianPolishRussianEnglish

Літературно-мистецькі зустрічі

повернутися до змісту 

УЧАСТЬ ДЕЛЕГАЦІЇ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ТИЖНІ ІННОВАЦІЙ У ЛЮБЛІНІ

7листопада 2017 року делегація від Тернопільщини, очолювана головою обласної ради Віктором Овчаруком та головою обласної державної адміністрації Степаном Барною, 

 

   З дружнім робочим візитом побувала в польському місті Люблін. Поїздка відбулася на запрошення маршалка Люблінського воєводства Славоміра Сосновського і в рамках форуму Європейського тижня інновацій перебування делегації мало різносторонній характер. 23435149 1112570518846532_4725459495565632245_n

 

З ініціативи голови Тернопільської обласної ради В. В. Овчарука та його попередньої домовленості, цього дня була підписана Угода про співпрацю між Люблінським музеєм у Любліні та комунальними музеями Тернопільської області: обласним краєзнавчим музеєм, обласним художнім музеєм, обласним літературно-меморіальним музеєм Юліуша Словацького в м. Кременці. Польську сторону під час підписання Угоди представляла директор Люблінського музею Катажина Мєчковська, українську – директор обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького в м. Кременці – Тамара Сеніна. Вони і погодили програму співпраці на 2017-2020 роки в плані реалізації майбутніх спільних бізнес-проектів. 

   З цього приводу, напередодні візиту в Люблін, в жовтні, у кабінеті голови обласної ради відбулася зустріч з директорами обласних музеїв, а, згодом, і нарада в актовому залі для всіх установ – об’єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області щодо участі у грантових програмах, спрямованих на пошук позабюджетних джерел фінансування та налагодження співпраці з міжнародними фондами, програмами та грантами. То ж, оскільки співпраця з Польщею на шляху вступу України до Євросоюзу є дуже важливою, то і робочі візити керівництва області й інших представників від Тернопільщини до сусідньої держави є зрозумілими. Вони – задля отримання відповідного досвіду, реалізації спільних проектів і перемог. 

Тамара Сеніна
музею Юліуша Словацького в м. Кременці

 

На фото: голова обласної ради Віктор Овчарук і голова обласної державної адміністрації Степан Барна під час підписання протоколу намірів між Тернопільською обласною радою, Тернопільською ОДА та Люблінським воєводством. 7 листопада 2017 р., м. Люблін. Фото Івана Дідича

 

На фото: Тамара Сеніна (директор музею Юліуша Словацького) і Катажина Мєчковська (директор Люблінського музею), під час підписання Угоди. 7 листопада 2017 р., м. Люблін. Фото Івана Дідич

 

 


Літературна зустріч з учнями Кременецької школи-інтернат у музеї
«ПОЕЗІЯ – ЦЕ ІСКОРКА ІЗ КРЕМЕНЮ»


  Ведучі вечора – наукові співробітники музею: Наталя Перескокова (поетеса) і Наталя Бранцевич (акомпаніатор).  10 березня 2017 р.

 

11 12   13  14 

 



 


 

 

 

Оксана ЗУБ


«СВЯТО РОЯЛЮ»

в Обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького

 

  125 травня 2017 року в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького відбулося «Свято Роялю». Імпреза була присвячена кільком ювілейним датам і видатним особистостям: 225-ій річниці з дня народження Саломеї Словацької та 110-ій річниці з дня народження польської письменниці Марії Данілєвіч, яка подарувала музею рояль. Свято проходило в рамках Міжнародного Дня Європи, яке відзначається у країнах Європейського Союзу, починаючи із 1949 року, а з 2003 року стало офіційним і в Україні (щорічно відзначається у третю суботу травня). Тому не випадково на ньому звучала музика українських і світових композиторів всіх епох: Шопена, Ліста, Шуберта, Верді, Скарлатті, Пуччіні, Скорика, Вериківського, Лисенка. До Салону Саломеї завітали «гості» – різноманітні музичні інструменти: скрипка, віолончель, флейта, бандура, гітара. Чудово звучала фортепіанна музика в поєднанні і з вокалом різних жанрів. Особливою родзинкою концерту став виступ Народної артистки України тернополянки Любові Ізотової. Музичні та вокальні твори вдало перепліталися із уривками листів Юліуша Словацького до матері, ролі яких виконали Оксана Зуб (завфондами музею) та Олексій Благодир (учень Кременецької школи-інтернат). Організатори виносять щиру подяку за співпрацю викладачам та студентам Тернопільського музичного училища ім. Соломії Крушельницької , Кременецької гуманітарно-педагогічної академії та педагогічного коледжу, Кременецької школи мистецтв ім. Михайла Вериківського, настоятелю римо-католицького костелу св. Станіслава ксьондзу Лукашу Грохлі та представникам Товариства польської культури ім. Юліуша Словацького в Кременці. «Свято Роялю» зібрало численну аудиторію творчої інтелігенції, освітян, працівників культури, студентства, представників влади і стало справжньою культурною подією в місті та регіоні.

2 3 4 5 6 7 8 9

 


 

ТЕАТРАЛЬНІ ЗУСТРІЧІ - 1:

DSC05710


«МЕЛЬПОМЕНА В ПРОВІНЦІЇ...»

в Києві було присвячено відео-презентацію п’єси Лілії Шевченко «Струни серця.  14 лютого 2017 року в Музеї Юліуша Словацького започатковано цикл театральних зустрічей. Перша імпреза відбулася в рамках святкування третьої річниці Революції Гідності. Їй та Героям «Небесної сотні», що загинули на Майдані 

Демонстрування вистави супроводжувалося зустріччю з акторами Кременецького народного аматорського театру та виконанням ними деяких фрагментів  «вживу». Коментувала постановку вистави Лілія Шевченко, яка, до речі, є і режисером цього театру.



DSC05716 DSC05722 DSC05695 

 

 


 

IX МІЖНАРОДНІ ЛіТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ЗУСТРІЧІ «ДІАЛОГ ДВОХ КУЛЬТУР – 2013» 

Вихованці Кременецького дитячого садочку №3 в гостях у музеї Юліуша Словацького. Перший дотик до творчості поета...

DSC09102 DSC09105

 

 

DSC09090 DSC09092
DSC09093   DSC09095
DSC09097 DSC09098
DSC09101 DSC09102

 

DSC09105  DSC09108

100


СИЛУЕТИ СРІБНОГО ВІКУ 

 

 

 

Оксана ЗУБ,

 

головний зберігач фондів

 

музею Ю. Словацького

 

DSC09023 DSC09015

 

    Кременчани вже добре знають про творчу плідну співпрацю між колективом літературно-меморіального музею Юліуша Словацького та волонтерами Київської асоціації «Новий Акрополь». Люди, а це здебільшого молодь, що об’єдналися у це волонтерське співтовариство, -  виняткові у наш прагматичний час. Вони щоліта, кілька років поспіль, безкорисливо працюють у Кременецькому ботанічному саду, віддаючи свою силу, серце і душу на благо нашого міста. І так само щоразу організовують у нашому музеї творчі зустрічі: музичні, поетичні вечори, художні виставки. В гостинному Салоні Саломеї завдяки молодим волонтерам вже експонувались виставки, присвячені Івану Франку, Максиміліану Волошину; звучало високе поетичне слово Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стуса; линули пісні у виконанні Соломії Крушельницької, читалися лекції про представників світової культури різних епох. 

А в останню пятницю липня у приміщенні музею Юліуша Словацького відбувся музично-поетичний вечір «Силуети срібного віку», організований музейниками спільно з акропольцями і творчою молоддю Кременця. Як завжди, склалася особлива атмосфера: на фоні тремтливих мелодій звучали перлини філософської, пейзажної та любовної лірики поетів початку ХХ століття, романси; спілкування між виступаючими та слухачами було приємним і корисним. Із вступним привітальним словом до присутніх звернулася директор музею Тамара Сеніна, налаштувавши всіх на романтичний настрій. Тепло і доброта , особлива одухотвореність її виступу відобразили щиру радість від нової зустрічі із нашими юними друзями.

 

… М’який літній вечір наче був заодно з нами – легенький вітерець тихо гойдав завіси, хвилями вдихаючи у прочинені вікна пахощі напередодні скошеної трави та сухого зілля, вплітаючи їх у поетично-музичну канву. Неможливо було залишитися байдужим до справжніх перлин російського культурного Ренесансу, створених творчим генієм цілого сузір’я талановитих гуманітаріїв – В. Брюсова, К. Бальмонта, О. Блока, М. Гумільова, А. Ахматової, О. Мандельштама, Б. Пастернака, М. Цвєтаєвої, С. Єсєніна, В. Маяковського та інших. До того ж у майстерному виконанні учасників-декламаторів: Євгена Данилова, Олени Петренко, Тетяни Горобей, Оксани Муравської, Валентини Мефоденко, Максима Романенка, Олександра Литвиненка та вокалісток: Наталії Ніколаєнко і Лілії Бондаренко у супроводі гітариста Олександра Солодкова. Ведучими вечора виступили Арсеній Прозоров та Ірина Ільїна, а режисером-постановником була Ніна Каменщикова. Цим молодим людям вдалося оригінально передати гармонію між звуком і змістом, естетичним та прагматичним, філософським та емоційним началами, легендарно-міфічними нюансами та новими, сміливими експериментальними ідеями, характерними для естетики «срібного століття».

 

Рівноцінними по силі відтворення почуттів та емоційного впливу на слухачів були виступи і молодих талановитих кременчан – учасників творчого вечора. Вдячними оплесками зустріли у залі гру на фортепіано Єлизавети Ушакової – володарки Золотого диплому – переможниці ХХІ Всеукраїнського юніорського музичного конкурсу в м. Ніжин, студентки музичного відділення Кременецького гуманітарно-педагогічного факультету ім. Т. Шевченка та гітариста Андрія Слюсаренка – студента цього ж вузу. Автор-виконавець Роман Левандовський – дипломант обласного пісенного конкурсу «Окрилені піснею» та міжнародних українсько-польських конкурсів також здобув прихильність молодіжної публіки завдяки своїй безпосередності та щирості. Із декламацією власних поезій виступила перед присутніми і директор музею Тамара Сеніна, викликавши неабияку зацікавленість у аудиторії.

 

Атмосфера одухотвореності, високої поезії, щирості, взаєморозуміння захопила всіх учасників дійства. Мрійливими силуетами «срібного віку» промайнули імена його творців, зливши з Душею Миру, Вічної Жіночності, Краси і Любові, перекинувши місток пам’яті у день нинішній, знаходячи відгук і у наших серцях.

 

DSC09019 DSC09024 DSC09026

 

DSC09027 DSC09029 DSC09043

 

DSC09045 DSC09049 DSC09050 

 

DSC09053 DSC09060 DSC09064

 

DSC09067 DSC09069 DSC09071

 

DSC09072 DSC09084 DSC09088

 

100


 

Кременецькі репери у музеї Словацького

 

 Наталя ПЕРЕСКОКОВА 

(18.05.2012)

                                            20

 

21

    Є дні, коли в музеї Юліуша Словацького відбувається особливе злиття української поезії, прози і музики. Це – літературні  зустрічі з участю людей, закоханих у слово, різного віку і рівня.  

Одна з них, що була недавно проведена, це – зустріч із кременецькими реперами, студентами Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка: Артемом Перескоковим (факультет біології) та Ігорем Дідуком (факультет іноземної мови). 

22

Юнаків поєднала творча наснага, уміння спілкуватися з однолітками засобами музики, чим вони і завоювали сотні фанатів та прихильників.  Вони бажані на найрізноманітніших концертах і молодіжних «тусівках», на конкурсах-фестивалях реп-музики не тільки в Кременці, а і в інших містах: Львові, Луцьку, Нововолинську.  
Підсилені музикою, в супроводі  характерних рухів та  скоромовних  промовлянь текстів у стилі речитативу-репу, їхні виступи з цікавістю та оплесками сприймалися у залі Саломеї музею. Звучали поетичні слова про кохання, глибоке осмислення своєї особистої значимості у світі, відповідальності перед іншими людьми за можливість здійснити зміни в суспільстві заради благополуччя всього народу… 

 

Aртем ПЕРЕСКОКОВ

СТАНЕТЬСЯ  ПОТІМ

Ти знаєш, я зараз один на самоті… 
Пишу не останню історію у своєму житті. 
Яка вона буде? Не знаю:  може – весела,  може – сумна.  
Але повір, що вона з мого життя.  
Всі особисті проблеми зашифровані в статусах. 
Все що робиться, повір, веде до кращого. 
Сьогодні бачиш ти світ чорно--білою масою,  
Завтра на крилах до мрії ти полетиш поміж простором.  

z 5994f075

Господи, я дякую за те, що ти даєш кожен день мені ,  
Я дякую за посмішки, що линуть до мене крізь тінь мого міста 
Я бачу чисті обличчя без фальші, що не «читають моралі», 

 

А далі я бачу світло, що кличе мене.  
Це мій дім, куди вертаюся кожен день -  
Тільки там я знайду свій щирий спокій.  
Ну а що не було сьогодні - станеться потім! 

 

Приспів: 
На все свій час, на все своя воля! 
Ми один раз живем…  
Ну а все, що не було сьогодні - станеться потім! 
Лечу до неба - мені так треба ! 
Подивитися в очі, що напроти. 
А що не було сьогодні – станеться потім! 

 

Посиди тихо. Давай порахуємо зорі,  
Давай забудем про горе, що завдавали слова, 
Послухаєм мелодію що полюбила душа,  
Підемо  туди, де народились круті відчуття. 
Для мене моє життя не полягає в тому,  24
Щоб набухатись, накуритися і п’яним прийти додому…  
А кайф від того, коли поділяєш дорогу з друзями,  
З людиною, яку можна називати коханою.  
Так приємно відчувати подих теплого вітру… 
Крізь мегаполіс прориватися в надії побачити ту постать одну,  
Що серцю мила, сказати теплі слова. ..так життя красиве! 
Знай це,  вір у себе, у свої сили! 
В свої почуття! Слухай своє серце, 
Що виграє мелозвучнії ноти,  
На все свій час, на все своя воля! 
Ми один раз живем…  
Ну а все, що не було сьогодні – станеться потім!
 

 

Приспів:
Знаєш, в житті кожної людини рано чи пізно виникає  питання:   
чому доля одного  винагороджує, а над іншим просто сміється?  
Знущається? Пригнічує? 
Відповідь проста: ми самі творимо свою долю. Яка б вона не була,  
вона наша! Але , потрібно докласти чималих зусиль, щоб отримати те,  
чого ти хочеш! 
На все свій час, на все своя воля! 
Ми один раз живем…  
Лечу до неба - мені так треба ! 
Подивитися в очі, що на проти: 
А що не було сьогодні - станеться потім! 
Ну а що не було сьогодні - станеться потім! 
 

 

 Ігор   ДІДУК


НАШЕ ЖИТТЯ
 
Життя - це стежина, по якій завжди ідеш,  

 

Тож рухайся ти далі і бери, що береш.  
Ніколи ти не стій, а продовжуй іти,  
У цьому житті шукай своєї мети.  

25

 

Іду по дорозі, тут я всюди бачу гнів,  
Він створений був нами, і більше ніким.  
Так, люди стали злими, не такими як колись,  
Ця влада, мабуть, хоче, щоб ми перевелись.  
Ми мусим виживати у цім важкім житті,  
Долати перешкоди, давати шлях меті.  
І рухатися далі по українській землі,  
Бо можемо все, втратити, що маємо в житті.  
Не слухати нікого, просто йти по вогні,  
Йти до кінця по дорозі, до своєї мети.  
Не зважать ні на кого, добиватись свого,  
Щоб мати потім усе, чого хотіли завжди.  
Щоб життя наше завжди було повне краси.  
Та тільки не таким як зробила нам його наша влада.  26
Ми здолаємо перешкоди, і будемо йти до кінця,  
Тому що ми знаємо – у нас є мета.  

 

Страшенно вибачаюсь, що не був я патріотом, 
Та прощення зараз прошу в української землі. 
І мета моя єдина, щоб жили ми у добрі, 
Щоб здійснилися бажання, замість лютого повстання. 
Вже набридли ці розмови про життя в моїй країні, 
Наша влада обіцяє, що життя стане красивим, 
Але змін ми все ж не бачимо і ще довго нам до них, 
Тільки чуємо молитви, під покровом золотих. 
Я не можу це терпіти, так дивитися на все, 
Як руйнується країна, наша мати Україна. 
І не здамся я ніколи, буду йти завжди вперед, 
Тому що бачити я хочу країни злет. 
Я долаю перешкоди, я іду через літа, 
Тому що я добре знаю – у мене є мета

повернутися до початку


2012 рік

«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ЗИМИ»…

 Тамара СЕНІНА

Літературно-мистецькі зустрічі «Останній день зими», що кожного року наприкінці лютого проходять у Кременці, вже в котрий раз відбулися в літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького.

 

Його організатори – представники Галицько-Волинського братства: Іван Потій (член Національної спілки письменників України, засновник братства) та Ольга Біркова (пісняр-бард, ведуча цих зустрічей). Співорганізатор – колfont-family: span style=nbsp;туди, де народились круті відчуття.font-family: nbsp;ектив музею.

Кожен «Останній день зими» – це своєрідний фестиваль творчої інтелігенції Галичини та Волині, які з’їжджаються до Кременця з Тернопільської, Львівської, Рівненської, Волинської областей, з Києва та інших міст України. Цього разу зустріч нагадувала вечір-реквієм, присвячений пам’яті колег по перу, які відійшли у вічність протягом 2011 – на початку 2012 року.

Гаврило Чернихівський (м. Кременець) - член Національної спілки письменників України, історик, краєзнавець, заслужений працівник культури України, лауреат кількох літературних премій; Варвара Грень (с. Горинка) – поетеса, репресована, у 40-50-их роках відбувала покарання в таборах сталінського режиму; Аркадій Пономаренко (м. Кременець) – особливо обдарований музикант-гітарист, пісняр; Сергій Митрофанов (с. Білокриниця) – талановитий поет-пісняр, музикант, художник; Микола Гнений (Тилявка – Кременець) – технічний спеціаліст, проте мав душу поета, був спонсором багатьох таких зустрічей, сприяв розвитку талантів. Для них звучали найкращі слова, поезії, пісні, подаровані друзями, однодумцями, шанувальниками їх талантів.

повернутися до початку

 


 

СОФІЯ БУНЯК. ДУМКИ ПІД РІДНИМ НЕБОМ

Наталя ПЕРЕСКОКОВА

3Зустріч, що відбулася в музеї із Софією Буняк (родом із села Грибова колишнього Кременецького повіту, нині Ланівецького району), стала однією з тих, про яку говорять: незабутня. І це насправді так.

Перед нами відкрилося життя людини, сповнене великого драматизму. Середня школа в Ланівцях (1949), перший курс історико-філологічного факультету Львівського педагогічного інституту,  переслідування органами КДБ і... арешт та ув'язнення, 

90

жахіття в сибірських таборах.  Софію звинуватили в націоналізмі. Через кілька років заслання повернулася додому,   одружилася з москвичем – товаришем по засланні. Відтоді проживає в Москві.  Тут разом з іншими українцями заснувала українську громадську організацію «Славутич», що об'єднала творчість багатьох поетів-співвітчизників у Москві, по сьогоднішній день веде активну просвітницьку та громадську діяльність. Кожного року приїжджає на Батьківщину, в Ланівці, де у 90-тих роках, брала активну участь у відвоюванні незалежності  України. В Ланівцях вийшли її перші книжки «Чаєчка» та «Світло погаслої зірки». В в альманасі «Тернопільщина» надрукували добірку її віршів. У Києві в  2000 році, у видавництві «Криниця», вийщла у світ повість «Одіссея Ольги Горошко», у 2001 році – збірка поезій 

«Зірки на долонях». Поетеса нагороджена медаллю «10 років Незалежності України» та іменним годинником від президента Леоніда Кучми. Нині Софія Буняк – член спілок письменників Росії та України.




Софія БУНЯК

РІДНА ЗЕМЛЯ 

 Пp style=span style=span style=, times;, times;font-family: ожовкле листя – біля віконця,

 

Летять листочки – маленькі сонця.

Вкривають землю і зогрівають,

І тихо-тихо її благають:

- Наша матусе, прийми, прийми нас,

Бо вітер гонить кудись повсяк час,

А ми – з тобою, ми – твої діти, 

Наша єдина, у тобі – сила.

Ти не жени нас, землице мила,

Без тебе , земле, не жить, не бути,

Згинем під снігом десь на розпутті…

І тихо-тихо земля сказала:

- О, я так довго на вас чекала!

Тепер ми разом, ми не загинем,

Страшні морози лиш на чужині...        

  

 ПОЕЗІЯ 

У мертвої вже матері благав…

Я не пишу, я – виливаю душу:

Тривоги, роздуми, печалі – на папір!

Не можу не писати, хочу! Мушу!

А відпочину потім, коло зір.

Якби ж від себе – і десь на край світу,

Де крім блакиті неба – ні душі…

Згубитись в маках і радіти літу,

Забути геть про осені дощі,

Про зиму, що вже шаблю з льоду точить,

Про снігопад, холодний, наче ртуть,

Не страшно вже. Ніщо не заморочить

Поету голову, не втисне в серце лють.

Нехай стою до вівтаря далеко,

Та все ж тягну туди ятріючі долоні,

Прийде весна, і принесе лелека

Нову зорю, що в небі не схолоне –

Стече рядками в зошиті простому,

Його сторінки розгорне хтось – і заплаче…

Тоді відроджусь я і повернусь додому –

Моя поезія когось зігріє, значить…

 

ПРОТЯГ


Чорні хмари. Білий дзвін.

Запада відлуння в душу.

Терпне гордість, бо з колін

Все поклони бити мушу.

Випадаю з колії,

Та чекаю, все ж, блакиті.

Підіймають на крилі

Снігом вкриті щастя миті.

Непідвладні почуття.

Диким терном нерви скуті.

Клубком сірим співчуття 

Задрімало на покуті.

Кисень новий набираю –

Треба  виплигнути з шкіри.

Та чи вдасться, я не знаю,

Затулити протяг, діри…

 


 

День Української писемності 


 повернутися до початку

 


 

РІК, ЩО ЗАЛИШИВСЯ В МИНУЛОМУ…

Оглядаючись на прожитий 2011 рік, аналізуємо реалізацію наших задумів у ньому. Безперечно, як і кожен із попередніх, він залишив по собі певний слід. Слід, який ми щоразу сприймаємо як своє утвердження. Якщо для звіту – то це сухі цифри і терміни. Якщо ж для розмови із співбесідником – то це цікаве і розмаїте життя нашого колективу.

Музей і надалі продовжував працювати в напрямках: екскурсійному, науково-дослідному, експозиційному, виставковому, видавничому, науково-освітньому, накопичення фондів. А це, в загальному, сприяло дальшій популяризації життя і творчості Юліуша Словацького, зміцненню дружніх відносин між музеями України і Польщі, взаємообміну досвідом між ними та представниками окремих наукових інституцій, вищих учбових закладів, навчально-освітніх установ обох країн.

«Діалог двох культур - 2011»

 Пам’ятні події минулого року це – традиційні міжнародні українсько-польські літературно-мистецькі зустрічі «Діалог двох культур», проведені літературно-меморіальним музеєм Юліуша Словацького спільно з Національним Музеєм Землі Перемишльської із міста Перемишль (РП). Це – участь у «Діалозі» Героїв України: класика української літератури Дмитра Павличка і легенди сучасного музейного світу, директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького, представника секретаріату Президента Польщі пані Анетти Стжелецької, начальника відділу Міністерства культури і Національної Спадщини РП Марека Малюхніка, голови фундації «Допомога полякам на Сході» Анни Іваняк, відомих у Польщі члена спілки письменників РП, поета, заслуженого діяча Маріуша Ольбромського, кандидата наук,  мистецтвознавця Уршулі Ольбромської,  видатного польського художника Анджея Рисяка, відомих в Україні науковців: доктора філологічних наук Євгена Нахліка, кандидата історичних наук Василя Воляника та інших знаних в обох країнах письменників і літераторів, науковців і викладачів вищих учбових закладів України й Польщі.

  

* У костьолі св. Станіслава під час урочистого Богослужіння з нагоди 202-річниці з дня народження Юліуша Словацького 

 

  

* Вшанування пам'яті матері Поета - Саломеї Словацької біля її могили

 

* Квіти до пам'ятника Тарасу Шевченку

 

 

 

 
*Привітання  учасників "Діалогу двох культур - 2011"  у садибі Словацьких.

 

   4 вересня 2011 р.

 

 

 

 
Вітання Бориса Возницького - Героя України, директора Львівської Національної галереї мистецтв з 85-річчям від дня народження

 

 

Як завжди, хвилюючими були в дні «Діалогу» конференції з участю науковців, літераторів, музейників, презентації авторських творів. Тоді ж побачили світ нові поетичні збірки членів спілок письменників України та  Польщі:  Надії Панчук із Ужгорода та Маріуша Ольбромського з Перемишля, публіцистичного збірника про польську письменницю Марію Данілєвіч-Зєлінську під авторством Вєслава Носовського та Малгожати Вдовчек із Варшави, буклета-путівника по місту «Кременець. Слідами Короля-Духа», виданого музеєм Юліуша Словацького, та інших видань українських і польських авторів. Незабутніми залишилися «Літературні кав’ярні», проведені з ліцеїстами Європейської родини шкіл ім. Ю. Словацького із м. Хожув (РП).

  

* Конференції, презентації, зустрічі...

 

 


Учасники "Діалогу двох культур - 2011" в день відкриття пам'ятного знаку на могилі Ірени Сандецької - найактивнішого діяча польської культури в Кременці у ХХ столітті. 5.09. 2011 р.

 

* "Літературна кав'ярня" з Європейською родиною шкіл ім. Ю. Словацького (м. Хожув)

 

 

Пам’ятними залишилися і дні нашої співпраці з представниками районної ради та адміністрації, районним відділом культури. Це – наша причетність до роботи над інвестиційним проектом «У магії Кременця – сила України» і, пізніше,  – безпосередня участь в організації проведення «круглого стола» на теми: «Місто «Короля-Духа» дає відповіді на виклики третього тисячоліття», «Перетворення міста Кременця у культурологічний Давос та міжнародної наукової конференції «Культура і наука – міст, що єднає два народи».

 

 
«Круглий стіл: «Місто «Короля-Духа»

 

 

Цікавими були: співпраця із волонтерською українською молодіжною асоціацією «Новий Акрополь, що уже кілька років збирає на вечори в музеї шанувальників української та світової поезій;  зустріч із Софією Буняк – членом спілок письменників Росії та України, нашою землячкою, яка проживає нині в Москві, колись репресована, відбувала ув’язнення в таборах  Гулагу. Як і в попередні роки, у салоні Саломеї, в перші дні січня знову відбувся літературно-музичний вечір, присвячений гостям Кременця – культорологам із Східної України. Для них був організований музичний вечір « З роялем і скрипкою – на світанку третього тисячоліття» з участю піаніста Івана Добриніна та скрипаля Олега Дацюка.
В День відкритих дверей у музеї перед учасниками обласного семінару – викладачами професійних ліцеїв виступала лауреат республіканських премій, співачка Рівненської філармонії Галина Попович. За пройдений рік у музеї відбулися чисельні літературно-музичні зустрічі, вечори з цікавими особистостями; конкурси, тематичні уроки для учнівської та студентської молоді Кременця, відкриті уроки-семінари для вчителів області; співпраця з представниками районної влади та громадськістю міста, видання, чергового номера літературно-мистецької газети музею «Година роздумів», художні виставки та інше…
Працівники музею уже вкотре причетні до організації міжнародного турніру зі стрибків з трампліну в Кременці, присвяченого пам’яті Юліуша Словацького. Саме тут, у садибі Словацьких, біля пам’ятника Поету, щороку відбувається вручення кубків та інших пам’ятних нагород лижникам-переможцям стрибків із трампліна України, Польщі, Білорусії.
Ще одну сторінку музейного календаря перегорнуто. Колектив з новими силами входить у завершення свого першого десятиріччя з часу свого утворення.

 


 

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ   ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ

В   МУЗЕЇ   ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

(9.10.2011 р.)


9 листопада в нашій країні з 1997 року за наказом Президента України щорічно відзначається день української писемності та мови.  Музей польського поета Юліуша Словацького уже вкотре відчинив двері для шанувальників українського письменства, молоді, студентів та старшокласників. Творчий вечір був присвячений найбільшому скарбу народу – рідній мові, яку тисячоліттями, віками плекала земля наших предків, передавала з покоління в покоління. Ця тема завжди залишатиметься актуальною, тому що подих кожного слова, успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства значною мірою залежать від мистецтва спілкування. В салоні Саломеї цього дня зібралися  саме такі люди, котрим не байдуже як саме висловлювати свої думки, почуття, волевиявлення у поетичному слові, в пісні, музиці. Завдяки їхнім виступам, спілкування вийшло цікавим, насиченим різними видами мистецтва, яке спонукає до роздумів над людським буттям. , serif; color: black; font-size: 12pt;Times New nbsp;Roman


 


 

«НОВИЙ АКРОПОЛЬ» ІЗ ВАСИЛЕМ СТУСОМ

У МУЗЕЇ ЮЛІУША СЛОВАЦЬКОГО

       

Тамара СЕНІНА


DSC00384    Зустріч що відбулася в обласному літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького в м. Кременці, залишила в серці хвилюючі спогади. Організована з ініціативи волонтерів, які приїхали з Дніпропетровська, Одеси, Донецька, Львова, Харкова, інших міст, вона була присвячена 20-річчю від Дня Незалежності України, 20-ій річниці діяльності в Україні Міжнародної Асоціації «Новий Акрополь», 10-ій ювілейній екологічній акції у Кременецькому ботанічному саду.

В центрі перелічених подій, протягом усього вечора перебувала постать Василя Стуса – українського поета, перекладача, прозаїка, літературознавця,  одного з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників, Героя України.

Подібні літературно-мистецькі зустрічі з волонтерами Асоціації «Нового Акрополя» з центром у Києві, що уже в шостий раз відбулися в музеї, стали уже своєрідною історією, новою сторінкою в його житті. Адже тут протягом 2006-2010 років уже звучало в їх виконанні слово Юліуша Словацького напередодні його 200-річчя, Івана Франка, оживали герої «Лісової пісні» Лесі Українки, відбувалося «знайомство» з мудрецями Сходу, Греції, Египту, Індії, Тибету: Есхілом, Платоном, Сократом, Гомером, Арістотелем. Цкавим було пізнання творчості Омара Хайяма – персидського поета, філософа, математика, астронома, астролога.

Такі зустрічі з волонтерами проходять у музеї кожного липня і тривають два тижні у поєднанні з безкорисною фізичною роботою по відновленню Кременецького ботанічного саду…

, serif; color: black; font-size: 12pt;strongtext-align: justify;/span